Постанова 4857 № 260/5239/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/5239/22 пров. № А/857/1178/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.01.2023р. в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови щодо накладення повторного штрафу за невиконання рішення суду (суддя суду І інстанції: Дору Ю.Ю.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 02.01.2023р. м.Ужгород),- В С Т А Н О В И В: 08.12.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Головне управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Закарпатській обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень /ВПВР/ Управління забезпечення примусового виконання рішень /УЗПВР/ у Закарпатській обл. Південно-Західного міжрегіонального управління /ПЗМУ/ Міністерства юстиції /МЮ/ (м.Івано-Франківськ) Білинця В.О. від 17.11.2022р. у виконавчому провадженні № 69839616 про накладення повторного штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 10200 грн. (а.с.1-4). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.01.2023р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.58-64). Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив позивач ГУ ПФ України в Закарпатській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.69-71). Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. При цьому, підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення суду без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, в тому числі фінансову, виконати судове рішення, однак цього не зробив. Наголошує на тому, що суд першої інстанції не вжив вичерпних заходів щодо витребування усіх необхідних доказів та фактично вирішив справу на підставі недостатніх, неналежних та недопустимих доказів. В оскаржуваному рішенні суд формально перерахував норми законодавства, без належного дослідження та посилання на конкретні докази, на підставі яких сформовано висновок про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та, у свою чергу, відсутність підстав для задоволення позову. Зокрема, в матеріалах справи є відсутніми відомості, чи вживались пенсійним органом заходи щодо виконання судового рішення в частині, що стосується виплати різниці сум заборгованостей. Водночас, рішення суду по справі № 260/1705/22 включено до Реєстру судових рішень та знаходиться на виконанні за реєстраційним № PC 297371 станом на 10.01.2023р. У зв`язку з наведеним, ГУ ПФ України в Закарпатській обл. повідомив орган державної виконавчої служби листом № 0700-0504-5/36539 від 23.09.2022р. про те, що різниця в пенсії (з урахуванням виплачених сум) за минулий час з 01.04.2019р. по 30.09.2022р. облікована органами ПФ України та буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України. Отже, згідно матеріалів справи рішення суду в цій частині не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування до нього штрафу за невиконання судового рішення. Твердження відповідача щодо ненадання боржником державному виконавцю доказів вжиття заходів щодо повного виконання рішення суду не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наданими відповідачем матеріалами виконавчого провадження. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено під час судового розгляду, на виконанні у ВПВР УЗПВР у Закарпатській обл. ПЗМУ МЮ (м.Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № 69836916 з примусового виконання виконавчого листа № 260/1705/22 від 01.09.2022р., виданого Закарпатським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ГУ ПФ України в Закарпатській обл. здійснити (виконати) з 01.04.2019р. перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Закарпатській області» № 33/27-308 від 24.05.2021р. про розмір грошового забезпечення станом за березень 2019 року у відповідності до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів /КМ/ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Наведене виконавче провадження належить до категорії немайнових, а приписами ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду 26.07.2022р. в справі № 260/1705/22 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Закарпатській обл. по відмові у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019р., оформлену листом № 2230-2280/Д-02/8-0700/21 від 27.05.2021р.; зобов`язано пенсійний орган здійснити (виконати) з 01.04.2019р. перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Закарпатській області» № 33/27-308 від 24.05.2021р. про розмір грошового забезпечення станом за березень 2019 року у відповідності до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. 07.09.2022р. виконавчий лист № 260/1705/22/2022 від 01.09.2022р. пред`явлено на виконання до відділу примусового виконання рішень стягувачем ОСОБА_1 (а.с.23, 24). Керуючись вимог ст.ст.3, 4, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69839616 від 13.09.2022р. (а.с.6). Копію зазначеної постанови відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» разом із супровідним листом № 7-65286245/1707-1768 від 11.05.2021р. відповідач надіслав сторонам виконавчого провадження (а.с.5). Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 69839616 від 13.09.2022р. зобов`язано боржника ГУ ПФ України в Закарпатській обл. виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/1705/22 протягом 10 робочих днів. На адресу відповідача надійшла відповідь ГУ ПФ України у Закарпатській обл. № 0700-0504-5/36539 від 23.09.2022р. на постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно якої виконавчий лист № 260/1705/22/2022 виконаний 12.09.2022р. в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. Стягувачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки № 33/27-308 від 24.05.2021р. про розмір грошового забезпечення. З 01.10.2022р. виплата пенсії стягувачу буде здійснюватися з урахуванням зазначеного судового рішення, а різниця в пенсії (з урахуванням виплачених сум) за минулий час з 01.04.2019р. по 30.09.2022р. становить 117624 грн. 34 коп. (а.