Постанова 4803 № 201/9334/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3099/23 Справа № 201/9334/22 Головуючий у першій інстанції: Демидова С.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року по справі за заявою Акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за використану електричну енергію,- ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року відмовлено Акціонерному товариству «ДТЕК «Дніпровські електромережі» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за використану електричну енергію з ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі»посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного. Встановлено, що у листопаді 2022 року АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі»звернулось до суду з заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 1849,79 грн., у тому числі: 1724,84 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 21 листопада 2018 року по 21 січня 2019 року; 61,05 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення оплати спожитої електроенергії; 63,90 грн. - інфляційних витрат; стягнути з ОСОБА_1 на його користь судовий збір у розмірі 248,10 грн. Відмовляючи у видачі судового наказу місцевий суд виходив з того, що заявником заявлено вимогу про стягнення з боржника заборгованості за використану електричну енергію, починаючи з 21 листопада 2018 року по 21 січня 2019 року, а на момент звернення у листопаді 2022 року до суду із заявою про видачу судового наказу пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги (трирічний строк). Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України). За частиною 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Відповідно до ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Згідно із ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ є виконавчим документом. Відповідно до ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Частиною 2 цієї статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Отже, наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173). Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд з такою вимогою. Наявність обставин, які вказують на перевищення позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із обґрунтованості заявленої вимоги і документів, доданих до заяви. Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Як зазначено вище, заявник просить видати наказ про стягнення з боржника заборгованості, яка виникла за період з 21.11.2018 по 21.01.2019 у розмірі 1849,79 грн., звернувшись до суду з заявою у листопаді 2022 року. Виходячи з викладеного, встановивши, що вимоги заяви про видачу судового наказу стосуються стягнення сум, які виникли як заборгованість у період часу, що виходить за межі позовної давності, при цьому встановлення будь-яких обставин у цьому контексті виходить за межі інституту наказного провадження, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу. Доводи апеляційної скарги про переривання позовної давності, чи продовження строків такої, у зв`язку із запровадженням карантину, не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне Так, Цивільний кодекс України містить положення щодо переривання перебігу позовної давності та можливості її застосування. Зокрема, стаття 165 ЦПК України не містить вимог щодо з`ясування судом обставин переривання позовної давності, відтак встановлення відповідних обставин виходить за межі інституту наказаного провадження. Одночасно, колегія суддів враховує те, що при вирішенні питання про стягнення спірної заборгованості з боржника у порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, чим можуть бути обмежені його права. Обставини пропуску позовної давності свідчать про наявність спору між заявником та боржником, а тому такий спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, вищевикладене позбавляє суд об`єктивної можливості дійти безспірного висновку щодо дотримання позовної давності та наявності підстав для видачі судового наказу. При цьому, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не позбавляє заявника права звернутися з такими самими вимогами у порядку позовного провадження, та доводити підставність вимог, як і факт переривання позовної давності, у разі подання боржником заяви про застосування позовної давності та/або продовження позовної давності на період дії карантину. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що питання відмови у видачі судового наказу судом першої інстанції вирішено з дотриманням норм процесуального права. Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали місцевого суду - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складений 05 квітня 2023 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова