Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/517/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/517/21 пров. № А/857/1660/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Шевчук С.М., Коваля Р.Й., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року (судді Дору Ю.Ю., розглянуту в письмовому провадженні в м. Ужгород) про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дій, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду у справі №260/517/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 04 вересня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 відповідно до якої просить постановити окрему ухвалу про порушення Закону суб`єктом владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Закону; встановити строк на виконання окремої ухвали суду; повідомити. 09 вересня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду - залишено без задоволення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року по справі №260/517/21 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 року про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дії, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №260/517/21 скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Оскаржуваною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду - залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.04.2021р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача ГУ ПФ України у Закарпатській обл. щодо відмови у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019р. відповідно до ст.ст.43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб на підставі до наданої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення № ХР9956 для перерахунку пенсії з урахуванням оновленого грошового забезпечення ОСОБА_1 ; зобов`язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.04.2019р. відповідно до ст.ст.43 і 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб на підставі наданої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення № ХР9956 для перерахунку пенсії, з урахуванням оновленого грошового забезпечення ОСОБА_1 та раніше виплачених сум (Т.1, а.с.52-57). Згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021р. апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.04.2021р. в адміністративній справі № 260/517/21 залишено без задоволення, а вказане рішення суду без змін (Т.1, а.с.86-96). На виконання вказаного судового рішення відповідач провів перерахунок пенсії позивача, при цьому розмір перерахованої пенсії з 01.08.2021р. становить 18540 грн. 28 коп. Різниця пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.04.2019р. по 31.07.2021р. склала 141528 грн. 29 коп.; вказана сума буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України, що підтверджується листом (вихідний номер нечитабельний) від 07.10.2021р. (Т.1, а.с.113). 27.07.2021 суд першої інстанції видав виконавчий лист № 260/517/21, що пред`явлений позивачем до примусового виконання. 19.07.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69443733, яку супровідним листом № 7-69443733/3987-3988 від 19.07.2022р. надіслано рекомендованим листом з повідомлення сторонам виконавчого провадження для відома та виконання. Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 69443733 від 19.07.2022р. зобов`язано боржника ГУ ПФ України в Закарпатській обл. виконати рішення суду в справі № 260/517/20 протягом 10 робочих днів. На адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській обл. надійшла відповідь ГУ ПФ України у Закарпатській обл. № 0700-0504-5/28388 від 27.07.2022р. на постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено, що на користь стягувача проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019р. згідно довідки № ХР9956 про розмір грошового забезпечення; облікована пенсійним органом різниця пенсії за період до набрання судовим рішенням законної сили з 01.04.2019р. по 31.07.2021р. у сумі 141528 грн. 29 коп. буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів. 08.06.2023 державний виконавець виніс постанову ВП № 69443733 про накладення штрафу на боржника в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 5100 грн., якою зобов`язано ГУ ПФ України у Закарпатській обл. виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду згідно вимог ст.382 Кримінального кодексу /КК/ України. Після спливу строку, наданого у вищевказаній постанові про накладення штрафу, державний виконавець виніс постанову ВП № 69443733 від 21.06.2023р. про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі. Через подальше невиконання рішення суду 21.06.2023 державний виконавець подав до Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. повідомлення за вих. № 7-69443733/2440 про вчинення кримінального правопорушення зі сторони посадових осіб ГУ ПФ України в Закарпатській обл., яке кваліфікується за ст.382 КК України (Т.1, а.с.128-145). 29.06.2023 орган державної виконавчої служби звернувся до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання рішення суду, якою просив визначити спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з пенсійного органу на користь стягувача нарахованої суми пенсії в розмірі 141528 грн. 29 коп. (Т.1, а.с.122-127). Ухвалою суду від 20.07.2023 відмовлено в задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення способу і порядку виконання рішення суду від 02.04.2021р. у справі № 260/517/21 (Т.1, а.с.163-167). 22.03.2023 позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль та зобов`язати ГУ ПФ України в Закарпатській обл. подати до суду звіт про повне виконання рішення суду в справі № 260/517/23 (Т.1, а.с.109-111). Відповідно до ухвали суду від 31.03.2023р. відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 260/517/21 (Т.1, а.с.116-118). 22.09.2023 позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль та зобов`язати ГУ ПФ України в Закарпатській обл. подати до суду звіт про повне виконання рішення суду в справі № 260/517/23 (Т.1, а.с.171-173). Відповідно до ухвали суду від 25.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 260/517/21 (Т.1, а.с.182-184). 16.10.2023 позивач звернувся до суду із повторною заявою, в якій просив встановити судовий контроль в справі № 260/517/23 (Т.1, а.с.188-189). Ухвалою суду від 20.10.2023р. відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 260/517/21 (Т.1, а.с.198-200). 04.12.2023 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській обл. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 69443733, оскільки державним виконавцем вжито всіх заходів, передбачених ст.63 Закону України Про виконавче провадження, через виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п.11 ч.1 ст.39 вказаного Закону (Т.1, а.с.205-206). Вказана постанова оскаржена позивачем в судовому порядку та скасована судом (Т.1, а.с.223-228, 229-234). 30.08.2024 позивач за допомогою засобів поштового зв`язку скерував до суду заяву щодо визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 260/517/21 (Т.1, а.с.213-216). На обґрунтування заявлених вимог покликався на те, що за результатами заходів, вжитих державною виконавчою службою для примусового виконання рішення суду в справі № 260/517/21, виплата заборгованості по перерахованій пенсії залишається невиплаченою. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вчинив дії щодо виконання судового рішення в частині перерахунку позивачу пенсії; натомість фактична виплата перерахованої суми залежить від наявності відповідних видатків бюджету (Т.1, а.с.239-243). З огляду на викладене, подана заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду до задоволення не підлягає. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року по справі №260/517/21 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 року про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дії, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №260/517/21 скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Оскаржуваною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду - залишено без задоволення, оскільки відповідач вчинив дії щодо виконання судового рішення в частині перерахунку позивачу пенсії, натомість фактична виплата перерахованої суми залежить від наявності відповідних видатків бюджету. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі та матеріалам справи, суд апеляційної інстанції виходить із наступного. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Як вже вказано вище судом, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 апеляційну скаргу задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 року про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дії, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №260/517/21 скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Також апеляційним судом у вказаному судовому рішенні встановлено, що на думку колегії суддів зобов`язаний враховувати суд першої інстанції під час продовження розгляду справи після її скасування судом вищої інстанції, процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України). Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Частиною 1 та 2 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Приписами ч.4 ст.383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Частиною 6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Постановою Верховного Суду від 30.04.2020р. у справі № 804/2076/17 встановлена наступна

позиція Верховного Суду: Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Отже, при розгляді заяв в порядку ст.383 КАС України суд повинен з`ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов`язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору. В постанові Восьмий апеляційний адміністративний суд від 05.11.2024 дійшов висновку, що: «Після звернення позивача із заявою в порядку ст.383 КАС України суд першої інстанції не вжив будь-яких заходів для її належного розгляду та встановлення всіх обставин по справі, а також не повідомив пенсійний орган про розгляд такої заяви. Між тим, підтвердженим є факт лише часткового виконання рішення суду в справі № 260/517/21. Зокрема, на виконання вказаного судового рішення відповідач провів перерахунок пенсії позивача, при цьому розмір перерахованої пенсії з 01.08.2021р. становить 18540 грн. 28 коп. Різниця пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.04.2019р. по 31.07.2021р. склала 141528 грн. 29 коп.; вказана сума буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України. Отже, виплата заборгованості за вищевказані періоди буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, тобто, відповідні кошти будуть виплачені стягувачу лише після їх перерахування на рахунок позивача відповідним бюджетним розпорядником. Між тим, детального розрахунку нарахованої і виплаченої суми на виконання рішення суду від 02.04.2021р. у справі № 260/517/21 пенсійний орган не надав. Також суд не встановив обставин вжиття відповідачем відповідних заходів для отримання коштів з бюджету для виконання рішення суду в справі № 260/517/21, зокрема, включення рішення суду по справі № 260/517/21 до Реєстру судових рішень, час перебування на виконанні тощо. Отже, будь-які докази того, що вказана заборгованість включена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та буде виплачуватись в порядку черговості, визначеної датою надходження судового рішення до боржника (відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затв. постановою КМ України № 649 від 22.08.2018р.), під час судового розгляду не здобуті. Окрім цього, згідно з п.10 вказаного Порядку виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Отже, погашення заборгованості з пенсійний виплат входить саме до компетенції ПФ України та його територіальних органів. За наведених умов питання виплати нарахованої суми пенсії пенсійним органом не розкрито; суду в розрізі виконання вимог ст.383 КАС України не представлено доказів вжиття дієвих заходів зі сторони відповідача для повного і своєчасного виконання рішення суду. Також покликання за наведених обставин на відсутність відповідного фінансового забезпечення відповідача на виконання судового рішення є помилковим, оскільки суд не дослідив питання про те, чи керівник територіального органу ПФ України вживав належних і достатніх дій для своєчасного надходження коштів з бюджету для виконання рішення суду, що входить в межі його повноважень. Окремо слід наголосити на тому, що незважаючи на вжиті державним виконавцем примусові заходи для його виконання, неодноразові звернення позивача до суду із заявами в порядку ст.ст.382, 383 КАС України (що залишені судом без задоволення), сума боргу перед позивачем залишається несплаченою протягом тривалого періоду часу, що є неприпустимим. Отже, вирішивши у такий спосіб заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції не забезпечив належного судового контролю за виконанням судового рішення, фактично самоусунувся від її належного та всебічного розгляду, проявивши надмірний формалізм». Колегія суддів аналізуючи наведене судове рішення апеляційного суду у цій справі вважає, що у відповідності до частини 4 статті 78 КАС України є підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, яке стосується заяви про визнання протиправними дій, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 260/517/21, оскільки після скасування ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.09.2024, суд отримав відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 27.11.2024 та знову відмовив задоволенні заяви позивача. Стосовно юридичного значення обставин, встановленого у рішення суду, яке вказане вище, суд звертає увагу на наступне. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені. Водночас, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.10.2020 по справі №814/435/18, даючи визначення інституту «преюдиції» та порядку його застосування під час судового розгляду. Розгляд заяв в порядку ст.383 КАС України має наслідком виконання або невиконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін провадження у справі. За наслідками розгляду таких заяв суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу в цілому.Таким чином, системний аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що апеляційний суд має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, прийнятої в порядку ст.383 КАС України, та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки спірна ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі. Також в розрізі приписів ст.383 КАС України саме суд першої інстанції наділений повноваженнями, які вказані в ч.6 згаданої статті. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку ст.383 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, що було встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року по справі №260/517/21. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду немає. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дій, бездіяльності, рішень, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі № 260/517/21 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді С.М. Шевчук Р.Й. Коваль Повний текст постанови складено 21.03.2025