Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 595/27/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Тхорик І.І. 05 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 595/27/23 пров. № А/857/3419/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2023 року у справі № 595/27/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: 10.01.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, у якому просив суд: - скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №428886 від 29.12.2022р. та закрити провадження у справі. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 09.02.2023р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт Головне управління Національної поліції в Тернопільській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09.02.2023р. скасувати та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 29.12.2022р. інспектор поліції Дохват Т.І., прийняв постанову БАБ №428886 якою визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Так, із змісту даної постанови видно, що ОСОБА_1 29.12.2022р. в 23 год. 05 хв. в м.Бучач по вул.Галицька,19а, керував т/з марки «Audi», модель А3, д.н.з. НОМЕР_1 під час комендантської години, що запроваджена наказом Тернопільської обласної військової адміністрації, (після 23.00год.), здійснив зміну напрямку руху, чим створив перешкоду учасникам дорожнього руху, а також, після зупинки т/з не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.п.10.1 та п.п.9.9 «б» Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ст.125, ч.2 ст.122 КУпАП. ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР). ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. В п.1.3.ПДР України, визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. п.1.9.ПДР України, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. ст.245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. В ст.280 КУпАП видно, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, що мають функції фото- та відеозйомки, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII (даті - Закон) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (ч.1 ст.7 КУпАП) ч.1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Для української правової системи такий термін, як стандарт доказування є новим, а тому ще малодослідженим. Він є характерним для тих країн де найбільш виражена змагальна модель процесу. В американському та англійському праві під терміном стандарт доказування розуміють критерій, відповідно до якого суддя виносить рішення по справі. Стандарт доказування не ставить мету встановити істину, а лише є показником того, чи змогли сторони успішно виконати покладений на них тягар доказування. Оскільки у вітчизняному процесуальному законі відсутнє визначення розумного сумніву чи доведеності вини поза розумним сумнівом, то для належного розуміння сутності поняття поза розумним сумнівом в Україні насамперед керуватися практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), в якій Суд ілюструє європейський стандарт розуміння аналізованого принципу. Правова позиція ЄСПЛ щодо цього, відображена, зокрема, у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008 р. у справі Кобець проти України. Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених. В ст.62 Конституції України видно, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. ст.125 КУпАП визначено, що відповідальність настає за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу та тягнуть за собою попередження. Згідно ч.2 ст.122 КУпАП, особи несуть відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. п.10.1 Правил дорожнього руху України визначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. В п.9.9 «б» Правил дорожнього руху України видно, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. ст.40 Закону "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, визначені п.1, п.2 цієї частини. Зокрема, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Із змісту відеозапису document_5339286403589087368 видно, що під час розмови працівника поліції з ОСОБА_1 такому повідомлено, що його зупинено внаслідок того, що він керував т/з під час комендантської години, введеної у зв`язку з воєнним станом, на що останній пред`явив перепустку. Після чого, працівник поліції повідомив позивача, що він порушив правила маневрування, зокрема здійснював незрозумілі гальмування, на що останній пояснив, що вважав, що позаду хтось спішить, тому вирішив пригальмувати і пропустити такий транспортний засіб. З даного відеозапису також видно, що водій, відразу після зупинки транспортного засобу не увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Однак, із змісту відеозапису document_5339286403589087376, що долучений до матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 , керуючи т/з «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , , зменшивши швидкість, увімкнув правий покажчик повороту та в подальшому здійснив зупинку транспортного засобу із включенням аварійної світлової сигналізації. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про помилковість висновків інспектора поліції щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, які стосуються не увімкнення аварійної світлової сигналізації після зупинки на вимогу поліцейського. п.п. 9.1., 9.2., 9.9. ПДР України, ч.2 ст.122 КУпАП визначає, що в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а в іншому випадку встановлений обов`язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку. При чому, за не виконання останніх вимог прямо передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП визначає відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому слід зауважити, що зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку. Стосовно вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, яке кваліфіковано за ст.125 КУпАП, а саме, здійснення зміни напрямку руху, що призвело до створення перешкоди учасникам дорожнього руху, колегія суддів зазначає, що у наведеній постанові не зазначено спосіб у який останній створив перешкоди для руху учасникам дорожнього руху при зміні напрямку руху, такий також не видно відеозапису, що не дає можливість встановити в діях позивача складу інкримінованого адміністративного правопорушення. Крім того, із початку відео видно, що після увімкнення патрульними проблискових маячків, ОСОБА_1 увімкнув правий поворот та припаркувався на обочині проїжджої частини, уступивши дорогу автомобілю патрульної поліції та не створював перешкод автомобілю, який рухався в попутному напрямку. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Тобто, відповідач не надав суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області діяв не в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. В ст.316 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2023 року у справі № 595/27/23 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 06.04.2023р