Постанова 4815 № 569/6239/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 квітня 2023 року м. Рівне Справа № 569/6239/22 Провадження № 22-ц/4815/450/23 Головуючий у Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Кучина Н.Г. Час, дата і місце постановлення ухвали суду першої інстанції: 11 год. 05 хв. 24 січня 2023 року в м. Рівне Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Майданік В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради; про визначення місця проживання дитини, в с т а н о в и в: У травні 2022 року в суд звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради; про визначення місця проживання дитини, де просила визначити місце проживання спільної доньки сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю. Ухвалою Рівненського міського суду від 06 червня 2022 року прийнято до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення відповідної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, а також роз`яснено наслідки ненадання відзиву та право пред`явлення зустрічного позову. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2022 року зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради подати письмовий висновок про доцільність встановлення місця проживання дитини з матір`ю. Ухвалою Рівненського міського суду від 24 січня 2023 року відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Рівненського міського суду у цивільній справі № 569/16311/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог,: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради; про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини. Ухвалою Рівненського міського суду від 24 січня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку на подання зустрічного позову. Повернено ОСОБА_1 зустрічний позов до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради; про визначення місця проживання дитини. Роз`яснено заявнику його право на звернення до суду в загальному порядку. Ухвалою Рівненського міського суду від 24 січня 2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням (викликом) сторін. На ухвалу про повернення зустрічного позову відповідачем було подано апеляційну скаргу, де він покликався на її незаконність, яка полягала в порушенні норм процесуального права. На обґрунтування скарги зазначав, що 25 липня 2022 року в приміщенні Рівненського міського суду було вручено ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками. Проте на той час відповідачу через свою юридичну необізнаність не було відомо про необхідність подання відзиву та про можливість подання зустрічного позову саме у встановлений в ухвалі п`ятнадцятиденний. Звертав увагу на те, що лише 13 жовтня 2022 року між ним та Адвокатським бюро "Клекотка і партнери" було укладено договір про надання правничої в справі, але цим договором не обумовлювались послуги щодо складання та подання зустрічного позову. Тому задля отримання відповідних правничих послуг відповідач був вимушений звернутись до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 17 листопада 2022 року Рівненським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги надано доручення № 017/2-00000482 адвокату Лук`янчук В.С. для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 у вигляді здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особам у справі №569/6239/22. Однак після з 15.11.2022 по всій території України розпочались екстрені, аварійні, а згодом і планові відключення електроенергії. Лише 15 грудня 2022 року відповідач підписав зустрічну позовну заяву та наступного дня подав її до суду. Тобто обставини, що зумовили подання зустрічного позову поза межами встановленого судом строку, не залежали від волі заявника. Проте суд першої інстанції вказані обставини не дослідив, не врахував воєнного стану, формально відмовивши у поновленні пропущеного строку на подання зустрічного позову, чим обмежив заявника у праві на доступ до правосуддя. На переконання автора апеляційної скарги, обидва позови є взаємопов`язані, і, безсумнівно, спільний їх розгляд є доцільним. З наведених підстав просив ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались, хоча їм про це роз`яснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. З матеріалів справи видно, що наведені підстави поважності пропуску процесуального строку для подання зустрічного позову тотожні тим, про які відповідач зазначає в апеляційній скарзі. При постановленні оскаржуваної ухвали суд попередньої інстанції виходив з того, що ці обставини не є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії по пред`явленню зустрічного позову у встановлений законом строк. Вони лише вказують на те, що відповідач не дотримався встановленого процесуального строку з причин власної бездіяльності. Зважав суд й на те, що можливість подання цієї заяви по суті справи виникає з моменту, коли особа отримала оскаржувану ухвалу та дізналася про встановлення такого строку і його початок, а, отже, можливість подання зустрічного позову залежала лише від волевиявлення самого заявника, тобто мала суб`єктивний характер. Так, за змістом ст. 127 ЦПК України суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Відповідно до положень ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Відповідно до ч.7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. Як зазначалось, ухвалою Рівненського міського суду від 06 червня 2022 року вказану справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання. Також визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення відповідної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено, що у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками було отримано відповідачем безпосередньо в приміщенні Рівненського міського суду 25 липня 2022 року. 20 жовтня 2022 року представником відповідача - адвокатом Клекотою Ю.О. подано відзив на позовну заяву. Лише 16 грудня 2022 року до Рівненського міського суду подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій заявник просив визначити місце проживання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним, за місцем його проживання. Повно і правильно з`ясувавши причини пропуску процесуального строку на пред`явлення зустрічного позову, особливості запровадженого правового режиму, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про його повернення. Доводи про те, що оскаржуваним судовим рішенням обмежено право заявника на доступ до правосуддя, колегією суддів відхиляються, позаяк відповідач не позбавлений можливості захистити свої права та інтереси шляхом звернення до суду на загальних підставах. З приводу тверджень про нерозуміння вимог процесуального законодавства апеляційний суд зазначає, що презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Правова основа презумпції знання законодавства полягає у тому, що обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в ч. 1 ст. 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в ч. 2 ст. 68 Конституції України. Навіть очевидна доцільність розгляду первинного та зустрічного позову разом не може виправдовувати прийняття останнього до розгляду та буде вважатись грубим порушення процесуального законодавства, оскільки такий позов з огляду на всі обставини, безсумнівно, пред`явлено поза межами розумного строку майже через п`ять місяців. Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до хибного розуміння вимог чинного процесуального законодавства та його власного тлумачення, вони були правильно оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження при перегляді справи. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Підставою для залишення оскаржуваного рішення суду без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2023 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: Н.М. Ковальчук В.В. Майданік