Постанова 4824 № 757/51177/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/51177/21-ц Головуючий у суді І інстанції Матійчук Г.О. Провадження № 22-ц/824/840/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину та стягнення грошових коштів, в с т а н о в и в: У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину та стягнення грошових коштів. Під час підготовчого провадження у справі представник позивача - адвокат Яцина С.В. подав клопотання від 21 червня 2022 року про призначення судової технічної експертизи документів, в якому з урахуванням уточнень прохальної частини просив провести у справі технічну експертизу договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 6 листопада 2020 року, оскільки вважає його підробленим, а саме, вважає що відповідачем замінено перший аркуш оспорюваного правочину, проте позивач не має оригіналу договору № 01/2020-11 і не може сам замовити відповідний висновок експерта. Витрати по оплаті даної експертизи просив покласти на позивача та доручити її проведення Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, а на вирішення експертів поставити наступні питання: Чи виконані сторінки 1 та 2 договору № 01/2020-11 від 6 листопада 2020 року про надання агентських послуг з використанням одного принтеру? Встановити абсолютну давність сторінок 1 та 2 договору № 01/2020-11 від 6 листопада 2020 року. Представник відповідача - адвокат Авраменко О.В. заперечила щодо призначення у справі такої експертизи, зокрема, пославшись на те, що оригінал договору про надання агентських послуг від 6 листопада 2020 року містить лише один аркуш, а 18 серпня 2022 року ФОП ОСОБА_1 самостійно замовлено фізико-хімічну експертизу матеріалів документів у ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» з наданням експерту оригіналу досліджуваного документа. Вважає за доцільне поставити експерту також запитання про те, чи виконано текст договору про надання агентських послуг № 01/2020-11 від 6 листопада 2020 року з обох сторін аркуша одночасно чи в різні періоди часу. Ухвалою Печерськогорайонного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року клопотання представника позивача - адвоката Яцини С.В. про призначення судової технічної експертизи документів задоволено. Призначено у цивільній справі № 757/51177/21-ц судову технічну експертизу договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 6 листопада 2020 року, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а на розгляд та вирішення поставлено наступні питання: 1) Чи виконані сторінки 1 та 2 договору № 01/2020-11 від 6 листопада 2020 року про надання агентських послуг з використанням одного принтеру? 2) Встановити абсолютну давність сторінок 1 та 2 договору № 01/2020-11 від 6 листопада 2020 року? 3) Чи виконано текст договору про надання агентських послуг № 01/2020-11 від 6 листопада 2020 року з обох сторін аркуша одночасно чи в різні періоди часу? Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків. Зобов`язано відповідача в п`ятиденний термін з дня отримання повного тексту ухвали надати суду оригінал договору № 01/2020-11 від 6 листопада 2020 року для приєднання до матеріалів справи. Витрати на проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 . Копію ухвали для виконання та цивільну справу № 757/25345/19-ц направлено до КНДІСЕ і до отримання висновку експертизи провадження по справі зупинено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що для вирішення спору і встановлення обставин, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог і заперечень, необхідні спеціальні знання з питань щодо підроблення документів, тому з метою підтвердження чи спростування зазначеного факту у справі слід призначити судову технічну експертизу документів, проведення якої доручити експертам КНДІСЕ. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач через представника - адвоката Авраменко О.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуальногоправа, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач був зобов`язаний подати до суду клопотання про призначення судової експертизи та витребування оригіналу договору одночасно з позовною заявою, проте подав його після закінчення визначеного законом процесуального строку, не зазначивши у позові про свій намір доведення обставин, на які він посилається, шляхом призначення експертизи. Водночас відповідач, реалізуючи своє право, передбачене частиною першою статті 106 ЦПК України, замовила у ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» висновок експерта з тими ж питаннями, які були поставлені на розгляд та вирішення експерта судом, та надала експертній установі оригінал витребуваного судом договору. З огляду на те, що висновок експерта буде наданий до 22 листопада 2022 року, що сприятиме розгляду справи протягом розумного строку та відповідає інтересам обох сторін, то оскаржувана ухвала постановлена за відсутності обов`язкової умови, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 103 ЦПК України, та є передчасною. Крім того, зобов`язуючи відповідача надати оригінал договору № 01/2020-11 від 6 листопада 2020 року, суд порушив її процесуальні права щодо подання висновку експерта, складеного на замовлення. Відзив сторони позивача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників учасників справи в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що у вересні 2021 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Яцини С.В. звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсним договір № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 6 листопада 2020 року, укладений між сторонами, та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 3 828 600 грн, що в еквіваленті на час їх передачі становило 135 000 доларів США, інфляційні нарахування за період з 6 листопада 2020 року по 21 вересня 2021 року у розмірі 329 200,38 грн, 3 % річних від простроченої суми за вказаний період у розмірі 100 649,28 грн, а також судові витрати. Обґрунтовуючи свої вимоги з урахуванням поданої заяви про зміну підстав позову, адвокат Яцина С.В. вказував, зокрема про те, що ОСОБА_2 не виявляв свою волю щодо взяття на себе зобов`язань, які прописані у наданій ФОП ОСОБА_1 правоохоронним органам редакції договору про надання агентських послуг, а також не надавав згоду на укладання саме такої версії договору із зазначенням на його першому аркуші певних істотних умов, що вказує на його недійсність у розумінні положень статей 203, 215 ЦК України. Під час підготовчого провадження у справі, а саме 21 червня 2022 року представник позивача подав клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, в якому просив провести у справі технічну експертизу договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 6 листопада 2020 року, оскільки вважає його підробленим, а саме відповідачем замінено перший аркуш оспорюваного правочину, оскільки позивач не має оригіналу договору № 01/2020-11 і не може сам замовити відповідний висновок експерта. Представник відповідача - адвокат Авраменко О.В. заперечила щодо призначення у справі такої експертизи, зокрема, пославшись на те, що оригінал договору про надання агентських послуг від 6 листопада 2020 року мітить лише один аркуш, а отже для спростування тверджень позивача про зміну першого аркушу договору не потрібні спеціальні знання. Натомість 18 серпня 2022 року відповідач самостійно замовлено фізико-хімічну експертизу матеріалів документів у ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» з наданням експерта оригіналу досліджуваного документа, які існує лише в одному екземплярі, тому проведення судової експертизи не недоцільним. Суд першої інстанції дійшов висновку, що для вирішення спору і встановлення обставин, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог і заперечень, необхідні спеціальні знання з питань щодо підроблення документів, тому у справі слід призначити судову технічну експертизу документів, проведення якої доручити саме експертам КНДІСЕ. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17). Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року). Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»). Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша стаття 7-1 Закону України «Про судову експертизу»). За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. За правилами частини першої, четвертої та п`ятої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. У відповідності до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень технічна експертиза документів є підвидом криміналістичної експертизи. Технічна експертиза документів - це криміналістична експертиза, основна мета якої полягає у встановлені способу виготовлення документу, факти та способи зміни його змісту. Згідно із пунктами 3.1, 3.2, 3.4 Науково-методичної рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів. Основними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є, зокрема: установлення фактів і способів унесення змін до документів (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їх первинного змісту. Для проведення дослідження щодо встановлення факту внесення змін у первинний зміст документів надаються оригінали документів; установлення виду та ідентифікація приладів письма за штрихами; визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються; установлення цілого за частинами документа; установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп`ютерної техніки. Основними завданнями експертизи матеріалів документів є: установлення роду, виду (іншої класифікаційної категорії) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини тощо), та їх спільної (різної) родової (групової) належності; визначення абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів у документах. Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України). Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими. При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження 61-7835сво19). Таким чином питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Зі змісту оскаржуваної ухвали місцевого суду вбачається, що вона відповідає вищевказаним вимогам законодавства та обставинам справи, оскільки стороною позивача наведено достатні підстави та обґрунтовані мотиви для висновку про необхідність призначення у справі № 757/51177/21-ц судової технічної експертизи документів, а саме оспорюваного договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 6 листопада 2020 року, проведення якої доручити експертам КНДІСЕ. Судом встановлено, що предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину та стягнення грошових коштів, в тому числі з тих підстав, що перший аркуш договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 6 листопада 2020 року, укладений між сторонами, є підроблений і визначені в ньому умови він не погоджував. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання представника позивача про призначення судової технічної експертизи документів, оскільки без залучення спеціальних знань у галузі підробки документів неможливо буде встановитидійсні обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, фактів виконання сторінок 1 та 2 договору № 01/2020-11 від 6 листопада 2020 року про надання агентських послуг з використанням одного принтеру, абсолютної давності цих сторінок та виконання тексту договору з обох сторін аркуша одночасно чи в різні періоди часу, що входить в предмет доказування у даній справі, а в матеріалах справи був відсутній висновок експерта з приводу вказаних обставин. Посилання апеляційної скарги на те, що відповідач самостійно замовила висновок експерта з тими ж питаннями, які були поставлені на вирішення експерта судом першої інстанції, та надала експертній установі оригінал витребуваного у неї договору, а відтак оскаржувана ухвала постановлена за відсутності обов`язкової умови, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 103 ЦПК України, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, адже зазначені дії ФОП ОСОБА_1 вчинила лише 18 серпня 2022 року, тобто уже після подання представником позивача клопотання про призначення судової технічної експертизи документів від 21 червня 2022 року та за сім днів до судового засідання, в якому підлягало вирішення це питання, хоча загальне позовне провадження у справі було відкрито ще 23 вересня 2021 року, що може свідчити про ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в судовій експертизі. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя, який передбачає судовий захист незалежним і безстороннім судом за встановленою процедурою на засадах верховенства права. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Досліджуючи сукупність передбачених частиною першою статті 103 ЦПК України підстав, за яких суд призначає експертизу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини даного спору, з урахуванням змісту постановлених перед експертом питань, доводів позовної заяви і відзиву на неї та принципу змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, вимагають залучення фахівця, який має спеціальні знання у певній галузі, а висновок експертизи не буде мати для суду наперед встановленого значення, оскільки оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі (стаття 110 ЦПК України). Судом першої інстанції було створено рівні можливості учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, в судових засіданнях забезпечено можливість представникам сторін висловити свої побажання, думки та/або заперечення щодо призначення судової технічної експертизи документів, які взяті до уваги під час визначення судом питань, з яких має бути проведена експертиза. Відповідно до частини третьої статті 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Аналіз вищезазначених норм статті 103 ЦПК України дає підстави для висновку, що при визначені експерта та/або експертної установи суд не обмежений пропозиціями сторін щодо суб`єкта судово-експертної діяльності, але може враховувати їх думку у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи. Отже, у випадку, коли сторони не досягли згоди щодо експерта та/або експертної установи, які мають проводити відповідне експертне дослідження, це не означає, що проведення такої експертизи не може бути доручено іншій експертній установі, яка має право на проведення експертиз певного виду самостійно судом, оскільки сторони від проведення судової експертизи не відмовлялись і для правильного вирішення справи по суті необхідні спеціальні знання. Згідно із статтею 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (частина друга статті 7 цього Закону). Відтак, розглядаючи клопотання представника позивача про призначення у справі судової технічної експертизи документів, суд першої інстанції, взявши до уваги положення частини третьої статті 103 ЦПК України та урахувавши, що взаємної згоди щодо експерта та/або експертної установи між сторонами не досягнуто, дійшов обґрунтованого висновку про доручення проведення цієї експертизи експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що не суперечить положенням цивільного процесуального законодавства та Закону України «Про судову експертизу». Колегія суддів звертає увагу, що як зазвичай пріоритет у проведенні судових експертиз надається державним спеціалізованим установам і службам, яким у переважній більшості суди (органи досудового розслідування) й доручають виконання експертних досліджень, з огляду на те, що саме державні установи здійснюють спеціальну підготовку судових експертів, а отже, мають у своєму штаті кваліфікованих співробітників із належним досвідом практичної та наукової роботи, створюють організаційні умови і запроваджують концептуальні інструменти для однакового та правильного застосування експертних методик, що безпосередньо впливає на якість дослідження. Доводи апеляційної скарги про те, що районний суд не мав передбачених законом підстав для прийняття до розгляду заяви позивача про призначення судової експертизи, як такої що була подана з порушенням встановленого законом строку, є безпідставними з огляду на те, що чинним цивільним процесуальним законодавством не встановлено заборони учасника справи заявити клопотання про призначення експертизи протягом усього підготовчого провадження у справі, що випливає, зокрема з положень статей 11, 83, 102, 116, 189, 197 ЦПК України. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, ухвала суду першої інстанції щодо призначення у даній справі судової експертизипостановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається. У відповідності до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за розгляд справи в апеляційному суді відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Печерськогорайонного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: М.В. Мережко С.І. Савченко