с.7-10). 24.10.2022р. до відповідача поступила заява стягувача від 24.10.2022р. про те, що боржником не виконано рішення суду, оскільки пенсія у стягувача не збільшилась; боржник надалі не виконує рішення суду (а.с.29). У зв`язку з вищенаведеним та враховуючи невиконання рішення суду в справі № 260/1705/22, державним виконавцем на підставі ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП № 69839616 від 03.11.2022р. про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. (300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та встановлено новий строк для виконання; попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення у відповідності до ст.382 Кримінального кодексу України (а.с.31-32). Не погоджуючись із винесеною постановою від 03.11.2022р. про накладення штрафу, позивач звернувся до суду. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2022р. в справі № 260/4855/22 у задоволенні позову ГУ ПФ України в Закарпатській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовлено. У подальшому постановою державного виконавця від 17.11.2022р. повторно накладено на відповідача штраф в сумі 10200 грн. за повторне невиконання рішення суду від 26.07.2022р. у справі № 260/1705/22 без поважних причин. Накладення спірного штрафу останній обґрунтовував тим, що станом на 17.11.2022р. судове рішення в частині збільшення розміру пенсії та виплати заборгованості боржником не виконано, а також не вжито і не вживається належних заходів для його виконання, поважних причин не встановлено (а.с.12-13). Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу у подвійному розмірі є: 1) встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин та застосування до нього штрафу у розмірі 5100 грн; 2) повторне невиконання рішення без поважних причин. Як встановлено судом, прийняттю спірної постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі (10200 грн.) передувало прийняття постанови від 03.11.2022р. про накладення на боржника у виконавчому провадженні ВП № 69839616 штрафу у розмірі 5100 грн. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2022р. в справі № 260/4855/22, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ГУ ПФ України в Закарпатській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовлено. На час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав встановлені законом підстави на винесення такої, ГУ ПФ України в Закарпатській обл. не надано доказів повного виконання рішення суду в справі №260/1705/22 та не вжито належних заходів для його виконання, поважних причин не встановлено. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне. Ключовим питанням під час вирішення розглядуваного спору є з`ясування поважності причин невиконання боржником судового рішення, від чого безпосередньо залежить правомірність накладення на позивача спірного штрафу. Розглядувані правовідносини регулюються приписами Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та КАС України. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно приписів ст.129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст.5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною 1 ст.18 наведеного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з п.п.1, 16 ч.2 ст.18 згаданого Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до ст.63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Статтею 75 зазначеного Закону установлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч.4 ст.19 згаданого Закону). Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Отже, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Обґрунтовуючи поважність причин невиконання рішення суду, позивач наголошує на тому, що стягувачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки № 33/27-308 від 24.05.2021р. про розмір грошового забезпечення. Починаючи з 01.10.2022р., виплата пенсії ОСОБА_1 буде здійснюватися з урахуванням вказаного судового рішення, а різниця в пенсії (з урахуванням виплачених сум) за минулий час з 01.04.2019р. по 30.09.2022р. становить 117624 грн. 34 коп. Вказана різниця облікована органами ПФ України та буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України. Отже, виплата заборгованості за період з 01.04.2019р. по 30.09.2022р. в сумі 117624 грн. 34 коп. буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, тобто, відповідні кошти будуть виплачені стягувачу лише після їх перерахування на рахунок позивача відповідним бюджетним розпорядником. Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Згідно усталеної судової практики поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення. Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення ГУ ПФ України в Закарпатській обл. в частині виплати заборгованості за період з 01.04.2019р. по 30.09.2022р. в сумі 117624 грн. 34 коп. за відсутності відповідного фінансового забезпечення та без фактичної наявності коштів з бюджету не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі № 757/29541/14-а, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Разом з тим, матеріалами справи стверджується лише часткове виконання боржником судового рішення. Зокрема, стягувачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки № 33/27-308 від 24.05.2021р. про розмір грошового забезпечення. Починаючи з 01.10.2022р., виплата пенсії ОСОБА_1 буде здійснюватися з урахуванням вказаного судового рішення. Згідно доводів апелянта рішення суду по справі № 260/1705/22 включено до Реєстру судових рішень та знаходиться на виконанні за реєстраційним № PC 297371 станом на 10.01.2023р. Виплата заборгованості за період з 01.04.2019р. по 30.09.2022р. в сумі 117624 грн. 34 коп. буде здійснена після надходження коштів з Державного бюджету України. Разом з тим, на момент винесення спірної постанови про накладення штрафу будь-які докази того, що вказана заборгованість включена до Реєстру судових рішень (реєстраційний № PC 297371), виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та буде виплачуватись в порядку черговості, визначеної датою надходження судового рішення до боржника (відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затв. постановою КМ України № 649 від 22.08.2018р.), державному виконавцю зі сторони позивача не надавалися. Окрім цього, згідно з п.10 вказаного Порядку виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Отже, погашення заборгованості з пенсійний виплат входить саме до компетенції ПФ України та його територіальних органів. За наведених умов питання виплати нарахованої суми пенсії пенсійним органом не розкрито; органу державної виконавчої служби не представлено доказів вжиття дієвих заходів зі сторони боржника для повного і своєчасного виконання рішення суду. Водночас, виплата пенсії є виплатою, яка фінансується з державного бюджету. Якщо відповідні кошти на звернення позивача не надходили з державного бюджету, тому невиконання рішення суду в цій частині може мати місце за поважних причин, які в силу діючого законодавства не залежать від позивача як пенсійного органу. Разом з тим, в розглядуваній ситуації позивачем не представлено доказів вжиття дієвих заходів для отримання в установленому порядку коштів для погашення заборгованості по виплаті пенсії перед стягувачем ОСОБА_1 , через що боржником допущено недобросовісне зволікання із виконання обов`язків по виконавчому провадженню. Також вжиття таких заходів після винесення спірної постанови не спростовує правильність накладення державним виконавцем штрафу в порядку ст.75 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, колегія суддів приходить до однозначного висновку про те, що позивач не вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виплати перерахованої суми пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду. Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення. Таким чином, обставини, які повідомив позивач, в своїй сукупності не свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена саме недбалістю позивача, неналежним виконанням ним своїх обов`язків. Покликання за наведених обставин на відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення є помилковим, оскільки керівник територіального органу ПФ України не вжив дій для своєчасного надходження коштів з бюджету для виконання рішення суду, що входить в межі його повноважень. Згідно зі ст.6 КАС України та ст.17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції», п.40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії», заява №22774/93, п.66, ECHR 1999-V). Так, у п.53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26.04.2005р., і у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19.02.2009р.). Основною функцією судового рішення є відновлення порушених прав позивача (стягувача). Заради цього відновлення Держава визначає пріоритет інтересів постраждалої сторони - стягувача, порушені права якої було визнано та поновлено судом і видано відповідний виконавчий документ. Таким чином, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника. Принцип «res judicata» (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця. У силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення. Через призму наведених положень у розглядуваній ситуації невиконання судового рішення позивачем в частині виплати перерахованої суми пенсії на користь ОСОБА_1 , за відсутності вжиття дієвих заходів щодо забезпечення відповідного фінансового забезпечення, поступлення коштів з бюджету, слід вважати невиконанням судового рішення без поважних причин. Такі підстави невиконання рішення суду, апеляційний суд не вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої суми пенсії не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок державного бюджету, однак належних та своєчасних дій для отримання такого фінансування пенсійний орган не вжив. Таким чином, позивач не вживав залежні від нього заходи для отримання необхідних коштів з державного бюджету, тобто, не проявив достатньої розумності та обачності для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення. Відтак, невиконання судового рішення відбулось із залежних від позивача причин, які не можна вважати поважними у розумінні ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», що не виключає можливості накладення штрафу на боржника. Враховуючи, що позивачем не виконано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 26.07.2022р. в справі № 260/1705/22 в повному обсязі без поважних причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова про повторне накладення штрафу за невиконання рішення суду є обґрунтованою і такою, що не підлягає скасуванню. Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення. В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відшкодуванню на користь ГУ ПФ України в Закарпатській обл. не підлягають. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.01.2023р. в адміністративній справі № 260/5239/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 03.04.2023р.