Постанова 4803 № 215/2218/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4324/21 Справа № 215/2218/20 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Голуб О.О. сторони справи : позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року, ухваленого суддею Камбул М.О. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 06 січня 2021 року,- ВСТАНОВИВ : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який окремо проживає від неї. В обґрунтування позову зазначив, що у період з 25.02.2005 року по 20.01.2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з відповідачем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично з моменту розлучення, у позивача з відповідачем почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина, його відвідуванні, та почалися створюватися штучні перешкоди зі сторони ОСОБА_2 . Всі намагання позивача мирним шляхом врегулювати даний спір призводять лише до конфліктів, через які він не може нормально зустрічатися з сином та брати участь у його вихованні. У зв`язку з чим просить суду зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити позивачу наступні способи участі у вихованні сина: батько має право на побачення п`ять разів на тиждень, з понеділка по п`ятницю з 15-00 год. до 20-00 год. за місцем навчання сина або за місцем його проживання, перебування або можливість проведення часу у будь-якому іншому місці; батько має право проводити з сином кожні другі та четверті вихідні дні (субота і неділя) місяця на території фактичного проживання батька або на його розсуд; батько має право на безперешкодне відвідування сина та надання йому допомоги в період його захворювання за місце фактичного проживання; батько має право на спільний відпочинок під час канікул, син проводить з батьком першу частину канікул або на іншу частину канікул за попередньою домовленістю батьків, але в будь-якому разі не менше ніж половину канікул; в день побачення з сином, батько має право забирати дитину з дому, або школи особисто; один раз на рік дозволити забирати сина сумарно на 20 календарних днів для відвідування дідуся та бабусі, проведення спільного відпочинку з батьком; зобов`язати ОСОБА_2 у разі виїзду сина за межі міста Кривий Ріг повідомляти батька, за 5 календарних днів перед виїздом, про термін від`їзду, місце перебування сина (з детальною інформацією про умови перебування, адресу та контакти для зв`язку, у разі відсутності мобільного зв`язку), яким чином буде організовано харчування сина, детальний маршрут пересування, наявність медичних закладів у тимчасовому місті перебування; зобов`язати ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі батька із сином надати батьку точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини; зобов`язати ОСОБА_2 за вимогою батька надавати інформацію про стан здоров`я сина, його навчання та заняття спортом; зобов`язати відповідача спільно з батьком погоджувати вибір спортивних секцій та додаткових навчальних курсів; батько має право на необмежене спілкування з сином особисто, а також засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосередньо фізичного спілкування між батьком та сином, та стягнути з відповідача понесені судові витрати. Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді побачень: кожну середу другого і четвертого тижня місяця, з 15-00 год. до 19-00 год., з можливістю забирати дитину з навчального/учбового закладу(у навчальний період) чи з місця проживання/перебування; кожної суботи другого і четвертого тижня місяця з 10-00 год. до 18-00 год.; кожної суботи і неділі першого і третього тижня місяця, з можливістю залишатися сину у батька з ночівлею з суботи на неділю, з 10-00 год. суботи до 15-00 год. неділі, за згодою дитини; спільного відпочинку ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період літніх канікул до 14 календарних днів, щороку, за згодою дитини, з урахуванням відпустки ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6000 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною. Крім того, скаржник зазначає, що з позивача мають бути стягнуті на її користь понесені та документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 9 000 грн. та витрати пов`язані з поданням апеляційної скарги в сумі 4 261, 20 грн. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник позивача зазначив, що відповідачкою в апеляційній скарзі не наведено жодної обґрунтованої підстави для скасування судового рішення, тому просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.Стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши відповідача ОСОБА_2 яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_5 який кожен окремо заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін з викладених у відзиві підстав, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 25 лютого 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб зареєстрований Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 45 (а.с. 7). Від даного шлюбу народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8). Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.01.2014 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10). Відповідно до висновку про підтвердження місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для його тимчасового виїзду за межі України від 02.09.2019, службою у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради, встановлено, що дитина зареєстрована та проживає разом із ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14). Рішенням виконавчого комітету Тернівської у місті ради №369 від 04.09.2019 року затверджено висновок служби у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради про підтвердження місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.09.2019 року, для його тимчасового виїзду за межі України(а.с. 13) Листом Тернівського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області за вих.№48.6/2-6085 від 24.07.2019 року, ОСОБА_1 повідомлено про проведеннея перевірки по факту звернення ОСОБА_1 до поліції про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 , яка перешкоджає отриманню інформації про стан здоров`я їхньої дитини, зареєстрованого до ЖЕО №11855 від 09.07.2019 року, в ході якої встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися цивільно-правові відносини, та рекомендовано останньому звернутись до суду (а.с. 17, 80,81). Згідно відповіді від за вих.№1049/01-16 від 05.06.2020 року завідуючої Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О., ОСОБА_2 працювала у Третій Криворізькій державній нотаріальній конторі з 01.02.2002 року по 19.04.2019 року (в тому числі і в період з 05.08.2013 року по 13.11.2017 року), відповідно до штатного розпису, затвердженого Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області для державних нотаріальних контори, а саме: з вівторка по п`ятницю з 09-00 год. до 18-00 год., субота з 09-00 год. до 16-45 год., з перервою на обід та час, відведений для роботи з архівними документами (а.с. 55). Відповідно до листа від 05.06.2020 року КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)№43» КМР, вихованця КЗ «ДНЗ (ясла-садок)№43» КМР ОСОБА_4 у період з 05.08.2013 року по 13.11.2017 року забирали згідно з графіком роботи дитячого закладу: графік роботи закладу з 07-00 год. до 17-30 год.; за час перебування ОСОБА_4 в закладі дошкільної освіти, дитину забирали з садочка члени сім`ї хлопчика; документальна фіксація о котрій годині забирають батьки дітей з дитячого садочку в закладі не передбачена; документальна фіксація, хто саме з батьків забирає дітей з дитячого садочку в закладі не передбачена (а.с. 56). Згідно інформації з КЗ «ДНЗ (ясла-садок)№43» КМР від 12.05.2020 №01-10.2/80, у період з 05.08.2013 року по 13.11.2017 року ОСОБА_4 був вихованцем закладу дошкільної освіти, за час перебування дитини в закладі, батько дитини з вихователями не спілкувався, дитину з дитячого садочка додому не забирав, батьківські збори не відвідував. Дитиною опікувалась мати хлопчика, яка ніяких заяв (ні усних, ні письмових) щодо заборони у спілкуванні з дитиною батька, до адміністрації закладу не надавала (а.с. 73). Відповідно до характеристики Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №45, ОСОБА_7 прибув в 3 клас 1 вересня з КЗШ №118. За час навчання показав себе як здібний учень. Має гарну пам`ять, логічне мислення, відповідально ставиться до навчання. З цікавістю опановує всі шкільні предмети. На уроках працює активно, творчо. За результатами навчання має достатній та високий рівень знань. Учень дуже допитливий, активний, завдання виконує з інтересом, самостійно; правильно визначає зміст, сенс аналізованого, бачить і усвідомлює відмінність при порівнянні, виявляє закономірність зв`язку. Мова змістовна, виразна, граматично правильна. Словниковий запас значний. Дитина із задоволенням відвідує школу; усвідомлює важливість і необхідність навчання; досить легко вступає в контакт, правильно сприймає ситуацію, розуміє її сенс, адекватно поводиться; поведінка організована. Правила для учнів виконує, випадків правопорушень не було. Приймає активну участь у позакласній роботі. ОСОБА_3 добрий, чуйний, відповідальний, працьовитий, чемний учень. Має організаторські здібності. Стосунки з однокласниками, учнями школи приязні. Користується авторитетом в школі. До вчителів та дорослих ставиться з повагою. Зростає в родині, де приділяється значна увага навчанню та вихованню сина. Мати та бабуся співпрацюють з учителями, радяться, реалізують поради у відносинах з дитиною. Мати систематично відвідує батьківські збори. Батько хлопчика до школи не приходив, навчанням та поведінкою дитини не цікавиться. На батьківські збори не з`являвся, з класним керівником не спілкується (а.