Постанова Харківський апеляційний суд № 634/310/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2023 року м. Харків справа № 634/310/22 провадження №22-ц/818/519/23 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого Тичкової О.Ю. суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участі секретаря судового засідання Тітченко О.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Сахновщинська селищна ради Красноградського району Харківської області третя особа: приватний нотаріус Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко Олена Віталіївна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 січня 2023 року ухвалене у складі судді Зимовського О.С. ,- УСТАНОВИВ: В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог зазначав, що його мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 . Після смерті матері залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, шо розташована за вказаною адресою. Позивач фактично прийняв спадщину після смерті матері оскільки на момент її смерті вони постійно проживали з 2015 року за адресою: АДРЕСА_2 , і він, як син та єдиний спадкоємець померлої, розпорядився речами померлої. Однак реєстрація місця проживання на момент смерті матері у позивача була за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . В жовтні 2022 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Давиденко. О. В. з заявою для оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_2 . Постановою приватного нотаріуса №101/02-31 від 04.10.2022 йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав, що позивач своєчасно не подав заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України та не надав документів які б підтверджували факт його проживання однією сім`єю зі спадкодавцем. Разом з тим, позивач перебираючи особистий архів своєї матері, випадково знайшов заповіт від 18.12.1981 про існування якого йому було невідомо. Згідно з умовами заповіту ОСОБА_2 на випадок своєї смерті розпорядилась всім своїм майном заповівши його позивачу. Крім того, ним були знайдені документи, що після смерті матері залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за цією адресою. Ні про існування спадкового майна, а ні про існування заповіту позивачу відомо не було. Причинами пропуску строку прийняття спадщини позивач зазначав необізнаність про існування заповіту на його ім`я та спадкового майна, що на думку позивача є поважними причинами . Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 10.01.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачем не надані суду докази неможливості його звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а також наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення цих дій. Необізнаність про наявність заповіту, яким мати заповіла на його користь належне їй майно, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, незнання про існування заповіту та спадкового майна не позбавляло позивача права звернутись для отримання правової допомоги та відповідних роз`яснень до нотаріуса. Позивач, як єдиний спадкоємець першої черги мав право звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що необізнаність ОСОБА_1 про наявність заповіту при умові не заведення спадкової справи після смерті спадкодавця та не здійсненні повідомлення та виклику спадкоємця за заповітом нотаріусом є поважною причиною пропуску для прийняття спадщини. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 4 ч.1, ч.ч. 2, 4 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті спору. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а. с. 9). Позивача ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 8). Постановою приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В. №101/02-31 від 04.10.2022 позивачу було відмовлено у видачи свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_2 з підстав, що позивач своєчасно не подав заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України та не надав документів які б підтверджували факт його проживання однією сім`єю зі спадкодавцем (а.с. 11). Згідно витягу зі Спадкового реєстру за № 70226064 від 04.10.2022 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 відсутня (а.с. 12). Відповідно витягу зі Спадкового реєстру № 70226089 від 04.10.2022 інформація про заповіти складені ОСОБА_2 відсутня (а.с. 13) Згідно копії заповіту від 18.12.1981 ОСОБА_2 заповіла все своє майно своєму синові ОСОБА_1 (а. с. 14). Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с.10). Згідно акту про фактичне проживання від 20.10.2022 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15). Як вбачається із інформації приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В. від 06.12.2022 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявами про прийняття спадщини або про відмову від спадщини спадкоємці не зверталися. Спадкова справа не заводилася (а.с. 49-50). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що необізнаність про наявність заповіту, яким мати заповіла на його користь належне їй майно, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, незнання про існування заповіту та спадкового майна не позбавляло позивача права звернутись для отримання правової допомоги та відповідних роз`яснень до нотаріуса. Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Положення частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (Постанова Верховного Суду від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22)). Вирішуючи спір у спадкових справах, зокрема, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідно врахувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19 (провадження № 61-17072св20), від 15 квітня 2021 року у справі №591/1271/18 (провадження № 61-195св21), від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), від 21 жовтня 2021 року у справі № 643/13260/19 (провадження № 61-9552св21), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах. Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Відповідно до роз`яснення абзацу 6 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Встановлено, що причинами пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є необізнаність про існування заповіту від 18.12.1981 на її ім`я, про наявність якого позивач дізнався лише у 2022 року. З огляду на встановлені обставини, причини пропуску ОСОБА_1 строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 є поважними, оскільки пов`язані з об`єктивними труднощами (необізнаність про існування заповіту на його ім`я) для вчинення цих дій, позбавляє можливості такого спадкоємця вчасно, в межах шестимісячного строку, і в необхідному обсязі вживати дії з прийняття спадщини після її відкриття. Отже колегія суддів вважає, що воля спадкодавця на випадок її смерті, викладена у формі заповіту, підлягає обов`язковій реалізації на користь ОСОБА_1 , оскільки свобода та реалізація положень заповіту після відкриття спадщини мають фундаментальне значення у спадкових правовідносинах. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини. За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 січня 2023 року скасувати. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити. Встановити ОСОБА_1 додатковий строк в три місяці, з моменту ухвалення постанови, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 квітня 2023 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В.Маміна Н.П.Пилипчук