Постанова 4857 № 813/5744/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Сакалош В.М. 29 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 813/5744/15 пров. № А/857/3082/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В. представника апелянта Демчук Я.Д. представника третьої особи: Тарасович О.І. третя особа ОСОБА_1 не з`явилась; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 813/5744/15 за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 07.10.2015р. Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд: - зобов`язати за власний рахунок здійснити перебудову об`єкту будівництва Реконструкція з розширенням нежитлового приміщення сараю (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови мансардного поверху під житловий будинок у відповідність до робочого проекту розробленого Львівською організацією спілки архітекторів України Т.А.М. ГАЛАРХБУД, який затверджений замовником (відповідачем) 16 вересня 2014 року шляхом: забезпечення висоти будівлі від відмітки 0,000 м. до гребня даху - 6,800 м.; забезпечення заміни матеріалів зовнішніх стін мансардного поверху з газоблоків на цеглу; забезпечення дотримання відстані не менше 1,0 метра від найбільш виступної конструкції стіни до межі сусідньої ділянки (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог). Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 , з урахуванням уточнень від 14.01.2016р., просила суд: - зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити перебудову об`єкту будівництва Реконструкція з розширенням нежитлового приміщення сараю (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови мансардного поверху під житловий будинок у відповідність до робочого проекту розробленого Львівською організацією спілки архітекторів України Т.А.М. ГАЛАРХБУД, який затверджений замовником (відповідачем) 16 вересня 2014 року шляхом забезпечення висоти будівлі від відмітки 0,000 м. до гребня даху 6.800 м, оскільки висота всупереч положенням проекту становить 7.500 м., заміни матеріалів зовнішніх стін мансардного поверху з газоблоків на цеглу, згідно проекту, та забезпечення відстані будівлі не менше 1-го метру від найбільш виступної конструкції стіни до межі ділянки цієї третьої особи. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016р., позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Суд зобов`язав ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити перебудову об`єкту будівництва Реконструкція з розширенням нежитлового приміщення сараю (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови мансардного поверху під житловий будинок у відповідність до робочого проекту розробленого Львівською організацією спілки архітекторів України Т.А.М. ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджений замовником (відповідачем) 16.09.2014р., шляхом: забезпечення висоти будівлі від відмітки 0.000 м. до гребня даху - 6.800 м.; забезпечення заміни матеріалів зовнішніх стін мансардного поверху з газоблоків на цеглу; забезпечення дотримання відстані не менше 1.0 м. від найбільшої виступної конструкції стіни до межі сусідньої ділянки. Постановою Верховного Суду від 10.05.2018р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016р. скасовано та закрито провадження у справі. 04.06.2018р. Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 10.05.2018р. Постановою Верховного Суду від 15.01.2019р. заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 10.05.2018р. задоволено. Постанову Верховного Суду від 10.05.2018р. скасовано та ухвалено нову постанову якою касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016р. залишено без змін. 28.10.2022р. ОСОБА_2 звернулась в суд із заявою, про визнання виконавчого листа який виданий Львівським апеляційним адміністративним судом 25.08.2016р. у справі № 813/5744/15 таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. заява про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню залишена без задоволення. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню задоволити. Представник апелянт ОСОБА_2 - Демчук Я.Д., в судовому засіданні апеляційну скаргу просив задовольнити з підстав в ній зазначених. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Львівської міської ради, ОСОБА_4 , у судовому засіданні інстанції не заперечила проти задоволення апеляційної скарги. В судовому засіданні третя особа яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_1 заявила ряд клопотань у даній справі які апеляційний судом задоволені частково. Разом з тим, ОСОБА_1 заявила відвід колегії суддів у даній справі, оскільки вважає що задовольняючи частково її клопотання суд дії неупереджено. При цьому, апелянт просила суд, відкласти розгляд справ для надання можливості письмових аргументів щодо заявленого відводу. Колегія суддів, задовольнила частково клопотання ОСОБА_1 , та надала останній 20 хв. для надання письмових аргументів щодо заявленого відводу. В подальшому ОСОБА_1 через канцелярію суду подала письмову заяву про відвід колегії суддів у даній справі та відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю адвоката та погіршення самопочуття. Ухвалою Восьмого апеляційного суду від 29.03.2023р. заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів залишена без задоволення. Крім того, клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів залишила без задоволення у зв`язку з безпідставністю. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази які свідчать про те, що ОСОБА_1 зверталась за правовою допомогою до адвоката та уклала з ним відповідний договір. Щодо погіршення стану здоров`я під час розгляду справи та звернення до медичних працівників швидкої допомоги, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово скаржиться на погіршення стану здоров`я, викликає медичних працівників швидкої допомоги у випадку не задоволення судом її клопотань, що підтверджується Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022р. у справі № 813/5744/15. Вказана поведінка ОСОБА_1 свідчить про перешкоджання діяльності суду. В даному випадку, ОСОБА_1 наперед знаючи про погіршення стану здоров`я в судовому засіданні, вправі була скористатись правовою допомогою адвоката, в тому числі безоплатною правовою допомогою. Однак, не скористалась та не надала апеляційному суду доказів про укладення з адвокатом відповідного договору. Щодо клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона не отримала копію апеляційної скарги та судову повістку про призначене судове засідання на 29.03.2023р. колегія суддів зазначає наступне. В матеріалах справи, наявні докази про направлення на адресу ОСОБА_1 апеляційної скарги та судової повістки. Однак, відправлення не вручено під час доставки: інші причини. При цьому, КАС України не передбачено випадків примусового вручення апеляційної скарги та судової повістки працівниками пошти. Тобто, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 з власної волі не отримала апеляційну скаргу та судову повістку. Оскільки, ОСОБА_1 неодноразово 28.03.2023р., 29.03.2023р. ознайомилась з матеріалами справи, що свідчить про її обізнаність про судовий розгляд справи яка призначена на 29.03.2023р. в 12.30 год. та наявність апеляційної скарги із змістом якої остання ознайомилась. Крім того, в судовому засіданні 29.03.2023р. в 12.30 год. ОСОБА_1 на яке особисто з`явилась, повідомила колегію суддів що «одним оком» ознайомилась з апеляційною скаргою, що свідчить про те, що остання належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду та ознайомилась із змістом апеляційної скарги. Отже, колегія суддів вирішила за можливе з врахуванням строків розгляду справи, продовжити розгляд справи за відсутністю ОСОБА_1 , яка перешкоджає діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтовано перевантажує роботу суду та затягує розгляд даної справи. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. В ст.14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. ст.372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах. Згідно ч.1,ч.2 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. При цьому, рішення суду можуть виконуватися у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження. Із змісту ч.1 ч.2 ст.373 КАС України видно, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Постановою Верховний Суд від 15.01.2019р. задоволено заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України про перегляд за нововиявленими обставинами Постанови Верховного Суду від 10.05.2018р. Суд скасував постанову Верховного Суду від 10.05.2018р. та ухвалив нову постанову якою Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016р. залишено без змін. Після набрання рішенням суду законної сили, Львівський апеляційний адміністративний суд видав виконавчий лист від 25.08.2016р №813/5744/15. 09.09.2016р. Постановою державного виконавця № ВП 52180799 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 813/5744/15. 17.05.2018р. державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 52180799, на підставі п.11 ч 1 ст. 39 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження". Із змісту постанови видно, що рішення суду боржником не виконується у зв`язку з чим винесено два штрафи та стягнуто виконавчий збір. Організувати примусове виконання є неможливим у зв`язку з тим, що рішення суду передбачає виконання за рахунок боржника. У зв`язку з чим держаним виконавцем скеровано повідомлення у Личаківський ВП ГУ НП у Львівській області про внесення відомостей у ЄРДР щодо боржника за невиконання рішення суду, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12016140040004075. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2022р. у справі № 1.380.2019.005020. яка набрала законної сили 03.10.2022р. відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду - визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2018р. ВП № 52180799 за виконавчим листом № 813/5744/15, який виданий судом 25.08.2016р. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2022р. у справі № 813/5744/15 - заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено стягувана у виконавчих листах, які видані Львівським окружним адміністративним судом у справі №813/5744/15 ОСОБА_3 на належного стягувана (правонаступника) ОСОБА_1 04.10.2022р. держаний виконавець Личаківського Відділу державної виконавчої служби у м Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийняв постанову ВП № 52180799 про зміну (доповнення) реєстраційних дій, якою змінено попереднього сгягувача на нового згідно ухвали про заміну сторони виконавчого провадження від 05.09.2022р. у справі № 813/5744/15. Крім того, 04.10.2022р. держаний виконавець Личаківського Відділу державної виконавчої служби у м Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м Львові прийняв постанову ВП № 52180799 про відновлення виконавчого провадження. 20.04.2018р. набрав чинності Закон України № 2363-VІІІ від 22.03.2018р. - «Про внесення зміни до п.9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до якого внесено зміни та викладено у наступній редакції п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймім в експлуатацію: - збудовані в період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів; -збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення. Порядок прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті. До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до цього пункту подали документи про прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт об`єктів будівництва, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються. В ході розгляду даної справи ОСОБА_2 замовила спеціальний технічний паспорт на будинок, який виготовлений ТзОВ «Український інститут технічного нагляду та інвентаризації» (інвентарна справа № 0224-ЛВ від 19.03.2021р.) та подала до Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у м. Львові декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка була зареєстрована та внесена до Реєстру будівельної діяльності за № ЛВ 161210405702 віл 05.04.2021р.. ч.1, ч.2 ст.5 Закону України № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що - у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. 29.04.2021р. держаний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради - Віхрова О.Ю. зареєструвала право власності на житловий будинок Б-1 загальною площею 66,7 м. кв. АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 41883808), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме манно про реєстрацію права власності № 256791615 віл 17.05.2021р. Зважаючи на викладені обставини із 29.04.2021р. вказаний житловий будинок у відповідній формі та конфігурації (існуючій площі та об`ємах) належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що унеможливлює проведення його перебудови відповідно до рішення суду у справі № 813/5744/15 яке прийнято у 2016 році та на виконання якого видано 25.08.2016р. виконавчий лист №813/5744/15. ст.41 Конституції України передбачено, щ кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. В ст.321 Цивільного кодексу України видно, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу. У ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст.1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (ст.6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (ст.8). В ст.346 ЦК України передбачено підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 17.01.2019р. у справі 708/254/18 (провадження № 61-46123св18). Разом з тим,, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що згідно Висновку експерта № 08/05-19и від 24.05.2019р. створеного за результатами проведення будівельно-технічного дослідження (Експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України») - збереження архітектурних та конструктивних елементів реконструйованої будівлі (сарай) під житловий будинок на АДРЕСА_1 ум. Львові при здійсненні робіт що визначені рішенням суду у справі № 813/5744/15 та виданих виконавчих листах - технічно - неможливо у зв`язку із необхідністю демонтажу (руйнування) усіх технічних конструктивних елементів (покрівлі, монолітного залізобетонного перекриття, зовнішніх та внутрішніх стін, перегородок та фундаменту) у тому числі і першого поверху, який існував ще до початку реконструкції даної будівлі і належав ОСОБА_2 на праві власності. Із змісту Висновку експерта № 456 від 08.02.2018р. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по кримінальному провадженні стосовно не виконання рішення суду у цій ж справі № 813/5744/15 (Експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України») видно, що об`єкт будівництва (будинок Б-1) відповідає державним будівельним нормам і правилам та вимогам ДБН 360-92** «Містобудування і забудова міських і сільських поселень» у тому числі з питань вимог п. 3,25 та додатку 3.1 п.1. ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. В п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» видно, що виконавче провадження підлягає закінченню припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. 26.12.2022р. державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) виніс постанову ВП№52180799 про закінчення виконавчого провадження. Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 щодо визнання виконавчого листа №813/5744/15 від 25.08.2016р. який виданий Львівським апеляційним адміністративним судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки станом на час розгляду даної заяви існувала постанова від 26.12.2022р. ВП№52180799 про закінчення виконавчого провадження та з часу видачі виконавчого листа змінилось ряд обставин, що унеможливлює виконання судового рішення в даній справі. Зокрема, 29.04.2021р. узаконення ОСОБА_2 спірного об`єкту будівництва шляхом введення його в експлуатацію та оформлення на нього права власності. Набуття права власності на об`єкт нерухомості унеможливлює проведення його знесення чи перебудови відповідно до ст.41 Конституції України та ст. 321 ЦК України. Оскільки ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності та право приватної власності є непорушним. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню в справі № 813/5744/15, оскільки змінились обставини, що унеможливлює виконання судового рішення в даній справі Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. В ст.317 КАС України видно, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення яким заяву задовольнити. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329, 374 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. у справі № 813/5744/15 скасувати та прийняти нову постанову. Заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 813/5744/15 задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, який виданий Львівським апеляційним адміністративним судом 25.08.2016р. у справі № 813/5744/15. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м.Київ, бульвар Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ -37471920) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні), який сплачений згідно квитанції №20 від 16.02.2023р. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 03.04.2023р