Постанова Житомирський апеляційний суд № 935/1711/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/1711/22 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р.О. Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №935/1711/22 за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа - громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. в м. Коростишів, в с т а н о в и в : У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить: - доручити Державній казначейській службі України стягнути з рахунків Коростишівської міської ради за рахунок бюджетів, передбачених для вказаних органів, в разі відсутності таких коштів стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 33 500 грн.; - доручити Державній казначейській службі України стягнути з рахунків Коростишівської міської ради за рахунок бюджетів, передбачених для вказаних органів, в разі відсутності таких коштів стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь кошти на відшкодування коштів, витрачених на подання і розгляд позовної заяви в сумі 1460 грн.; - зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити заходи щодо відшкодування посадовими особами Коростишівської міської ради, які неналежно розглянули його звернення від 01.09.2020 МР 5 запит 95 сесія ВВ, заподіяної державному органу під час виконання трудових обов`язків шкоди в сумі 34 960,00 грн. В обґрунтування позову зазначає, що 01.09.2020 він звернувся до Коростишівської міської ради із запитом на інформацію «01.09.20 МР запит 95 сесія ВВ» в якому на підставі і в порядку, встановленому ЗУ «Про доступ до публічної інформації» просить надати вичерпну відповідь за кожним із зазначених ним у запиті пунктів, проте вказує, що відповідач без пояснення причин відмовив у наданні йому інформації. Стверджує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №240/16283/20 визнано протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради, яка полягає в ненаданні відповіді на його запит від 01.09.2020, зобов`язано Коростишівську міську раду надати відповідь на його запит від 01.09.2020 МР запит 95 сесія ВВ. Вказує, що дії відповідача щодо неналежного розгляду його звернень про надання інформації, призвели до того, що він був змушений захищати своє право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення, захист права вимагає додаткових зусиль для організації часу, побуту, що призвело до порушення стосунків з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв`язків, виникненні негативного для нього явища, зокрема неодноразового повторного звернення на встановлення істини у справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу, значних коштів, сил для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані, спричинених неправомірними діями та бездіяльністю Коростишівської міської ради. Зазначає, що моральну шкоду він оцінив у розмірі 33 500 грн та 1460,00 грн коштів витрачених на підготовку матеріалів до суду. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити його позов в повному обсязі. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення по суті заявлених позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що причиною звернення до суду стали неправомірні дії відповідача з неналежного розгляду його звернення про надання публічної інформації, які призвели до того, що він був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Зазначає, що протиправність і винність Коростишівської міської ради підтверджується рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №240/16283/20, яким визнано протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради щодо надання інформації. Вважає, що суд першої інстанції встановивши протиправність діяння заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні прийшов до незаконного висновку про відсутність всіх складових моральної шкоди та безпідставно відмовив у задоволенні позову. Враховуючи вищевикладене просить рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову в повному обсязі. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом про доступ до публічної інформації. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №240/16283/20 зобов`язано Коростишівську міську раду надати відповідь ОСОБА_1 на запит від 01.09.2020 завірені належним чином копії документів, які були створені безпосередньо Коростишівською міською радою. 16 березня 2022 року Коростишівською міською радою на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/16283/20 від 16.11.2021 розглянуто запит ОСОБА_1 та надано відповідь №03-26/530. Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б вказували на завдання йому фізичних чи душевних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача, передбачених ч.2 ст.23 ЦК України. Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у разі встановлення факту реального заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання такої шкоди. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявності моральної шкоди; протиправності поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. З огляду на вказані норми матеріального права при зверненні з позовом про відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні такою посадовою особою своїх повноважень, позивач повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й факт заподіяння моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Обов`язок доказування в цивільному процесі встановлений статтею 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказуванню підлягає факт завдання особі моральної шкоди, в чому така моральна шкода знайшла вираз, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2021 року у справі №296/3139/20 (провадження №61-1086св21) у подібних правовідносинах зроблено висновок про те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди. Сам по собі факт, що визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області щодо не розгляду клопотання, не свідчить про наявність заподіяння шкоди позивачу. Подібні висновки містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №243/5118/19 (провадження №61-213св20), від 12 квітня 2019 року у справі №686/10651/18 (провадження №61-305св19), від 25 листопада 2019 року у справі №686/22462/18 (провадження №17648св19), від 31 липня 2019 року у справі №686/22133/18 (провадження №10591св19). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що позивач в судовому порядку довів протиправність бездіяльності Коростишівської міської ради. Наведена обставина не заперечується. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що діями відповідача йому завдано моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, які мають грошовий вираз. Сам по собі факт визнання дій відповідача протиправними при ненаданні відповіді на звернення позивача хоча і створює одну зі складових частин для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати моральну шкоду, проте самостійною підставою для відшкодування такої шкоди бути не може. Саме лише задоволення адміністративного позову не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між бездіяльністю Коростишівської міської ради та заподіяною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки зробив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі №918/203/18 (пункт 28). Будь-яких доказів заподіяння позивачу саме моральних страждань бездіяльністю відповідача у справі, крім загального опису таких страждань у позові, а саме доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок бездіяльності відповідача, позивач суду не надав. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу)» від 29 березня 2001 року використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції. Колегія суддів звертає увагу на те, що задоволення адміністративного позову, а отже визнання порушеного права, є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Також, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, визнавши протиправною бездіяльність відповідача у ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 , зобов`язав Коростишівську міську раду повторно розглянути це клопотання з урахуванням норм законодавства. Отже, цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на розгляд його запиту у відповідності до вимог законодавства. Таким чином, належним чином встановивши обставини справи, застосувавши закон, який підлягав застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Зазначений висновок ґрунтується на оцінці встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів, яка здійснена судом з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність ухваленого судового рішення не впливають, а зводяться до їх переоцінки. Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для цього, апеляційним судом не встановлено. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді