Постанова 4813 № 522/20875/20

Номер провадження: 22-ц/813/4202/23 Справа № 522/20875/20 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б. Доповідач Приходько Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.03.2023 м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Приходько Л.А. (суддя-доповідач) суддів: Бездрабко В.О., Кутурланової О.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2022 року у складі головуючого судді Свяченої Ю.Б., ВСТАНОВИВ: 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. Обгрунтовуючи позовні вимоги вказував на те, що він та відповідачка є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем, та знаходиться на повному його утриманні. В 2018 році ОСОБА_3 був зарахований на підставі договору про надання освітніх послуг від 28 серпня 2018 року до Мореходного коледжу технічного флоту НУ ОМА на факультет судноводіння. Відповідно до квитанцій від 20 серпня 2018 року та 21 січня 2019 року позивачем здійснена оплата за перший рік навчання в загальній сумі 17000.00грн. Крім того, в серпні 2018 року ним особисто було придбано 22 одиниці форменого одягу для навчання на загальну суму 10560.00грн. Проте навчання в подальшому було припинено. У серпні 2020 року ОСОБА_3 був зарахований на денну форму навчання за контрактом до Одеської національної академії харчових технологій (далі ОНАХТ), вартість якого становить 99800,00 грн. (вартість навчання за 4 роки) з яких 12475,00 грн. було вже сплачено позивачем. Окрім того, позивачем було оплачено лікування ОСОБА_3 у стоматолога у розмірі 5 300,00 грн. Просив стягнути з відповідачки на його користь додаткові витрати на неповнолітнього сина ОСОБА_3 у сумі 22667,50 грн. В ході розгляду справи позивачем неодноразово збільшувалися позовні вимоги із посиланням на продовження оплати ним вартості навчання сина в ОНАХТ, у зв`язку із чим остаточно просив стягнути зі ОСОБА_4 на його користь 1/2 частину від фактично сплачених додаткових витрат на сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, в сумі 48 946.25грн. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2022 року у задоволені позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що витрати на навчання неповнолітньої дитини понесені з метою здобуття професійної освіти не є додатковими витратами на дитину в розумінні статті 185 СК України, а понесення витрат на стоматологічне лікування неповнолітнього ОСОБА_3 позивачем не доведено, оскільки з наданих позивачем доказів, зокрема Акту виконаних робіт (стоматологічне лікування) від 21 листопада 2020 року, вбачається, що вказаний акт є Додатком до Договору за яким Замовником є ЗАО «СК «КРЕДО-КЛАСІК», тобто послуги з медичного лікування неповнолітнього ОСОБА_3 було сплачено страховою компанією. Що стосується позовних вимог про стягнення витрат на навчання ОСОБА_3 здійснених після досягнення останнім повноліття, суд першої інстанції вказав на те, що чинним законодавством не встановлений обов`язок батьків нести додаткові витрати на повнолітніх сина, дочку. Крім того суд зазначав, що стан здоров`я відповідачки, необхідність продовження нею лікування свідчать про те, що ОСОБА_2 не має можливості додатково надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 , адвокат Сігнаєвський А.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 січня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін. Відповідно до частин першої - четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис за № 79. 28 серпня 2018 року між Національним університетом «Одеська морська академія» (далі-НУ «ОМА») в особі начальника Морехідного коледжу технічного флоту НУ «ОМА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання освітніх послуг за денною формою навчання за умовами якого Університет взяв на себе обов`язок надати за рахунок коштів замовника, освітні послуги, пов`язані з одержанням вищої освіти ОСОБА_3 , а саме зарахувати ОСОБА_3 до Морехідного коледжу технічного флоту НУ «ОМА» на 1 курс з 2018-2019 навчального року денної форми навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст, терміном навчання 4 навчальних років за спеціальністю 271 «Річковий та морський транспорт» (п.1.1.1 Договору). Вартість освітніх послуг за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст на весь термін навчання складає 68000,00грн, у тому числі за 1 курс - 17000,00грн, за 2 курс - 17000,00грн, за 3 курс - 17000,00грн, за 4 курс -17000,00грн(п.4.1.1 Договору). З довідки Морехідного коледжу технічного флоту НУ «ОМА» від 19 червня 2019 року №810 вбачається, що ОСОБА_3 є курсантом І курсу денної форми навчання спеціальності: «Судноводіння на морських шляхах» із терміном закінчення навчання 30 червня 2022 року. Відповідно до квитанції № ПН8444 від 20 серпня 2018 року та квитанції № ПН7206 від 21 січня 2019 року, ОСОБА_1 сплачено до Морехідного коледжу технічного флоту НУ «ОМА» за навчання ОСОБА_3 грошові кошти в загальній сумі 17000,00 грн. за навчальний 2018-2019 рік. Наказом начальника Морехідного коледжу технічного флоту НУ «ОМА» Опаріна А.В. від 19 червня 2019 року за № 136-к курсанта денної форми навчання спеціальності 271 «Річковий та морський транспорт» ОСОБА_3 з 19 червня 2019 року відраховано з коледжу за власним бажанням, на підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 18 червня 2019 року. 07 вересня 2020 року між Одеською національною академією харчових технологій (далі ОНАХТ) в особі проректора з науково-педагогічної та навчальної роботи ОСОБА_5 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) для ОСОБА_3 (одержувач) укладено Договір надання освітніх послуг між ОНАХТ та фізичною особою № 335 за умовами якого виконавець взяв на себе обов`язок за рахунок коштів замовника здійснити надання одержувачу освітньої послуги, а саме навчання на 1-курсі денної форми навчання, факультет ІТХ РГБ з 15 вересня 2020 року по 30 червня 2024 року за ступенем вищої освіти бакалавр за спеціальністю «Готельно-ресторанна справа»(п.1 Договору). Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 99800.00грн, з яких: 1 курс-24950грн, 2 курс-24950грн, 3 курс-24950грн, 4 курс-24950грн. Плата вноситься щосеместрово (п.п.9,10 Договору). В той же день між ОНАХТ (заклад) та ОСОБА_3 (вступник), законним представником якого є ОСОБА_1 , укладено договір про навчання №752/н за умовами якого заклад взяв на себе обов`язок зарахувати вступника на навчання на 1 курс та здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою: «Готельно-ресторанна справа» за спеціальність 240 Готельно-ресторанна справа для здобуття ступеня вищої освіти - бакалавр (п.п. 1,2 Договору). Згідно довідки ОНАХТ від 05 листопада 2020 року №19/13/8 ОСОБА_3 у 2020 році вступив до ОНАХТ, ІУ рівня акредитації і навчається на 1 курсі денного відділення. Термін закінчення навчального закладу 30 червня 2024 року. Відповідно до квитанції за № 0.0.1824270570.1 від 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 12475,00 грн. на рахунок ОНАХТ за навчання студента 1 курсу факультету ІТХ і РГБ денної форми навчання ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилось 18 років. Відповідно до квитанції за № 0.0.2002155603.1 від 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 12475,00 грн. на рахунок ОНАХТ за навчання студента. Як вбачається із заяви від 08 лютого 2021 року ОСОБА_3 про надання платних послуг у сфері освітньої діяльності, які проводяться факультативно понад обсяги встановлені навчальними планами, погодженої деканом факультету та квитанції від 09 лютого 2021 року №54196104 ОСОБА_3 на рахунок ОНАХТ сплачено 765.00грн. за факультативні заняття. Відповідно до квитанції за № 0.0.2336669600.1 від 12 листопада 2021 року ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. на рахунок ОНАХТ за навчання студента 2 курса ОСОБА_3 . Відповідно до квитанції за № 0.0.2351656768.1 від 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 6097,50 грн. на рахунок ОНАХТ за навчання студента 2 курса ОСОБА_3 . Відповідно до квитанції за № 0.0.2462785000.1 від 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 13097.50грн. на рахунок ОНАХТ за навчання студента 2курсу ОСОБА_3 . Відповідно до квитанції за № 0.0.2627190194.1 від 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 2619.50 грн. на рахунок ОНАХТ за навчання студента 3 курсу ОСОБА_3 . Відповідно до квитанції за № 0.0.26541888323.1 від 26 серпня 2022 року ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 2619.50грн. на рахунок ОНАХТ за навчання студента 3 курсу ОСОБА_3 . Відповідно до квитанції за № 0.0.2683541825.1 від 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 7858.50грн. на рахунок ОНАХТ за навчання студента 3 курсу ОСОБА_3 . З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання ОСОБА_6 у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28 січня 2021 року та до закінчення навчання, а саме до 30 червня 2024 року. Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача фактично понесених ним витрат на навчання сина, суд першої інстанції виходив з того, що навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, а також з того, що чинним законодавством не встановлений обов`язок батьків нести додаткові витрати на повнолітніх сина, дочку. Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Також є правильним висновок суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не встановлений обов`язок батьків нести додаткові витрати на повнолітніх сина, дочку, оскільки положеннями статті 185 СК України на батьків покладений обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дитина, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про захист дитинства», це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Обев`язок батьків утримувати повнолітніх доньку, сина та порядок його виконання, визначені главою 16 СК України. Зі змісту статті 201 СК України вбачається, що до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх доньку, сина, застосовуються лише норми статей 187, 189-192, 194-197 СК України, а отже положення статті 185 СК України не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли між сторонами, і витрати понесені позивачем після досягнення сином сторін повноліття, не можуть бути стягненні з відповідачки як додаткові витрати на дитину. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення витрат понесених ним на стоматологічне лікування неповнолітнього ОСОБА_3 та на придбання форменого одягу для навчання. Частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними, відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За правилами частини 1 статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними, згідно статті 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми, згідно частини 1 статті 80 ЦПК України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. На підтвердження своїх вимог щодо стягнення додаткових витрат на дитину, а саме на придбання форменого одягу та на стоматологічне лікування позивач надав суду перелік предметів форменого одягу курсантів першого курсу МКТФ набору 2018 року, а також акт виконаних робіт (стоматологічне лікування) від 21 листопада 2020 року на суму 5300.00грн та товарний чек від 21 листопада 2020 року на суму 5300.00грн. Перелік предметів форменого одягу курсантів сам по собі не містить відомостей щодо здійснення позивачем оплати переліченого форменого одягу, а отже не є належним та достовірним доказом понесення позивачем витрат на суму 10560.00грн на придбання форменого одягу. Крім того, придбання одягу не можна віднести до особливих обставин, наявність яких законодавство пов`язує з можливістю стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. З акту виконаних робіт (стоматологічне лікування) від 21 листопада 2020 року та товарного чеку від 21 листопада 2020 року вбачається, що СПД ОСОБА_7 в період часу з 25 вересня по 21 листопада 2020 року виконані роботи з стоматологічного лікування ОСОБА_8 на загальну суму 5300,00 грн. Оскільки вказані документи не містять даних щодо здійснення оплати стоматологічного лікування ОСОБА_1 , крім того, замовником стоматологічного лікування, як вбачається з акту виконаних робіт (стоматологічне лікування) від 21 листопада 2020 року, є ЗАО «СК «Кредо-Класік», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неналежності наданих позивачем доказів на підтвердження понесення ним витрат на стоматологічне лікування неповнолітнього сина. Враховуючи те, що обов`язок одного з батьків приймати участь у додаткових витратах на дитину положеннями статті 185 СК України не пов`язується з наявністю у нього матеріальної можливості брати участь у додаткових витратах на дитину, а також, що положення статті 185 СК України не застосовуються до правовідносин щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина доводи апеляційної скарги щодо наявності у відповідачки матеріальної можливості брати участь у додаткових витратах позивача на утримання їх сина не мають правового значення для вирішення даного спору. Також не мають правового значення для вирішення даного спору доводи сторін щодо виконання чи невиконання: позивачем рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина; відповідачем рішення суду про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності залучення судом до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 не ґрунтуються на законі. Відповідно до частин першої, третьої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Залучаючи до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору суд першої інстанції виходив з того, що прийняте у цій справі рішення може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_3 . Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач серед іншого просив стягнути з відповідача в якості додаткових витрат на дитину, витрати в розмірі 765.00грн. на оплату платних послуг у сфері освітньої діяльності, які проводяться факультативно понад обсяги встановлені навчальними планами, які, відповідно до наданої позивачем квитанції були оплачені ОСОБА_3 , а отже рішення у цій справі могло вплинути на права ОСОБА_3 . Крім того, залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 не призвело до ухвалення судом неправильного по суті рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Л. А. Приходько Судді: В. О. Бездрабко О. В. Кутурланова