с. 74). Згідно листа Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №118 від 14.05.2020 року щодо надання інформації про участь батьків у вихованні колишнього учня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час відвідування ним школи у період навчання з 01.09.2017 року по 01.07.2019 року, мати учня, ОСОБА_2 , сумлінно виконувала свої батьківські обов`язки: приділяла багато уваги вихованню хлопчика, підтримувала тісний контакт із класним керівником, контролювала успішність, цікавилася шкільними справами, забезпечувала дитину всім необхідним для повноцінного життя і гармонійного розвитку. Мати систематично відвідувала школу, прислуховувалася до порад учителя. ОСОБА_2 сприяла дружнім стосункам сина з рідним батьком ОСОБА_1 ОСОБА_3 систематично проводив вихідні та канікули з ним. Мати ніколи не зверталася до вчителя з проханням огородити дитину від спілкування з рідним батьком (а.с. 75). Діагностичним висновком за результатами психологічного дослідження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який складений дитячим і сімейним психологом ОСОБА_8 після п`яти індивідуальних зустрічей з дитиною з 09.05.2020 року по 12.05.2020 року, встановлено, що своєю сім`єю ОСОБА_3 вважає членів родини, з якими проживає, а саме маму, вітчима, бабусю і дідуся (дідусь на даний час проживає на дачі, але проводить багато часу з ОСОБА_3 ). Надійний емоційний зв`язок у хлопчика встановлений з кожним членом сім`ї, найближчий - з мамою. Про неї відгукується тепло, характеризує маму, як добру, чуйну, ту, що розуміє і піклується. Хворобливі наслідки розлучення не спостерігаються. ОСОБА_3 тепло говорить про батька. За словами хлопчика спілкування з батьком відбувається регулярно, наразі в телефонному режимі. До карантину щонеділі перебував у вихідні дні у тата. Найулюбленішим спільним заняттям є рибалка. Характеризує тата, як добру, справедливу і дещо сувору людину. Емоційний зв`язок з татом надійний. Напруження визивають конфлікти батьків через надмірну турботу тата за ОСОБА_3 . ОСОБА_9 виховання батька оцінює, як надмірно турботливий, виправдовуючи його: «Він мене дуже любить, тому так багато хвилювань і заборон». У конфліктах батьків займає роль посередника, намагається своїми силами мінімізувати їх. У випадку, якщо батьки не зможуть вирішувати питання щодо виховання ОСОБА_3 самостійно, схильний недоговорювати правду батькові з метою захисту мами. Психо-емоційний стан дитини стабільний (а.с.76). Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого педіатричного відділення №5711 КП «Криворізька міська клінічна лікарня №8» КМР», ОСОБА_10 у період з 04.07.2019 року по 16.07.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні, та відповідно до довідки зазначеної лікарні, з 2010 року по теперішній час під час лікування дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стаціонарно та амбулаторно дитину супроводжувала мати, яка виконувала всі необхідні призначення та обстеження (а.с. 84, 88). За заявою ОСОБА_1 , складено акт обстеження житлово-побутових умов від 10.07.2020 року, за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , житло централізовано забезпечене водо-, електро-, газо-, телопостачанням і водовідведенням. Замінено пластикові вікна, встановлені двері. У квартирі зроблено косметичний ремонт. У квартирі чисто, речі складені. Для проживання, відпочинку дитини відведено окрему кімнату, облаштовану меблями: ліжко, шафа для одягу. В іншій кімнаті встановлено комп`ютерний стіл, комп`ютер. Для дитини є одяг, білизна, засоби дитячої гігієни,постільна білизна, рушники. В наявності іграшки. Дитина може перебувати у батька з ночівлею. (а.с. 121). Відповідно до висновку виконкому Тернівської районної у місті ради від 29.07.2020 року виконком Тернівської районної у місті ради не знаходить вагомих доказів того, що відповідач чинила перешкоди у спілкуванні батька з сином та пропонує наступний спосіб участі позивача, ОСОБА_1 у вихованні дитини: кожну середу другого і четвертого тижня місяця, кожної суботи і неділі першого і третього тижня місяця з можливістю залишатися з ночівлею в суботу (а.с. 158-161) Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що після розірвання шлюбу відповідач чинить йому перешкоди в здійсненні ним прав та обов`язків у відношенні їх дитини, а саме: не дає змоги спілкуватися із сином та приймати участь у його вихованні. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача та визначення позивачу способу і порядку участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визначення позивачу способу участі у спілкуванні та вихованні сина, однак не може погодитись з рішенням суду в частині порядку зустрічі ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині побачень кожної суботи 2-го та 4-го тижня місяця з 10-00 години до 18-00 години, з огляду на наступне. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно статті 9 Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Статтею 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Згідно із статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 731/171/17 та у Постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 237/4742/17 Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні позивача з дитиною, оскільки безпосередня участь позивача, як батька, у вихованні сина є обов`язковою, з огляду на наступне. Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Про право батьків на спілкування з дітьми та важливість ролі батька в своїх рішеннях неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, в рішенні по справі «A.V. проти Словенії» (заява № 878/13) ЄСПЛ нагадав, що згідно зі ст. 8 Конвенції держава несе позитивні зобов`язання щодо «ефективної поваги» до сімейного життя. Зокрема, в справах, що стосуються права контакту одного з батьків, держава зобов`язана вживати заходів з метою возз`єднання батьків зі своїми дітьми і сприяти такому возз`єднанню. У зазначеній справі ЄСПЛ присудив батькові-заявнику, який втратив право на особистий контакт зі своїми дітьми, 20 тис. євро компенсації за моральну шкоду. Як вбачається з матеріалів справи, позивач, який є батьком дитини, піклується про малолітнього сина ОСОБА_4 , та любить його, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною. На думку колегії суддів, повно та всебічно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, врахувавши інтереси дитини, її вік, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та встановив спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні з сином ОСОБА_4 шляхом побачень кожної середи другого і четвертого тижня місяця, з 15-00 год. до 19-00 год., з можливістю забирати дитину з навчального/учбового закладу(у навчальний період) чи з місця проживання/перебування; кожної суботи другого і четвертого тижня місяця з 10-00 год. до 18-00 год.; кожної суботи і неділі першого і третього тижня місяця, з можливістю залишатися сину у батька з ночівлею з суботи на неділю, з 10-00 год. суботи до 15-00 год. неділі, за згодою дитини; спільного відпочинку ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період літніх канікул до 14 календарних днів, щороку, за згодою дитини, з урахуванням відпустки ОСОБА_1 , який відповідає як найкращим інтересам дитини. Вирішуючи питання щодо порядку спілкування позивача з малолітньою дитиною, суд першої інстанції взяв до уваги вік дитини, стосунки, які склалися між сторонами, відсутність спільного бажання вирішення ситуації, яка склалася в родині, та прийшов до висновку, що порядок спілкування позивача з сином не повинні перешкоджати йому разом з дитиною виходити на прогулянку, відвідувати заклади культури, торговельні, розважальні та інші заклади з урахуванням необхідності розвитку дитини, місця для відпочинку та оздоровлення дитини. На думку колегії суддів, належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, судом апеляційної інстанції не встановлено та відповідачем не доведено. Однак, встановлюючи порядок побечень, кожної суботи другого і четвертого тижня місяця з 10-00 год. до 18-00 год. і кожної суботи і неділі першого і третього тижня місяця, з можливістю залишатися сину у батька з ночівлею з суботи на неділю, з 10-00 год. суботи до 15-00 год. неділі, суд обмежив участь матері у спілкуванні та вихованні з сином ОСОБА_4 , у зв`язку з чим рішення суду в частині визначення способу у вигляді побачень «кожної суботи другого і четвертого тижня місяця з 10-00 год. до 18-00 год» підлягає скасуванню. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, оскільки законодавством передбачено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не стягнуто на користь відповідача витрати понесені нею за надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням. Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З 15 грудня 2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не надано ні суду першої ні апеляційної інстанції доказів сплати відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. у суді першої інстанції. Попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат (а.с. 85), не є належним доказом понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_11 у вигляді побачень «кожної суботи другого і четвертого тижня місяця з 10-00 год. до 18-00 год.» підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду повинно бути залишено без змін. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення задовольнити частково. Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року в частині визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_11 у вигляді побачень «кожної суботи другого і четвертого тижня місяця з 10-00 год. до 18-00 год.» скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 1 000 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 13 травня 2021 року. Головуючий: Судді: