Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/10676/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 березня 2023 року м. Рівне Справа № 569/10676/20 Провадження № 22-ц/4815/203/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С., секретар судового засідання: Мороз А.В., за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, В С Т А Н О В И В: В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя. Просила встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з квітня 2009 року до 20.12.2011 року. Визнати квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 спільною сумісною власністю подружжя. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 . Стягнути понесені судові витрати. Свої вимоги обґрунтувала наступними доводами. З відповідачем по справі проживала з квітня 2009 року без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_2 , це малосімейний будинок в кімнаті, яка належала їй на підставі ордеру №1089 від 20.03.2009 року. В даній кімнаті проживали вона, її малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач ОСОБА_3 . Оскільки вказане житло вже для їхньої сім`ї було занадто мале, з метою поліпшення житлових умов було прийнято рішення про купівлю більшого житла. 07 червня 2011 року на ім`я Відповідача ОСОБА_3 , згідно Договору купівлі-продажу квартири в інтересах сім`ї, було придбано та зареєстровано однокімнатну квартиру загальною площею 22.9 кв.м. (житловою площею 11.9 кв.м.) за адресою АДРЕСА_1 . Згідно п.1.3 інвентаризаційна вартість відчужуваного нерухомого майна становила 27 717,00 грн. Фактична та реальна вартість за яку було придбано дану квартиру становила 17 500 дол. США. Станом на теперішній час ринкова вартість даної квартири становить 324 000 гривень. Вказану квартиру купували спільно за спільні кошти та в інтересах їхньої сім`ї, хоча і зареєстрована дана квартира була на ОСОБА_3 .. Протягом п`яти місяців спільно зробили ремонт у даній квартирі та переїхали туди проживати. В подальшому, 20 грудня 2011 року зареєстрували шлюб у Шпанівській сільській раді Рівненського району Рівненської області, актовий запис за №4. В шлюбі перебувають і на даний час. В останній час між ними почали виникати непорозуміння, відповідач подав до Рівненського міського суду позов про розірвання шлюбу. Відповідач заперечує її право на частку у даній квартирі, вважаючи, що оскільки квартира зареєстрована на нього, то він є одноособовим її власником. З квітня 2009 року, тобто більше як 11 років разом вели спільне господарство, мали повноцінні сімейні стосунки та спільний бюджет, спільно відпочивали, спільно вирішували всі побутові питання, набували майно, спільно займалися благоустроєм житла та побуту, спільно займалися вихованням її на той час малолітнього сина, спілкувалися та допомагали своїм батькам, тобто між ними були всі притаманні подружжю відносини, права та обов`язки. Вона постійно працювала та отримувала доходи, які також використовувалися в інтересах сім`ї, оскільки мали плани та наміри в подальшому придбати більше житло, з цієї метою спільно відкладали грошові кошти, відповідно планували і сімейний бюджет. На сьогодні між ними наявний спір з приводу визначення правового статусу квартири за адресою АДРЕСА_1 , спір полягає у тому, що Відповідач вважає, що дане майно є його особистою власністю оскільки набуте на його ім`я до реєстрації шлюбу. На підтвердження факту проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу в період з квітня 2009 року до 20 грудня 2011 року (день укладення шлюбу), між ними на той час склалися відносини притаманні подружжю, а саме: ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, участі у витратах на утримання майна, тощо , що підтверджується показаннями свідків та письмовими доказами. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в період з квітня 2009 року до 20 грудня 2011 року між сторонами склалися відносини притаманні подружжю: ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, участі у витратах на утримання майна, що підтверджується відповідними доказами. Під час спільного проживання, в липні 2011 року, було придбано квартиру в АДРЕСА_1 . На придбання вказаної квартири були витрачені спільні кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначає, що свідки позивачки вказували не лише на факт певних відносин між сторонами як чоловіком і жінкою, а й на факт ведення ними спільного господарства, побуту, опікування сином ОСОБА_1 та ін.. Вказує, що стійке матеріальне становище ОСОБА_1 підтверджується трудовою книжкою, довідками про доходи та довідкою банку про наявність коштів на рахунку за період з 13.05.2009 року по 10.12.2012 року. Цими ж доказами спростовуються твердження суду щодо недоведеності позивачем того факту, що на придбання спірної квартири були витрачені її кошти та кошти її батьків у доларах США та твердження суду про те, що позивачка не надала ніяких доказів щодо походження таких особистих заощаджень. Стверджує, що відповідач не підтвердив отримувані доходи, а сам по собі факт перебування за кордоном не свідчить про особисті доходи для придбання спірної квартири. Відповідач не заперечував того факту, що вони спільно підшукували квартиру, оглядали квартири, робили ремонт та облаштування. Не заперечував, що квартира в якій до цього жили була замалою для їхньої сім`ї, планували спільно купити більшу. Те, що наміри та стосунки в обох були як у сімейної пари свідчить і подальше укладення шлюбу між сторонами. Крім того доводить, що вона власними коштами приймала участь у купівлі спірної квартири, безпосередньо приймала участь в її ремонті та облаштуванні. Судом встановлено, що сторони документально підтвердили, що їх майновий стан в період перебування у шлюбі дозволяв виконати покращення спірного майна. Тому посилаючись на норми статті 62 СК України та позицію висловлену ВП ВС у справі №214/6174/15-ц вважає, що майно може визнано спільною власністю, якщо за час шлюбу його цінність істотно збільшилась. Враховуючи викладене вважає, що має законне право на 1/2 частку у спірній квартирі. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов. Судом встановлено, що згідно ордеру №1089 від 20.03.2000р. ОСОБА_1 отримала кімнату у сімейному гуртожитку по АДРЕСА_2 , яку у подальшому приватизувала разом з сином ОСОБА_4 , відповідно до наказу УЖКГ виконкому Рівненської міської ради № 905 від 15.07.2015р. З технічного паспорту на кімнату вбачається, що її розмір становить 13,2 кв.м. Відміткою у паспорті ОСОБА_1 підтверджується, що з 05.02.2001р. вона значиться прописаною за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 05.02.2001р. Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області. Свідоцтвом про народження підтверджується, що ОСОБА_1 має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1179, зареєстрований 24.06.2003р. відділом РАГС м.Рівне. З оглянутого судом договору купівлі-продажу, посвідченого 07.06.2011р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В., реєстраційний номер 1091 вбачається, що ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_3 . З оглянутого судом витягу з державного реєстру прав вбачається, що спірна квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Так, з технічного паспорту вбачається, що загальна площа квартири 21,8 кв.м., житлова кімната становить 12,0 кв.м. Також судом встановлено, що 20.12.2011р. було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який було зареєстровано Шпанівською сільською радою, актовий запис №

47. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_9 ». Як встановлено судом, на даний час шлюб між сторонами розірвано. Також судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1982 р. постійно працювала, що підтверджується записами у оглянутій судом трудовій книжці позивачки, від праці отримувала доходи, що підтверджується довідками про доходи №123 від 02.06.2020 року за 2008 рік., довідкою про доходи №124 від 02.06.2020 року за 2009 рік, довідкою про доходи №125 від 02.06.2020 року за 2010 рік, довідкою №126 від 02.06.2020 року за 2011 рік, довідкою про доходи №127 від 02.06.2020 року за 2012 рік, довідкою про доходи №128 від 02.06.2020 року за 2013 рік та довідкою ПАТ «Державний ощадний банк» від 05.06.2020 року №17/050 про наявність коштів на рахунку за період з 13.05.2009 року по 10.12.2012 року. Доходи були отримані у національній валюті України - гривнях . Допитані у судовому засіданні свідки позивачки суду показали наступне. Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона вона знайома з відповідачем з 2008 р., бачила відповідача у кімнаті позивачки з квітня 2008р., вони приходили, уходили. У кімнаті позивачки було два ліжка , позивачка жила з сином в кімнаті. Коли бувала у кімнаті позивачки то бачила там одяг відповідача. Свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона з 1990р. проживає по сусідству з ОСОБА_9 по АДРЕСА_4 . Показала, що з сторони з березня 2008р. жили разом у кімнаті позивачки, ОСОБА_12 познайомила її з відповідачем, як з чоловіком з яким буде жити разом, бачила його на загальній кухні, коли він готував їсти. Їй відомо, що відповідач їздив на роботу в іншу місцевість. Також їй відомо, що вони придбали квартиру, на той час син позивачки був у 2 класі. Свідок ОСОБА_13 , яка приходиться позивачці кумою, суду показала, що з позивачкою вона знайома з 1990 р., у 2008р. на паску у квітні місяці до неї у гості приходили сторони з тих пір часто бачилися. Відповідач з позивачкою з квітня 2008р. живуть разом , їздили до батьків ОСОБА_12 . Їй відомо, що сторони у 2011 році купили квартиру, син позивачки жив завжди з ними. Також їй відомо, що відповідач залишив свою квартиру першій дружині, та їздив на заробітки. Допитаний у судовому засіданні син позивачки ОСОБА_4 суду показав, що з відповідачем знайомий з років 5-6, при знайомстві з відповідачем. Мама йому сказала, що його майбутній тато, та відповідач при знайомстві казав, що він може називати його татом. У м.Рівне він почав проживати з 01.09.2008р. Від допиту інших свідків позивачка відмовилася. З досліджених судом доказів, наданих суду відповідачем, встановлене наступне. З оглянутої трудової книжки на ім`я ОСОБА_3 вбачається, що він у період часу з 22.10.2009р. по 26.05.2011р. перебував у трудових відносинах з ЗАТ «Інтербудтонель», фактично працював у Туркменії, в Україну у даний період часу приїжджав періодично у відпустку. З наданої суду відомості з ДРФО платників податків вбачається, що у період з 2009р. ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПРАТ «ІБТ-2020», де отримував дохід у виді заробітної плати у національній валюті України гривнях. Допитаний у судовому засіданні у якості свідка син відповідача ОСОБА_14 суду показав, що квартиру батько набув сам, заробив гроші до того як одружився вдруге. Після розлучення з його мамою, відповідач проживав у свого батька на АДРЕСА_5 . Коли батько був на заробітках у Туркменістані, то він, за довіреністю виданою батьком, отримував його заробітну плату, їздив для цього до м. Києва, отримані кошти віддавав батькові відповідача. Заробіток був десь до 1000 доларів США. З ОСОБА_15 познайомився коли вони жили в квартирі по АДРЕСА_6 . Свідок ОСОБА_16 , , який приходиться товаришем відповідачу з яким вчилися та жили у с. Шпанів, суду показав, що ОСОБА_3 після розлучення з першою дружиною проживав у свого батька у АДРЕСА_5 . У 2008р. відповідач познайомив його з ОСОБА_12 , як зі своєю дівчиною. У малосімейці позивачки був один раз, та до нього сторони після одруження приїжджали один раз, а до одруження ОСОБА_17 приїжджав до нього один. Допитаний у судовому засіданні рідний брат відповідача ОСОБА_18 суду показав, що фактично з 2005 року відповідач періодично їздив на заробітки до Туркменістану, Литви , Чехії, Польщі. У 2005р. вони разом їздили до Туркменістану. З позивачкою познайомився весною 2009р., так як вони до нього заходили. Де жила позивачка дізнався у 2011р., коли разом з братом зайшли до неї, так як вони тоді зустрічалися. На спірну квартиру відповідач заробляв самостійно, та придбав собі квартиру у 2011році. У квартирі проживали брат, позивачка та її син . Відповідно до положень частини другої ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Конституційний Суд України у рішенні від 03 червня 1999 року в справі №1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. Отже, ознаками фактичної сім`ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов`язки. Предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме: спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків. У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України). Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 748/1943/19 (провадження № 61-5155св20) дійшов правового висновку про те, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Дослідивши докази, які надані на засадах змагальності, можливо стверджувати, що сторони перебували у близьких стосунках з квітня 2009 року. Водночас у межах спірного періоду тривалий час, а саме з жовтня 2009 року до травня 2011 року, відповідач перебував в Туркменістані на роботі. Проаналізувавши технічний запис судового засідання колегія суддів приходить до висновку, що свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 висловлювали свою суб`єктивну думку щодо проживання сторін однією сім`єю проте, яким чином розпочалось спільне проживання не пояснили, крім того чіткого розмежування в поясненнях стосовно ведення спільного господарства, спільного побуту та наявності взаємних прав і обов`язків не надали. Частково пояснення складалися з подій, які стосувались часового проміжку з моменту купівлі квартири. Щодо планів купити квартиру та обставин надання коштів батьками позивачки свідки посилались на твердження самої позивачки або ж її батьків. З погляду достатності надані докази не спроможні підтвердити сталість та відповідність цих відносин критеріям, що дозволили б ідентифікувати їх як сімейні. Апелянт у своїх доводах покликаючись на спільне рішення придбати житло не вказує на існування будь-яких доказів створення спільного бюджету, отримання грошових переказів, хоча будучи допитаною в якості свідка стверджувала, що такі перекази отримувала в касі банку (Протокол судового засідання від 12.07.2021 року 11:53:00) (а.с. 76). Слід звернути увагу, що житлова площа кімнати, що належить позивачці та її сину становить 13,20 кв.м., а житлова площа квартири, яка придбана відповідачем 12.0 кв.м., тому сумнівними є доводи, що визначальним при купівлі квартири була площа достатня для проживання всієї сім`ї. При дослідженні цього питання колегія суддів схиляється до необхідності врахування пояснень відповідача стосовно того, що вибір квартири здійснювався відповідно до наявних у нього коштів. При цьому суд звертає увагу, що кімната в гуртожитку лишалась у власності позивачки та її сина, а своє місце реєстрації за весь час спільного проживання не змінювала. Виходячи з викладеного слід погодитись з висновком місцевого суду, що показаннями свідків сторони позивачки підтверджується той факт, що сторони були знайомі до реєстрації шлюбу, мали певні відносини між собою, як між чоловіком та жінкою, що не заперечував і сам відповідач, проте дані показання не підтверджують факту наявність у них відносин притаманних подружжю та сім`ї в розумінні статті 3 СК України, принаймні до купівлі спірної квартири. Самі ж доводи апеляційної скарги ґрунтуються на переоцінці доказів, які суд першої інстанції правильно оцінив з точки зору їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О.Гордійчук С.С. Шимків