Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/7864/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/7864/22Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В. Провадження № 22-ц/817/413/23 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 квітня 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 607/7864/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2023 року (ухвалене суддею Марциновською І.В., повний текст якого складено 23 лютого 2023 року) та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2023 року (ухвалене суддею Марциновською І.В.) в справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, В С Т А Н О В И В: У червні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 01 червня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Також, відповідач був повністю поінформований про умови кредитування, які були викладені у письмовій формі, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту. Відповідно до умов договору банком було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, а відповідачу надано у користування кредитну картку. Позивач вказує, що виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами, однак відповідач належним чином покладені на нього зобов`язання не виконав, порушив умови договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 31 травня 2022 складає 153453.04 грн, з яких: заборгованість за кредитом 153453.04 грн (в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту 132224.88 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 8860,78 грн); заборгованість за нарахованими відсотками 8880.35 грн; заборгованість за простроченими відсотками 487.03 грн. У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 01 червня 2016 в сумі 153453.04 грн., а також вирішити питання щодо судових витрат. У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилався на те, що умови кредитного договору № б/н від 01 червня 2016 року суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України. Так, в порушення п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній станом на 01 червня 2016 року) АТ КБ «ПриватБанк» не надано ОСОБА_2 як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору. Крім цього, в порушення вимог ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній станом на 01 червня 2016 року) у договорі не зазначено суму кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача, дату видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту, право дострокового повернення кредиту, річна відсоткова ставка за кредитом. У зв`язку з наведеним позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір б/н від 01 червня 2016 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , а також вирішити питання щодо судових витрат. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2023 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2023 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9000.00 грн. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, АТ КБ «ПриватБанк» подало на них апеляційну скаргу, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2023 року мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки останній, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду по всім істотним умовам договору. Крім того, судом не прийнято до уваги погоджену та підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту про умови кредитування з використанням платіжної картки. Крім того згідно Умовами та Правилами надання банківських послуг та паспорта споживчого кредиту базова відсоткова ставка в пільговий період встановлена в розмірі 3.1% на місяць (37.2% річних), а процентна ставка за невиконання зобов`язань становила 3.1% на місяць (74.4% річних). У зв`язку з викладеним просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат. Апеляційна скарга на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2023 року мотивована тим, що відшкодування понесених відповідачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу у розмірі 9000.00 грн. не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості і підлягає зменшенню. У зв`язку з викладеним просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 . Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Апеляційна скарга подана лише в частині первісних позовних вимог в задоволенні яких відмовлено та додаткового рішення, а тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 01 червня 2016 ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг від ПАТ КБ «ПриватБанк» підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. У заяві зазначено, що відповідач приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою: http://privatbamk.ua/terms в редакції, чинній на дату підписання цього документу, а також що відповідач згоден з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг (т.1 а.с.30). Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року тип банку було змінено з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Такі обставини підтверджуються змістом п. 1 Статуту АТ КБ «ПриватБанк». З урахуванням викладених обставин АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ КБ «ПриватБанк». З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідно до підписаного кредитного договору б/н ОСОБА_2 надано декілька кредитних карток, зокрема, кредитна картка «MasretCard World Black Edition» № НОМЕР_1 (т.1 а.с.29). Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 (договір б/н), 24 січня 2020 ОСОБА_2 був встановлений кредитний ліміт в розмірі 173500.00 грн, який надалі періодично зменшувався банком та станом на 19 травня 2022 становив 0 грн (т.1 а.с.28). З виписки за договором б/н за період з 31 липня 2018 року до 02 червня 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 користувався наданою йому кредитною карткою № НОМЕР_1 та регулярно використовував кредитну карту для зняття готівки, оплати товарів і послуг, а також користувався кредитними коштами у межах суми кредитного ліміту (т.1 а.с.12-27). Згідно з наданим позивачем розрахунком (т.1 а.с.6-11) у ОСОБА_2 виникла прострочена заборгованість, яка станом на 31 травня 2022 складає 153453.04 грн, з яких: - заборгованість за кредитом 153453.04 грн. (в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту 132224.88 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту 8860.78 грн); - заборгованість за нарахованими відсотками 8880.35 грн; - заборгованість за простроченими відсотками 3487.03 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судом першої інстанції встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором та договором банківського рахунку, оскільки надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту у сумі 173500.00 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки ОСОБА_2 отримав від АТ КБ «ПриватБанк» 173500.00 грн. кредитних коштів, що підтверджується випискою за договором б/н за період з 31 липня 2018 року до 02 червня 2022 року. Разом з тим встановлено, що у заяві позичальника від 01 червня 2016 року процентна ставка не зазначена. При цьому зазначено лише анкетні дані відповідача, його контактна інформація, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Однак відсутні відомості про те, який кредитний ліміт встановлено, тип картки, розмір процентів за користування кредитом та порядок сплати кредиту. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками. Позивач за первісним позовом, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №б/н від 01 червня 2016 року, посилався на Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, витяг з Умов та Правил надання послуг та Паспорт споживчого кредиту від 31 липня 2018 року, які містять підпис ОСОБА_2 . При цьому долучений Паспорт споживчого кредиту від 31 липня 2018 року, який підписаний ОСОБА_2 , не може бути належним доказом узгодження умов кредитного договору, оскільки містить інформацію про усі наявні в АТ КБ «ПриватБанк» типи кредитних карток та умови їх використання. Поряд з цим відсутні відомості про узгодження з ОСОБА_2 конкретного типу кредитної картки, яка була йому надана, а також процентів, які підлягають стягненню у випадку прострочення виконання зобов`язання. Також вказаний Паспорт споживчого кредиту підписаний 31 липня 2018 року, в той час як анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» підписана 01 червня 2016 року, тобто до підписання паспорту споживчого кредиту. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг та витяг з Умов та Правил надання послуг не можуть бути належним доказом узгодження істотних умов кредитного договору, оскільки містять інформацію про усі наявні у АТ КБ «ПриватБанк» типи кредитних карток та умови їх використання. Поряд з цим відсутні відомості про узгодження з відповідачем конкретного типу кредитної картки, яка була йому надана, а також процентів, які підлягають стягненню у випадку прострочення виконання зобов`язання. Аналогічні висновки викладені в постанові КЦС в складі Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в справі №156/268/21. З виписки за договором б/н за період з 31 липня 2018 року до 02 червня 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 нараховувались відсотки за використання кредитного ліміту у розмірі 3.1%, 3% та 1.7%. Разом з тим з Паспорту споживчого кредиту від 31 липня 2018 року вбачається інші відомості про розмір процентної ставки. Водночас наданий АТ КБ «ПриватБанк» Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, ОСОБА_2 не підписаний, а тому відсутні підстави вважати, що саме цей Витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, у тому числі, саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. При цьому, сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами також не підтверджує, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами був погоджений з відповідачем в момент укладення договору б/н від 01 червня 2016 року. Доводи апелянта про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду по всім істотним умовам договору, колегія суддів відхиляє, оскільки без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Тарифів не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 8880.35 грн та заборгованості за простроченими відсотками у сумі 3487.03 грн є безпідставними та не підлягають задоволенню. Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. З виписки за договором б/н за період з 31 липня 2018 року до 02 червня 2022 та довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_2 (договір б/н) вбачається, що 24 січня 2020 банк встановив ОСОБА_2 кредитний ліміт у розмірі 173500.00 грн. Також з вказаної вище виписки вбачається, що ОСОБА_2 використовував надані йому кредитні кошти та не в повному обсязі повертав отримані кошти, унаслідок чого баланс на кредитній картці на кінець періоду становив 153453.04 грн. При цьому з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31 травня 2022 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість за тілом кредиту, яка становить 141085.66 грн, з яких: заборгованість за поточним тілом кредиту 132224.88 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту 8860.78 грн. Отже, заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту становить 141085.66 грн, оскільки саме така сума коштів була фактично використана ОСОБА_2 за період з 31 липня року 2018 до 02 червня 2022 року. Разом з тим з виписки за договором б/н за період з 31 липня 2018 року до 02 червня 2022 року слідує, що впродовж вказаного періоду банком нараховані та стягнуті відсотки за використання кредитного ліміту та комісія за обслуговування кредитної картки на загальну суму 176576.35 грн, нарахування яких, не обумовлено сторонами. Враховуючи наведене, правильним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 фактично виконане зобов`язання за договором про надання банківських послуг б/н від 01 червня 2016 року перед АТ КБ «ПриватБанк», оскільки сума нарахованих та сплачених відсотків за використання кредитного ліміту (176576.35 грн) перевищує суму заборгованості ОСОБА_2 за тілом кредиту, а також загальний баланс на кредитній картці на кінець періоду (141085.66 грн та 153453.04 грн відповідно). Відтак, позивач за первісним позовом не довів належними та достатніми доказами, що сторонами договору №б/н від 01 червня 2016 року були погоджені умови щодо порядку та розміру сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також що ОСОБА_2 такі умови договору порушив і не виконав. Отже, кошти, сплачені ОСОБА_2 як відсотки за користування кредитом, не підлягали стягненню з останнього, а тому фактично є коштами, які ОСОБА_2 сплатив на погашення заборгованості за тілом кредиту, тобто повернув фактично отримані ним від банку кредитні кошти. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком, що первісний позов не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає. Щодо вимог апеляційної скарги на додаткове рішення суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з частиною першою та другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини п`ятої, шостої ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2023 року у первісному позові АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та у зустрічному позові ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено повністю. При цьому, відповідач за первісним позовом, ОСОБА_2 звернувся до суду щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, які понесені ОСОБА_2 лише в частині розгляду первісного позову. 14 липня 2022 року між ОСОБА_2 та адвокатом Осівим П.В. укладений договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується забезпечити надання правничої допомоги клієнту, а саме захист прав клієнта у справі № 607/7864/22 (т.2 а.с.28). Пунктом 3.2 цього договору сторони визначили, що за надання правничої допомоги, передбаченої предметом договору, клієнт виплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається відповідно до акту прийому-передачі наданої правничої допомоги (окремо за первісний позов). Згідно з п. 3.2.1 цього договору сторони дійшли згоди, що за надання правничої допомоги, передбаченої предметом договору, клієнт виплачує адвокату гонорар (за первісний позов), зокрема, в суді першої інстанції у фіксованому розмірі 9000.00 грн незалежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Відповідно до п. 3.5 вказаного договору клієнт проводить виплату гонорару (його частини) не пізніше п`яти банківських днів з дати підписання сторонами акту, який засвідчує факт надання правничої допомоги, чи з дати отримання від адвоката рахунку на здійснення авансового платежу у випадку його акцептування клієнтом. Зі змісту акту прийому-передачі наданих правничих послуг від 17 лютого 2023 року до договору про надання правничої допомоги №14/07 від 14 липня 2022 року вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв такі правничі послуги: ознайомлення з матеріалами позовної заяви у справі № 607/7864/22 1 год.; пошук та вивчення судової практики для підготовки та складення відзиву на позов, письмових пояснень, заяв 1 год.; складення відзиву на позов у кількості 6 сторінок 2 год.; складення письмових пояснень 1 год.; участь у шести підготовчих/судових засіданнях; складення заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу 0.25 год.; складення заяви про ухвалення додаткового рішення 1 год. (т.2 а.с.30). В той же час, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, від 10 листопада 2021 року у справі №329/766/18. Судом першої інстанції правильно враховано, що позивач за первісним позовом не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, однак обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Визначений ОСОБА_2 розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді за первісним позовом в сумі 9000.00 грн., є обґрунтованим. Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000.00 грн., оскільки таке відповідатиме принципу розумності та справедливості. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення, додаткового рішення та відсутність підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2023 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 04 квітня 2023 року. Головуючий Судді