Ухвала КЦС ВС № 509/1435/17

Ухвала 29 березня 2023 року м. Київ справа № 509/1435/17 провадження № 61-4017ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, поділ спільного майна подружжя, ВСТАНОВИВ: Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельної ділянки АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Шатіловою О. В., зареєстровано у реєстрі за № 7-31. Визнано земельні ділянки № 4-б площею 0,07 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:4361) та № 4-а площею 0,055 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:4360) по АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано автомобіль «SSANG YONG KYRON», 2008 року випуску, номер кузову (шасі, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та «BMW-520i», 1998 року випуску, номер кузову (шасі, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку № 4-б площею 0,07 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:4361) по АДРЕСА_1 . Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль «SSANG YONG KYRON», 2008 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року залишено без змін. 15 березня 2023 року ОСОБА_1 із касаційною скаргою на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року в указаній вище справі, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У касаційній скарзі зазначає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року. Клопотання ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що особисто він не приймав участі у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, його адвокат подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою. У зв`язку з протиковідними заходами їх не допускали в приміщення апеляційного суду та повідомили про те, що з повним текстом постанови вони зможуть ознайомитись у суді першої інстанції, куди неодноразово він звертався з такою заявою проте справа довго не поверталась із суду апеляційної інстанції. Потім у зв`язку з військовим вторгненням він був фізично відсутній в Одеській області і не мав можливості отримати повний текст постанови. Тільки 27 лютого 2023 року він отримав копію постанови апеляційного суду, після чого у нього з`явилась можливість скласти касаційну скаргу. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до вимог частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі подання касаційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути поновлений виключно за наявності однієї з двох умов, а саме: 1) якщо заявник не був повідомлений про розгляд справи або не залучений до участі у ній, за умови, що суд ухвалив рішення про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) строк на касаційне оскарження пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, повний текст оскаржуваної постанови Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року складено 28 грудня 2021 року, проте касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Верховного Суду 15 березня 2023 року, тобто більше, ніж через один рік з дня складення повного тексту судового рішення суду апеляційної інстанції. Оцінивши в сукупності обставини, наведені ОСОБА_1 у клопотанні, Верховний Суд дійшов висновку про такі не є поважними причинами пропуску цього строку і не є підставами (виключними випадками), передбаченими пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких суд може поновити строк на касаційне оскарження рішення суду у разі подання касаційної скарги після спливу одного року з дня складення його повного тексту, оскільки: 1) ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи; 2) форс-мажорні обставини, на які посилався заявник, настали 24 лютого 2022 року, тобто, після спливу строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року, що не свідчить про пропуск строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Враховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з касаційною скаргою в цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку заявником за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку. Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22). ОСОБА_1 не навів обґрунтування того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск ним строку на звернення до суду з касаційною скаргою. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) зробила наступні висновки: пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав. Відтак, самі по собі посилання ОСОБА_1 на обставину запровадження карантинних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не можуть бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках. Обставини, зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень не обґрунтовують, яким чином запровадження карантинних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) вплинуло на пропуск строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі. Вказана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду. У статті 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року). Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини. Таким чином, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана після спливу одного року з дня складення повного тексту постанови Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року, наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, ОСОБА_1 не доведено та судом не встановлено, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року відмовити. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, поділ спільного майна подружжя. Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак