Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/3251/22

03.04.23 22-ц/812/306/23 Єдиний унікальний номер судової справи: 489/3251/22 Провадження №22-ц/812/306/23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 03 квітня 2023 року м. Миколаїв справа № 489/3251/22 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Ковальським Є.В., за участі: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Баженовим Дмитром Вікторовичем, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Кокорєва В.В. в приміщенні цього ж суду в м. Миколаєві, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення розміру аліментів, встановив: 11 листопада 2022 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Баженова Д.В., пред`явив позов до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 лютого 2022 року і до досягнення ними повноліття. Позов обґрунтовувався тим, що сторони з 05 жовтня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2020 року. Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання двох дітей стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 14 січня 2022 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а після цього на утримання ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття. Зазначений судовий наказ було пред`явлено до виконання до Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та відкрито виконавче провадження №68461316. У задоволенні заяви від 19 жовтня 2022 року про перерахунок суми щомісячних аліментів та перерахунку суми заборгованості, через суттєве зменшення прибутку і в подальшому його зникнення через події в Україні та введення воєнного стану, позивачу було відмовлено. На думку позивача, розмір аліментів повинен бути не менше ніж 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач зазначав, що він не є найманим працівником. Виконує обов`язки голови ФГ «Агростар+», як співзасновник юридичної особи, без отримання заробітної плати. З 11 серпня 2022 року він припинив підприємницьку діяльність, доходів не отримує. На даний час співмешкає з ОСОБА_6 та її донькою, ІНФОРМАЦІЯ_3 , що тягне за собою певні обов`язки та деякі регулярні трати із сімейного бюджету. Крім того, вказував, що незважаючи на те, що фактично будь - які доходи відсутні, по можливості, окрім щомісячних платежів аліментів, він перераховує ОСОБА_3 кошти, які фактично з`являються у нього, що підтверджується квитанціями. Посилаючись на положення статті 192 СК України, та те, що він не відмовляється від обов`язку сплачувати аліменти, позивач просив про задоволення позову. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач є працездатним і зобов`язаний утримувати дітей, батьком яких він є і які проживають з відповідачем, та створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації їх життя нарівні з відповідачем. Суд вважав, що відсутні обставини, які є підставою для зменшення розміру аліментів. У лютому 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Баженова Д.В., звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції зазначаючи в рішенні, що сплата аліментів, то є обов`язком позивача, не врахував той факт, що позивач не ставив питання щодо звільнення його від обов`язку сплати аліментів, а до суду звернувся лише з питанням щодо перерахунку та зменшення суми аліментів, у зв`язку із погіршенням матеріального стану позивача, що викликано триваючими бойовими подіями на території України. Також судом не враховано що позивач співмешкає з іншою родиною, що тягне за собою фінансове навантаження. Крім того, позивач зазначав, що здійснює догляд над непрацездатними батьками, оскільки вони є пенсіонерами та один з них отримує пенсію по інвалідності, які не мають можливості працювати за станом здоров`я та відсутністю робочих місць у сільському населеному пункті. Суд не звернув увагу на те, що виконавець використовував дані по середній заробітній платі отримані з інтернет сайту Державної служби статистики за січень 2022 року, що не відображає реальний стан та не намагався взяти до уваги реальний дохід позивача за 2022 рік. Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшло. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову, суд виходив з того, що відсутні обставини, які є підставою для зменшення розміру аліментів. Колегія суддів з таким висновком погоджується. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 05 жовтня 2007 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2020 року. Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання двох дітей стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 14 січня 2022 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а після цього на утримання ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття. Зазначений судовий наказ було пред`явлено до виконання до Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та відкрито виконавче провадження №68461316. Даних про те, що позивач є непрацездатним, має інші аліментні зобов`язання або утриманців, матеріали справи не містять. З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань слідує, що 11 серпня 2022 року позивач припинив підприємницьку діяльність. Відповідно до відповіді Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) державним виконавцем було направлено запит до ФГ «Агростар+» щодо встановлення розміру отриманого доходу боржника в період з січня 2022 року по серпень 2022 року. 10 жовтня 2022 року на електронну адресу відділу надійшла відповідь на запит від ФГ «Агростар+» згідно з якою боржник доходи не отримує. Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 27 жовтня 2022 року заборгованість по аліментах станом на 01 жовтня 2022 року становить 32 201,47 грн. Представником позивача до позовної заяви додано копії квитанцій про сплату позивачем аліментів на користь відповідача на утримання дітей. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з частиною першої статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, платник аліментів може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я. При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. За положеннями частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на скрутне матеріальне становище, фактичну відсутність доходу, та те, що він проживає з іншою жінкою та її донькою, що тягне за собою певні обов`язки та деякі регулярні витрати із сімейного бюджету, внаслідок чого він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є, як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що зміна сімейного стану позивача, а саме проживання з іншою жінкою та її донькою, батьком якої він не є, не є підставою для зміни (зменшення) розміру аліментів, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами погіршення у зв`язку з цим його майнового стану, а наявність дитини у іншої жінки з якою він проживає не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Отже, доводи позивача про те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, є необґрунтованими, оскільки зміна сімейного стану позивача, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Окремо факт проживання позивача з іншою жінкою, яка має неповнолітню дитину, не змінює сімейний стан та саме по собі не свідчить про погіршення матеріального стану. Крім того, батько не має компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання іншої дитини порівняно з дітьми, батьком яких він є. Так само, не може слугувати підставою для зменшення розміру аліментів і надана позивачем копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зі змісту якої слідує, що 11 серпня 2022 року позивач припинив підприємницьку діяльність та дані ФГ «АГРОСТАР+» згідно з якими боржник доходи не отримує, оскільки припинення підприємницької діяльності та неотримання заробітної плати у ФГ «Агростар+», не є безумовними свідченнями погіршення матеріального стану платника аліментів. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/12 навіть при погіршенні матеріального стану платника аліментів у випадку, якщо аліменти стягуються у частці від його доходу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки зважаючи на те, що його доходи зменшилися, частина доходу, з якої відраховуються розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання дитини, також зменшиться. Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає, тому доводи апеляційної скарги позивача не заслуговують на увагу. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не звернув увагу на те, що виконавець обчислюючи розмір аліментів використовував дані по середній заробітній платі отримані з інтернет сайту Державної служби статистики за січень 2022 року, що не відображає реальний стан та не намагався взяти до уваги реальний дохід позивача за 2022 рік, не заслуговують на увагу, оскільки не є підставами для зміни розміру аліментів. Колегія суддів зауважує, що сам розмір заборгованості за аліментами не був предметом даного позову. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів та судом не було встановлено факту утримання позивачем батьків та витрачання на них додаткових коштів. Зазначені доводи апеляційної скарги фактично зводяться до зміни підстав поданого позивачем та розглянутого судом першої інстанції позову, що суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, що викладений в статті 13 ЦПК України, положенням статті 175 ЦПК України. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі позивач. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Баженовим Дмитром Вікторовичем залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2023 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосереднього до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: О.В. Локтіонова Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 03 квітня 2023 року.