Постанова 4873 № 910/7633/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ "28" березня 2023 р. Справа№ 910/7633/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Ходаківської І.П. Демидової А.М. при секретарі судового засідання Нікітенко А.В. за участю представників учасників справи: від позивача: Старощук М.В. від відповідача: не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національної поліції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 (суддя - Головіна К.І.) за позовом Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 170 851,06 грн, ВСТАНОВИВ: Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" пені у розмірі 170 851,06 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами темно-синього кольору) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18330000-1) від 25.06.2021 №173НП в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 170 851,06 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 позовні вимоги Національної поліції України задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у сумі 164 111,26 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 461,66 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 164 111,26 грн, тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, який здійснив арифметично неправильний розрахунок штрафних санкцій за заявлений період. Крім того, суд зазначив про відсутність правових підстав для зменшення штрафних санкцій у визначеному судом розмірі, при встановленому та підтвердженому факті прострочення грошового зобов`язання. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 частково та ухвалити нове рішення, яким позов Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" задовольнити частково, з урахування клопотання про зменшення неустойки на 90%, та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 16 411,13 грн, а в іншій частині позову відмовити повністю. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" вказує, що місцевий господарський суд за наявної можливості з власної ініціативи зменшити розмір штрафних санкцій не застосував до спірних правовідносин положення статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" у справі №910/7633/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді - Демидова А.М., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7633/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22. Крім того, 28.11.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Національної поліції України, в якій остання просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення пені у розмірі 6 739,80 грн і ухвалити в цій частині нове рішення, а саме задовольнити позовні вимоги Національної поліції України в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Національної поліції України додатково пеню у розмірі 6 739,80 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 залишити без змін. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального закону. Позивач зазначає, що при розрахунку суми пені місцевий господарський суд не врахував положення пункту 9.2 договору, відповідно до якого день поставки товару з порушенням строку вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції. Зазначене призвело до безпідставного зменшення суми заявленої до стягнення пені. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу Національної поліції України у справі №910/7633/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Матеріали справи №910/7633/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 06.12.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.01.2023 о 12 год. 00 хв. Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" у встановлений строк усунуто недоліки апеляційної скарги, встановлені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022, шляхом подання відповідної заяви. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022. Об`єднано апеляційні скарги Національної поліції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 до спільного провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.01.2023 на 12 год. 00 хв. 16.01.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач просить апеляційний суд апеляційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення. У своєму відзиві відповідач зазначає, що включення у розрахунок дня виконання поставки суперечить нормам чинного законодавства України і є невірним з огляду на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17. 20.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача. Так, Національна поліція України стверджує, що відповідач був ознайомлений з умовами проекту договору про закупівлю, умовами, обсягами та строками поставки та оплати товару, а тому згідно зі статтею 44 ГК України свідомо, на підставі самостійно зробленого комерційного розрахунку, прийняв рішення про можливість виготовлення та поставлення позивачу у визначений договором строк всього обсягу товару. Крім того, позивач зазначає, що знаючи про неможливість забезпечити своєчасну поставку товару залежно від своєї виробничої та матеріальної потужності та матеріального становища, відповідач на власний ризик прийняв рішення взяти участь у багатьох процедурах закупівлі за державні кошти. Знижуючи ціну тендерної пропозиції та усунувши від участі у торгах інших учасників, які мали можливість забезпечити своєчасну поставку товару, відповідач за результатами торгів тільки з Національною поліцією України уклав 29 договорів на виконання державного замовлення, однак по 15 договорам не виконав своєчасно поставку форменого одягу. 23.01.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин. Судове засідання 24.01.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді - Владимиренко С.В. з 03.01.2023 по 06.02.2023 у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 апеляційні скарги Національної поліції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.03.2023 о 12 год. 00 хв. 17.03.2023 відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю в іншому судовому процесі, яке судом апеляційної інстанції було задоволено та ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкладено розгляд справи №910/7633/22 на 28.03.2023 о 12 год. 40 хв. 28.03.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні у справі №918/124/13 в Господарському суді Рівненської області. Представник позивача у судовому засіданні 28.03.2023 заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Колегія суддів, порадившись на місці, вирішила відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи №910/7633/22 вже відкладався ухвалою від 21.03.2023 з аналогічних підстав. Крім того, явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась. Крім того, судова колегія дійшла висновку про залишення відзиву Національної поліції України на апеляційну скаргу відповідача та відповіді Національної поліції України на відзив без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки відповідно до пункту 3 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 було встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень до 16.01.2023. Представник позивача у судовому засіданні 28.03.2023 підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 6 739,80 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача у повному обсязі. Розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.06.2021 між Національною поліцією України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (постачальник) укладено договір №173НП про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами темно-синього кольору) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18330000-1), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю сорочки трикотажні з короткими рукавами темно-синього кольору (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених договором. Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання. Згідно з пунктом 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, та ціна договору визначається у специфікації товару (додаток №1 до договору) і ростовці товару (додаток №2 до договору). Місце виконання договору: в частині поставки товару - вулиця Святошинська, 27, місто Київ, стосовно інших зобов`язань за договором, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій - вулиця Богомольця, 10, місто Київ, 01601 (пункт 1.5 договору). Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає узгодженому сторонами зразку товару, наданого постачальником згідно з пунктом 2.2 договору, ТО 1833.40108578-401:2020 (зі змінами) (додаток №3 до договору) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товарів. За умовами пункту 3.1 договору його ціна становить 7 456 800,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 242 800,00 грн. Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення розрахунків є накладна (накладна повинна бути оформлена та містити обов`язкові реквізити відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Зміст та обсяг господарської операції, зазначеної в накладній, повинен відповідати специфікації товару (додаток №1 до договору), підписаний уповноваженими особами сторін. Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 45 календарних днів включно з дати укладення договору за адресою покупця у місті Києві (вулиця Святошинська, 27, місто Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день (пункт 5.1 договору). Відповідно до пункту 5.2 договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної. У пункті 5.5 договору сторони погодили, що право власності покупця на переданий товар виникає з моменту прийняття товару, факт якого засвідчується відміткою покупця на відповідній накладній. Ризик випадкового зіпсування товару несе власник. Пунктом 8.3.1 договору узгоджено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених договором. Згідно з пунктом 9.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого пунктом 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами договору. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань (пункт 13.1 договору). Згідно зі специфікацією товару, що є додатком №1 до договору, поставці підлягає сорочка трикотажна з короткими рукавами темно-синього кольору у кількості 20800 шт. за ціною 358,50 грн за одиницю. На виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу обумовлений товар на суму 7 456 800,00 грн згідно з видатковими накладними від 09.08.2021 №РН-08/09/03 на суму 717 000,00 грн, від 16.08.2021 №РН-08/16/04 на суму 358 500,00 грн, від 25.08.2021 №РН-08/25/05 на суму 1 649 817,00 грн та від 08.09.2021 №РН-09/07/04 на суму 4 731 483,00 грн. Позивач стверджує, що частина товару була поставлена відповідачем з порушенням строку, визначеного пунктом 5.1 договору, а саме: партія товару у кількості 1000 шт. за видатковою накладною від 16.08.2021 №РН-08/16/04 на суму 358 500,00 грн, тобто з простроченням терміну поставки на 7 днів (з 10.08.2021 по 16.08.2021); партія товару у кількості 4602 шт. за видатковою накладною від 25.08.2021 №РН-08/25/05 на суму 1 649 817,00 грн, тобто з простроченням терміну поставки на 16 днів (з 10.08.2021 по 25.08.2021); партія товару у кількості 13198 шт. за видатковою накладною від 08.09.2021 №РН-09/07/04 на суму 4 731 483,00 грн, тобто з простроченням терміну поставки на 30 днів (з 10.08.2021 по 08.09.2021). 31.10.2021 позивач направив відповідачу претензію від 25.10.2021 №5216/26/3-2021 з вимогою сплатити штрафні санкції в сумі 170 851,06 грн за порушення строків поставки, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Вищенаведені обставини слугували підставою для звернення Національної поліції України з даним позовом до суду. Відповідач, у свою чергу, не подав до суду відзиву на позовну заяву та не висловив будь-яких заперечень щодо суті заявлених позовних вимог. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині своєчасної поставки товару. Однак, судом встановлено, що розрахунок пені позивачем здійснено невірно та з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" підлягає стягненню пеня в сумі 164 111,26 грн. Проте, колегія суддів не погоджується з наведеним вище висновком місцевого господарського суду з приводу відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 6 739,80 грн та вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до специфікації товару (додаток №1 до договору) поставці підлягає сорочка трикотажна з короткими рукавами темно-синього кольору у кількості 20800 шт. за ціною 358,50 грн за одиницю. За умовами пункту 5.1 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 45 календарних днів включно з дати укладення договору. У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день. За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 7 456 800,00 грн згідно з видатковими накладними від 09.08.2021 №РН-08/09/03 на суму 717 000,00 грн, від 16.08.2021 №РН-08/16/04 на суму 358 500,00 грн, від 25.08.2021 №РН-08/25/05 на суму 1 649 817,00 грн та від 08.09.2021 №РН-09/07/04 на суму 4 731 483,00 грн. Оскільки договір укладено 25.06.2021, товар мав бути поставлений відповідачем у строк до 09.08.2021 включно. З урахуванням викладеного, товар за видатковими накладними від 16.08.2021 №РН-08/16/04 на суму 358 500,00 грн, від 25.08.2021 №РН-08/25/05 на суму 1 649 817,00 грн та від 08.09.2021 №РН-09/07/04 на суму 4 731 483,00 грн поставлено відповідачем з порушенням узгоджених сторонами строків. Вказані накладні підписані обома сторонами без зауважень. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором. Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України). Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України). Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до пункту 9.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого пунктом 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами договору. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). За приписами частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17 зазначено, що вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання. Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, оскільки відповідач здійснив поставку товару за видатковими накладними від 16.08.2021 №РН-08/16/04 на суму 358 500,00 грн, від 25.08.2021 №РН-08/25/05 на суму 1 649 817,00 грн та від 08.09.2021 №РН-09/07/04 на суму 4 731 483,00 грн з порушенням строку, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" підлягає пеня на підставі пункту 9.2 договору, що розраховується у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставними висновки Господарського суду міста Києва з приводу відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 6 739,80 грн. На переконання апеляційного суду, при розрахунку суми пені місцевий господарський суд не врахував положення пункту 5.1 договору, відповідно до якого день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого пунктом 5.1 розділу 5 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов договору. Натомість, суд першої інстанції зазначив, що позивач здійснив арифметично неправильний розрахунок штрафних санкцій за заявлений період. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів пункту 5.1 договору до періоду прострочення відповідачем поставки товару необхідно включати також і дати поставки товару. Отже, розрахунок пені слід здійснити наступним чином: - 358 500,00 грн (вартість партії товару, поставленої з порушенням строку)*0,1%*7 (кількість днів прострочення) = 2 509,50 грн; - 1 649 817,00 грн (вартість партії товару, поставленої з порушенням строку)*0,1%*16 (кількість днів прострочення) = 26 397,07 грн; - 4 731 483,00 грн (вартість партії товару, поставленої з порушенням строку)*0,1%*30 (кількість днів прострочення) = 141 944,49 грн. Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 170 851,06 грн, тобто у розмірі, визначеному позивачем при зверненні з позовом. З огляду на викладене, здійснений судом першої інстанції перерахунок пені не відповідає обставинам справи та умовам договору поставки. Тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим позовні вимоги Національної поліції України підлягають задоволенню у повному обсязі. Посилання відповідача на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17 не враховується судовою колегією, оскільки сторонами у вказаній справі не було погоджено у договорі поставки умову, що на день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку вважається днем прострочення. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" у поданій апеляційній скарзі вказує на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України. Вказане полягає у тому, що місцевий господарський суд за наявної можливості з власної ініціативи зменшити розмір штрафних санкцій не застосував наведені положення законодавства. З огляду на викладене, відповідач просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90% та стягнути з нього на користь Національної поліції України пеню в сумі 16 411,13 грн. Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18). У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. В обґрунтування необхідності зменшення розміру пені на 90% відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК", як стратегічне підприємство відсічі збройної агресії російської федерації проти України, виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, зокрема, щодо виготовлення форменого одягу. Відповідач, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань і здійснює витрати для господарської діяльності без отримання попередніх оплат від замовників. Крім цього, відповідач вказує на те, що прострочення поставки товару за договором має винятковий характер, адже в період його виконання відповідач виконував значний обсяг інших замовлень для державних потреб, оскільки було укладено 92 контракти, за якими поставка товару була здійснена без прострочень, так як ніхто з замовників не пред`являв до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" претензій по виконанню договорів в аналогічний період. Також скаржник звертає увагу суду на те, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки, а отже незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для Національної поліції України та не порушили майнові інтереси позивача. Позивач, у свою чергу, в поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що порушення строків виконання умов договору впливає на ефективність обороноздатності держави та на репутацію Національної поліції України вцілому, що узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 15.06.2022 у справі №922/2141/21. Як зазначає позивач, виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару у повному обсязі є його обов`язком, а не підставою для звільнення від відповідальності або зменшення розміру штрафних санкцій. Позивач також зазначає, що відповідачем не надано належних доказів або первинних документів, які б підтверджували поважність причин порушення строків поставки за договором, або вжиття ним будь-яких заходів для недопущення порушення договірних зобов`язань, а фактичні обставини справи вказують на недобросовісну поведінку відповідача. Апеляційний суд зазначає, що сам лише факт належного виконання зобов`язань за іншими договорами, укладеними з іншими контрагентами, за доводами відповідача, як і укладення таких договорів для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, не може бути самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки вказані аргументи нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язання, у даному випадку, порушення строку поставки товару. При цьому, суд також відхиляє посилання відповідача на відсутність зауважень щодо строку поставки товару по інших договорах, оскільки в провадженні Господарського суду міста Києва, зокрема, перебували справи №910/5436/22, №910/9633/22, №910/9634/22, 910/10286/22, предметом яких є заявлені вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення штрафних санкцій за порушення умов щодо строків поставки товару. Пунктом 5.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 45 календарних днів включно з дати укладення договору. Отже, позивач, підписуючи договір, усвідомлював, що має поставити товар у визначений строк, а отже, повинен був розумно оцінити вказану обставину. Матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо щодо кінцевої дати постачання товару. Тобто, позивач, підписавши спірний договір поставки, погодив всі його істотні умови. Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір зі строком поставки протягом 45 календарних днів включно за дати укладення договору, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк. При цьому, наведені відповідачем підстави для зменшення розміру пені не є об`єктивними (винятковими) обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, оскільки укладення договорів здійснюється відповідачем з метою отримання прибутку. Також, відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Проте, колегія суддів вказує на те, що наведена постанова не є релевантною до правовідносин сторін. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, і встановили її у розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, є обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій. Таким чином, правовідносини у справах №910/9633/22 та №902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, а тому суд не вбачає підстав для врахування зазначених висновків при розгляді даної справи. З урахуванням усього вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення. Тому, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи та вимоги сторін, із застосуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини. Згідно зі статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини 1 цієї статті. Враховуючи те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені у розмірі 6 739,80 грн. Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Національної поліції України підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь позивача 170 851,06 грн пені у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором про закупівлю від 25.06.2021 №173НП. Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на відповідача відповідно до приписів статті 129 ГПК України. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/7633/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

4. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції: "1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, будинок 69-А; ідентифікаційний код 30105738) на користь Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; ідентифікаційний код 40108578) 170 851 (сто сімдесят тисяч вісімсот п`ятдесят одна) грн 06 коп пені та 2 562 (дві тисячі п`ятсот шістдесят дві) грн 76 коп витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, будинок 69-А; ідентифікаційний код 30105738) на користь Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; ідентифікаційний код 40108578) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Судові витрати за подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" покласти на скаржника.

7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №910/7633/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2023. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді І.П. Ходаківська А.М. Демидова