Постанова 4824 № 753/5348/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/6263/2023 Справа № 753/5348/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Цимбал І.К. в м. Київ 13 грудня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 27 червня 2022 року, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 27 червня 2022 року про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву обґрунтовував тим, що суд при видачі наказу від 27 червня 2022 року про стягнення аліментів керувався лише заявою ОСОБА_1 від 31 травня 2022 року, в якій містилися доводи про визначення місця проживання дитини з матір`ю і те, що боржник не надає допомогу на утримання дитини. Разом із тим, боржником здійснювалася добровільна сплата аліментів на утримання дочки на банківський рахунок заявника в період з 31 травня 2022 року по 28 вересня 2022 року, а також боржник здійснював оплату за додаткове навчання доньки на карткові рахунки вчителів. Платежі на утримання дитини здійснювалися відповідально, вчасно і на добровільній основі, оскільки про судовий наказ ОСОБА_3 дізнався лише 27 жовтня 2022 року. Натомість, у заяві ОСОБА_1 умисно надала недостовірні відомості щодо несплати аліментів на утримання спільної дитини, чим ввела суд в оману, хоча достеменно знала про їх сплату, доказів, що боржник ухилився від матеріального забезпечення доньки, не існувало. Зазначив, що заявник не дотрималася вимог ст. 163 ЦПК України щодо надання чесної і достовірної інформації, яка має відношення до справи і є предметом доказування. Оскільки боржник сплачував заявнику грошові суми на утримання доньки за допомогою банківської платіжної системи ПриватБанку, заявник, вважаючи ці суми недостатніми, мала б подати до суду позовну заяву до боржника, а не заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів, оскільки між сторонами існує спір про розмір аліментів, а судовий наказ видається у випадку відсутності спору між сторонами у справі. Крім того, державним виконавцем в листі від 14 листопада 2022 року було зазначено, що між сторонами наявний спір щодо розміру сплати аліментів та щодо розміру їх заборгованості. На підставі вищевикладеного просив скасувати судовий наказ та відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 , здійснити поворот виконання судового наказу, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти, отримані на підставі судового наказу, в загальній сумі 38285,08 грн., та грошові кошти, отримані нею на підставі добровільно сплачених коштів боржником в період з 31 травня 2022 року по 28 вересня 2022 року в загальній сумі 91000 грн. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу задоволено, скасовано судовий наказ № 753/5348/22 від 27 червня 2022 року, у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 відмовлено, роз`яснивши їй, що вона має право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку позовного провадження. Стягувач ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що розгляд заяви відбувся у відсутності стягувача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи, без направлення їй відповідної ухвали, копії заяви про перегляд наказу за нововиявленими обставинами з усіма додатками. Зазначала, що після ознайомлення з наданими боржником документами, зазначає, що на картку стягувача в червні - вересні 2022 року було здійснено платежі з призначенням «переказ особистих коштів» в загальній сумі 76000 грн. за усною домовленістю боржника зі стягувачем, призначені на оплату житла в Республіці Португалія, де на даний час перебуває стягувач з дитиною, та на її навчання. Платежі здійснюються боржником нерегулярно, що і вимусило стягувача звернутись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, боржник надав неправдиву інформацію щодо суми перерахувань та призначення перерахувань. Оскільки боржником не було сплачено аліменти за судовим наказом на користь стягувача в сумі 91000 грн., немає підстав зараховувати їх в рахунок сплати аліментів, враховуючи приписи Закону України «Про виконавче провадження» та СК України. Вказувала, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, як встановив суд, що боржник після розірвання шлюбу, тобто з вересня 2019 року, сплачував грошові кошти на утримання дитини - ОСОБА_4 за допомогою банківської платіжної системи ПриватБанк до 01 жовтня 2022 року . При цьому в жодній із наданих заявником квитанціях в графі «Призначення» не зазначено перерахування коштів на утримання дитини або «аліменти», а зазначено «переказ особистих коштів», тобто вказані документи не містять інформацію щодо предмета доказування - добровільної сплати аліментів на утримання дитини. Державним виконавцем було проведено перевірку квитанцій та встановлено невідповідність останніх оригінальним примірникам платіжних документів, що містяться у базі даних банку, зокрема у квитанції від 01 червня 2022 року на суму 15000 грн. зміненими дата проведення та валютування, оскільки в оригінальних примірниках датою проведення та валютування є 31 травня 2022 року, а також у всіх наданих квитанціях відмінними є призначення платежу (в оригінальних примірниках в якості призначення платежу зазначено «Переказ особистих коштів»). Згодом, 11 листопада 2022 року, від представника заявника до відділу державної виконавчої служби надходила заява з доданими квитанціями, що є аналогічними, але відредагованими і вже з призначенням платежу «сплата аліментів на ОСОБА_6 ». Вказувала, що саме з моменту виїзду стягувача за кордон заявник почав перераховувати власні кошти на картку стягувача, призначені на оплату проживання, але це не були кошти на утримання дитини - аліменти. Оскільки заявник не сплачував стягувачу аліменти, вона була змушена звернутися до суду з відповідною заявою. Отже, в даному випадку жодного спору про право, яке полягає у стягненні аліментів в більшому розмірі, не існує, а заявник зобов`язаний сплачувати аліменти в установленому законом розмірі, тобто частина всіх видів доходу щомісячно. Наголошувала, що за наявними матеріалами виконавчого провадження та наданими банківськими квитанціями адвокату боржника - заявника в результаті було повідомлено, що останні не ідентифікують здійснені грошові перекази в якості сплати аліментів або виконання рішення за виконавчим документом. Таку відповідь державний виконавець обґрунтовував позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 липня 2021 року в справі № 753/14154/19, в якій визначено, що банківські документи (відомості) про здійснені платежі, які не мають призначення платежу «аліменти», не можуть бути підставою для здійснення перерахунку заборгованості. Тобто в даному випадку існує спір між сторонами щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів (станом на 14 листопада 2022 року заборгованість становила 58858,41 грн.), який має вирішуватись судом. Отже, в оскаржуваній ухвалі суд не застосував норми права, що регулюють виконання судового рішення щодо сплати аліментів та розміру заборгованості, зокрема ст. 195 СК України, ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Саме після отримання листа Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 14 листопада 2022 року заявник звернувся до суду з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, тобто до отримання даної відповіді заявник вважав, що судовий наказ виданий правомірно і намагався перераховані кошти зарахувати як сплачені аліменти. Від представника боржника ОСОБА_3 - Осадчої Н.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, де божник спростовував доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Повторно наводив обставини, що зазначені ним в заяві про перегляд наказу за нововиявленими обставинами та вказував на добровільне перерахування ним коштів на утримання дитини. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до ст. 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Як вбачається з матеріалів справи, особисто звертаючись до суду в червні 2022 року з заявою про видачу судового наказу, ОСОБА_1 вказала, що зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 1). На а. с. 89 знаходиться рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 , згідно якого 20 грудня 2022 року за вказаною адресою було вручене повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, призначеної на 13 грудня 2022 року, тобто після дати постановлення судом ухвали. Отже, станом на час постановлення ухвали від 13 грудня 2022 року в матеріалах справи були відсутні докази повідомлення стягувача ОСОБА_1 та/або її представника про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Оскільки судом першої інстанції не було виконано процесуальний обов`язок щодо здійснення такого повідомлення, і оскільки заявник обґрунтовує свою апеляційну скаргу розглядом судом справи за його відсутності без повідомлення належним чином, ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року не може вважатись законною і підлягає скасуванню. Крім того, оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції по суті заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в сукупності з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 05 березня 2013 року, і є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4, 5, 10). На а. с. 11 - 14 знаходиться копія договору між батьками про визначення місця проживання дитини, укладеного ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , згідно якого місцем проживання дитини батьки визначили місце проживання матері. 27 червня 2022 року за заявою ОСОБА_1 Дарницьким районним судом м. Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 07 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 24). До заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, поданої в листопаді 2022 року, ОСОБА_4 додано: копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 вересня 2022 року ВП № 69940226, копію відповіді Дарницького ВДВС у м. Києві від 14 листопада 2022 року № 136563, згідно якої оригінальні примірники платіжних документів не ідентифікують здійснені грошові перекази в якості сплати аліментів або виконання рішення за виконавчим документом, а платіж за квитанцією від 31 травня 2022 року на суму 15000 грн. здійснений поза межами строку стягнення аліментів, що виключає можливість зарахування останнього в якості сплати за виконавчим документом; копію довідки про доходи ОСОБА_3 від 11 жовтня 2022 року, копії квитанцій від 31 травня 2022 року в розмірі 15000 грн., від 16 червня 2022 року в розмірі 5000 грн., від 30 червня 2022 року в розмірі 17000 грн., віл 28 липня 2022 року в розмірі 20000 грн., від 31 серпня 2022 року в розмірі 17000 грн., від 28 вересня 2022 року в розмірі 17000 грн., від 06 лютого 2022 року в розмірі 10000 грн., від 16 лютого 2022 року в розмірі 2000 грн., від 24 березня 2022 року в розмірі 10000 грн., від 28 березня 2022 року в розмірі 5000 грн., від 27 квітня 2022 року в розмірі 600 грн., від 04 серпня 2022 року в розмірі 10000 грн., від 19 травня 2022 року в розмірі 5000 грн., від 13 квітня 2022 року в розмірі 5000 грн., від 08 червня 2022 року в розмірі 2950 грн., від 30 червня 2022 року в розмірі 2500 грн., від 31 серпня 2022 року в розмірі 2950 грн., від 08 серпня 2022 року в розмірі 1005,03 грн., від 30 червня 2022 року в розмірі 2010,05 грн., від 31 серпня 2022 року в розмірі 1000 грн., від 30 червня 2022 року в розмірі 1000 грн., від 08 червня 2022 року в розмірі 1000 грн., від 28 квітня 2022 року в розмірі 750 грн. на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з призначенням «переказ особистих коштів», скріншоти листування у месенджері щодо необхідності оплати навчання, копію розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14 листопада 2022 року, складеного Дарницьким ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), копію повідомлення від 18 жовтня 2022 року Дарницького ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників, копію постанови головного державного виконавця Дарницького Дарницьким ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 вересня 2022 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_3 , копію довідки про доходи ОСОБА_3 від 28 грудня 2022 року з місця роботи, згідно якої з ОСОБА_3 стягнуто аліменти: в жовтні 2022 року в розмірі 38285,08 грн., в листопаді 2022 року в розмірі 35662,52 грн., всього 73947,60 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, до апеляційної скарги ОСОБА_1 надано нові докази: копію постанови Дарницького ВДВС у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 19 січня 2023 року в зв`язку зі скасуванням судового наказу, копію розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 19 січня 2023 року, згідно якого розмір заборгованості ОСОБА_3 станом на 01 січня 2023 року складає 23187,57 грн., роздруківку електронного листа Дарницького ВДВС у м. Києві від 26 жовтня 2022 року на адресу представника ОСОБА_1 з проханням підтвердити чи спростувати інформацію щодо сплати аліментів на рахунок стягувача з червня по вересень 2022 року на загальну суму 91000 грн., до якого додано копії квитанцій з призначеннями платежу «Сплата аліментів на Башинську Єву» від 01 червня 2022 року в розмірі 15000 грн., від 16 червня 2022 року в розмірі 5000 грн., від 30 червня 2022 року в розмірі 17000 грн., від 28 липня 2022 року в розмірі 20000 грн., від 31 серпня 2022 року в розмірі 17000 грн., від 31 серпня 2022 року в розмірі 17000 грн., від 28 вересня 2022 року в розмірі 17000 грн.; копію сертифікату від 05 квітня 2022 року про надання дозволу на проживання на підставі статусу тимчасового захисту на ім`я ОСОБА_1 терміном дії до 05 квітня 2023 року, копію заяви представника ОСОБА_1 до Дарницького ВДВС у м. Києві від 28 жовтня 2022 року з інформацією щодо призначення платежів за квитанціями ОСОБА_12 , наданими для ознайомлення державним виконавцем, копію листа Дарницького ВДВС у м. Києві від 14 листопада 2022 року на ім`я адвоката Осадчої Н.О. щодо неможливості зарахування коштів, сплачених ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_1 , в якості сплати аліментів за виконавчим документом. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. В постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19 (провадження № 61-17391св20), від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21), від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 (провадження № 61-106св21) зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Заявником не надано доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з об`єктивних причин, що не залежали від нього, під час розгляду справи судом першої інстанції, не надано клопотання про поновлення строку для прийняття нових доказів та клопотання про прийняття нових доказів апеляційним судом. Крім того, деякі з нових письмових доказів, зокрема матеріали виконавчого провадження за 2023 рік, не існували станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції і були виготовлені пізніше. За наведених обставин та згідно вимог ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не вбачає підстав для прийняття нових доказів та надання їм оцінки. Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. За змістом п. п. 4, 5 ч. 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Відповідно до частин першої, сьомої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Задовольняючи заяву ОСОБА_13 про перегляд судового наказу про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами ухвалою від 13 грудня 2022 року, суд першої інстанції виходив із того, що на момент подання заяви про видачу судового наказу та винесення рішення по даній справі ОСОБА_3 з травня до жовтня через платіжну систему ПриватБанк щомісячно перераховував кошти на рахунок ОСОБА_1 , про що при подачі заяви до суду не було зазначено та повідомлено. Після ухвалення рішення про розірвання шлюбу ОСОБА_3 сплачував ОСОБА_1 грошові суми до 01 жовтня 2022 року на утримання доньки, на прохання колишньої дружини оплачував приватні заняття дитини на карткові рахунки репетиторів, таким чином, вважаючи, що даних сум недостатньо, стягувач мала б подати до суду позовну заяву до боржника, а не заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів, що суперечить ч. 3 ст. 19 ЦПК України, оскільки між сторонами існує спір, а судовий наказ видається у випадку відсутності спору між сторонами по