Постанова 4855 № 620/4705/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4705/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, встановлення судового контролю,- В С Т А Н О В И Л А: Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2021, позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради задоволено частково та, зокрема, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту». 26.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 у справі №620/4705/21 та зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню статей 14, 370, 373 КАС України та вжити заходів щодо виконання рішення суду. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 заяву ОСОБА_1 повернуто. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що він має право на належне виконання судового рішення, а висновки суду першої інстанції про те, що з даною заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України позивач звернувся з порушенням десятиденного строку є безпідставними. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) від 17.09.2021 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 30.08.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом № 620/4705/21. У вказаній постанові державним виконавцем встановлено боржнику 10 денний строк для виконання рішення суду. Надалі позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаною заявою. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту закінчення строку, визначеного постановою про відкриття виконавчого провадження та у разі невиконання, на думку позивача, відповідачем у справі рішення суду, почав відраховуватись строк, коли позивач (стягувач) дізнався про порушення своїх прав. Водночас з даною заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України до суду позивач звернувся 26.10.2022, тобто з порушенням десятиденного строку для звернення із цією заявою. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Заява позивача обґрунтована неправомірністю дій відповідача, який при виконанні судового рішення нарахував, але не виплатив позивачеві різницю між розміром виплаченої та належної доплати щорічної грошової допомоги. Так, частиною четвертою статті 383 КАС України визначено, що таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. З аналізу вищенаведеної правової норми вбачається, що момент, з якого починається перебіг десятиденного строку на подання заяви є той момент, коли особа-позивач дізнався чи повинен був дізнатись про порушення його прав у зв`язку з невиконанням рішення суду, але не пізніше останнього дня строку пред`явлення до виконання виконавчого листа. Так, відповідно до Академічного тлумачного словника української мови, сполучник «але» виражає протиставний зв`язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; проте, однак. Тобто, визначена даною правовою нормою умова «не пізніше останнього дня строку пред`явлення до виконання виконавчого листа» не є альтернативною вказаному 10-денному строку, а має застосовуватись саме в його межах. Дослідивши заяву позивача на предмет відповідності вказаним вище вимогам, закріпленим статтею 383 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Данілевського О.М. від 13.10.2021 відкрито виконавче провадження № 67121214 за виконавчим листом № 620/7528/21, виданим 06.10.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом, боржнику встановлено 10 робочих днів для виконання рішення суду. Поряд з цим в матеріалах справи наявна заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 26.07.2022 року. У вказаній заяві позивач зазначає, що боржник постійно повідомляв, що не має можливості виплатити вказані у рішенні суду кошти, оскільки відсутне фінансування для данного виду виплати. З вказаного вище, вбачається, що на момент подачі позивачем заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду 26.07.2022 року він вже був обізнаний про протиправну бездіяльність Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради. Тобто, з 26.07.2022 року розпочинається перебіг десятиденного строку, зазначеного в п.4 ст. 383 КАС України, для звернення із цією заявою. Звернувшись до суду 26.10.2022 позивач пропустив десятиденний строк, установлений статтею 383 КАСУ. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що можливості поновлення такого строку зазначена норма Кодексу не передбачає. Водночас, колегія суддів наголошує, що встановлення строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Колегія суддів наголошує на тому, що позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою оскарження протиправної бездіяльності (дій) суб`єкта владних повноважень щодо невиконання (неналежного виконання) судового рішення, проте, він цього не зробив та пропустив установлений законом строк. Колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України»). Відповідно до ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику, що свідчить про правомірність висновків суду першої інстанції. Таким чином, суд попередньої інстанції, оцінивши наявність підстав для задоволення вимог позивача у вищезгаданій заяві, обґрунтовано повернув таку заяву. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить, а її доводи критично оцінюються колегією суддів, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення заяви ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС України,колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма