Постанова Київський апеляційний суд № 758/10429/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 758/10429/22Головуючий у І інстанції: Бузунко О.А. Провадження №33/824/1434/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М УКРА Ї Н И 23 березня 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Стрижеус А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Момот М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року,- В С Т А Н О В И В: Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп.. Не погоджуючись з даним рішенням судді захисником Момот М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій вона просить оскаржувану постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що постанова підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 365249 складений працівником поліції з порушенням вимог ст. 251 КУпАП та відповідно до п. 2, 3, 2,4,5,6 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ. Міністерства охорони здоров`я 09.11.2015 № 1452/735, а саме за відсутності свідків, які підтверджували той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, в той час як диск з відеозаписом долучений до справи поліцейським, не містить підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем, а сам відеозапис не містить ані відомостей щодо обставин складання протоколу, ані будь-яких обставин, які підлягають доказуванню у справі. Також відеозапис не містить даних щодо присутності свідків під час складання протоколу відносно ОСОБА_2 . Звертає увагу, що відеозапис не містить підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки. Вказує, що на місці зупинки у ОСОБА_1 не було виявлено ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння, а ознаки зазначені в протоколі є надуманими та сфабрикованими, що підтверджується відеозаписом з нагрудних камер поліцейських. При спілкуванні з водієм працівники поліції не назвали та не зауважили жодної ознаки наркотичного сп`яніння, вони не пропонували від водія пройти огляд на місці зупинки. Також захисник ОСОБА_2 - адвокат Момот М.В. наголошує, що працівники поліції в супереч вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліції»зупинивши транспортний засіб, причину зупинки не пояснили, що є незаконним. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Момот М.В. підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130КУпАП є доведеною, а висновки суду першої інстанції з цього приводу є законними та відповідають фактичним обставинам справи. Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130КУпАП повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами. В основу його винуватості місцевим судом було покладено такі докази: - протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №365249 від 15 жовтня 2022 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення та повідомлення водія про те, що він поінформований про відсторонення від керування транспортним засобом; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому викладені ознаки наркотичного сп`яніння, виявлені у ОСОБА_1 ; - інформація, яка розміщена на CD - диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння та з яких причин особа такий огляд не пройшла ,посилання на вказаний відеозапис міститься в протоколі. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, порушення вимог п. 2.5 ПДР України (відмова водія від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння) підпадає під об`єктивну сторону ст.130 КУпАП, а тому правова кваліфікація дій ОСОБА_1 є вірною. Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих їй прав та свобод у наданні доказі, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли справи не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують факт керування водієм транспортним засобом та відмови від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння. Суд відхиляє апеляційні доводи апелянта, оскільки вони є безпідставними та такими, що були повністю спростовані під час судового засідання в суді апеляційної інстанції. Зокрема, посилання захисника апелянта на те, що працівники поліції не пропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки, з огляду на наступне. Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, поліцейський направляє цю особу на огляд до найближчого закладу охорони здоров`я. Проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу вказаною Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами не передбачено. У зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки саме наркотичного сп'яніння, водію було обґрунтовано запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров'я. Таким чином, працівник поліції у відповідності до вказаного вірно запропонував ОСОБА_3 у ОСОБА_4 у пройти саме медичний огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння. На місці пригоди працівники поліції належним чином роз`яснили ОСОБА_5 порядок проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі та наслідки відмови від проходження такого огляду. Дані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної відеокамери працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції (а.с. 1). Таким чином, вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими матеріалами справи, зокрема даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №365249 від 15 жовтня 2022 року та відеозаписом з нагрудної камери. За таких обставин, вважаю, що висновки судді місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства. Щодо доводів захисника скаржника, що диск з відеозаписом долучений до справи поліцейським, не містить підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем. Однак, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення та ознайомлення із його змістом водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом. Під час події водій він мав реальну можливість викласти свої аргументи, конкретизувати свою незгоду з діями працівників поліції, але цим правом ОСОБА_1 не скористався, що свідчить про згоду з діями працівників поліції. Щодо доводів про відсутність доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування, апеляційний суд вказує, що такі доводи є безпідставними, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД№ 365249, у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, міститься відмітка ОСОБА_1 про те,що він ознайомлений про відсторонення від права керування на 24 години. Наведені обставини свідчать, що працівник поліції під час події повністю виконав вимоги ч. 1 ст. 266 КУпАП. ОСОБА_1 має правовий статус спеціального суб`єкта водія, що підтверджується посвідченням водія (а.с.3). Відповідно до п. 1.3.ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. З дослідженого відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз`яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, здійснював активні, свідомі та вольові дії, розумів ситуацію, у якій опинився. Доводи захисника скаржника про те, що поліцейський був зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної статтею 35 ЗУ «Про національну поліцію» спростовуються копією постанови, яка міститься в матеріалах справи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено внаслідок невиконання вимог ПДР, він керуючи ТЗ не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Стосовно доводів апеляційної скарги захисника щодо незаконної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , слід зазначити, що скаржником дії працівників поліції не були оскарженні, до протоколу про адміністративне правопорушення від ОСОБА_1 зауважень також не надійшло. Твердження захисника апелянта щодо того, що на відеозаписі не зафіксовано процес оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, також не вказує на недопустимість цих доказів, з огляд у і на те, що при оформлені вказаних матеріалів відбувалася відеофіксація з нагрудної камери № 470200. Крім того, з будь-якими скаргами на дії працівників поліції у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не звертався. При дослідженні матеріалів справи, в т.ч. при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено. Твердження захисника про те, що працівниками поліції порушено порядок проходження огляду та фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки на місці зупинки були відсутні свідки, є безпідставними. Так, відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а вразі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, те, що в цьому випадку були відсутні свідки, проте, велась відеофіксація, вимогам закону не суперечить. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити наступне. Апеляційний суд вказує, що право в суспільстві відображається в поведінці його членів та має вид соціального факту. Встановлені в суспільстві правила поведінки є обов`язковими для всіх членів суспільного життя. За порушення встановлених правил співіснування особа піддається примусу у вигляді накладення стягнення, користуючись яким, суспільство забезпечує погодженість особистих і суспільних інтересів, скеровує поведінку особи у необхідне, суспільно корисне русло. Отже, юридична відповідальність для особи застосовується невідворотно, якщо є позитивно виражені умови для настання такої відповідальності та немає негативно виражених умов для її усунення. Відповідальність є мірою людини. Людина постає вольовою особою завдяки розумі, а завдяки волі і свободи вона відповідає за свої вчинки. Так, юридична відповідальність передбачає для порушника настання обов`язків зазнавати несприятливих наслідків у вигляді особистого, майнового та іншого характеру, вид і міра яких передбачені санкціями правових норм. Вид і міра за вчинення діяння, передбаченого ст.130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків. Тому, діяння за ст.130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, наголошено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, поведінки під час події, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах доводів апеляційної скарги. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника захисника Момот М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік - залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А.М. Стрижеус