справі. Однак з такими висновками апеляційний суд не може в повній мірі погодитися, виходячи із наступного. Аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України) є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Відповідно до 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Враховуючи наведені вимоги закону, суд першої інстанції не визначився з тим, чи наведені заявником ОСОБА_3 обставини могли вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому наказі, що переглядається, зокрема добровільна сплата грошових коштів на користь матері, з якою проживає дитина, і чи дані обставини є підставою, передбаченою ст. 165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу про стягнення аліментів в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, дійшовши висновку про наявність між сторонами спору щодо сплати аліментів в більшому розмірі, ніж ОСОБА_3 сплачував добровільно, суд першої інстанції залишив поза увагою, що у своїй заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_3 не зазначав, сплату аліментів в розмірі якої частки від заробітку (доходу) він вважає необхідним і достатнім для утримання та гармонійного розвитку дитини, а заперечував наявність підстав для видачі судового наказу в цілому. Також, встановивши, що ОСОБА_3 сплачував на користь ОСОБА_1 грошові суми до 01 жовтня 2022 року на утримання доньки за допомогою банківської платіжної системи ПриватБанку, суд першої інстанції безпідставно вдався до оцінки нових доказів, яких не існувало станом на момент як видачі судового наказу від 27 червня 2022 року, так і звернення ОСОБА_1 до суду 31 травня 2022 року з заявою про видачу судового наказу, а також виходив із припущення, що сплачені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти спрямовані саме на утримання доньки. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що квитанції ПриватБанку, надані ОСОБА_3 як доказ добровільної сплати коштів на утримання дитини, в графі призначення платежу ідентифіковані як «Переказ особистих коштів». Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року в справі № 753/14154/19 (провадження № 61-10405св20), згідно яких «Відповідно до пункту 103 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2018 року № 103, касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) найменування банку, який здійснює касову операцію; 2) дату здійснення операції; 3) зазначення платника та отримувача; 4) суму касової операції; 5) призначення платежу; 6) власноручні підписи або ЕП платника/отримувача; 7) власноручні підписи або ЕЦП працівників банку (філії, відділення), уповноважених здійснювати касову операцію; 8) номер рахунку отримувача; 9) найменування і код банку отримувача. З огляду на викладене відомості про здійснені платежі за період з 30 березня 2016 року до 29 травня 2019 року не містять призначення платежу «Аліменти», у зв`язку з чим не можуть бути підставою для здійснення перерахунку заборгованості». Посилання на вказану постанову наявне у листі Дарницького ВДВС у м. Києві від 14 листопада 2022 року, копія якого надавалася до суду самим ОСОБА_3 (а. с. 47), однак судом першої інстанції залишене поза увагою. Судом першої інстанції також не було проаналізовано документи, надані ОСОБА_3 до заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, і не надано належної оцінки процесуальній поведінці заявника, зокрема що із даною заявою ОСОБА_3 звернувся лише після отримання відповіді Дарницького ВДВС у м. Києві від 14 листопада 2022 року, в якій виконавча служба повідомила його про неможливість зарахування сплачених на користь ОСОБА_1 коштів в рахунок погашення заборгованості за аліментами, виходячи із зазначеного в них призначення платежу, отже, до цього часу боржник погоджувався з судовим наказом і визнавав його законність. Крім того, із вказаної відповіді Дарницького ВДВС у м. Києві від 14 листопада 2022 року, в якій вказано, що надані боржником квитанції не відповідають оригінальним примірникам, оскільки в них змінено призначення платежу «Переказ особистих коштів» на «сплата аліментів на ОСОБА_6 », а також у квитанції від 01 червня 2022 року зміненою є дата валютування 31 травня 2022 року, можна дійти висновку, що ОСОБА_3 до звернення до суду з даною заявою намагався ввести в оману виконавчу службу з метою зменшення заборгованості за аліментами, а відтак його дії не можна визнати добросовісними. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, відтак ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Разом із тим, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані припущення доводи апеляційної скарги щодо упередженості та зацікавленості суду першої інстанції в даній справі. Розглядаючи по суті заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 27 червня 2022 року, апеляційний суд виходить із того, що ОСОБА_3 , з урахуванням вищевикладеного, не наведено обставин та доказів на їх підтвердження, які вважаються нововиявленими в розумінні ст. 423 ЦПК України та є підставою для скасування судового наказу про стягнення аліментів, відтак доводи заяви не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, така заява є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року скасувати. Заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 27 червня 2022 року в справі № 753/5348/22 залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 30 березня 2023 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.