Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/1773/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/651/23 Справа № 204/1773/23 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю ОСОБА_1 , апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто судовий збір у розмірі 536 гривень 80 коп., - ВСТАНОВИВ: Згідно із постановою суду першої інстанції, 15 січня 2023 року о 23:50 год. у м. Дніпрі по вул. Національної Гвардії 5 водій ОСОБА_1 керував автомобілем BYD F3, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя). Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, відповідно висновку від 16.01.2023 року №303, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, зазначає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що 15.01.2023 року він не керував транспортним засобом а вийшов до свого автомобіля і сів у нього щоб взяти гроші, які перебували в автомобілі, та піти до магазину, і в цей час біля нього позаду припаркувався автомобіль поліції та до нього підійшов поліцейський з метою з`ясувати підстави відсутності дзеркала заднього виду і в подальшому попросив надати документи на перевірку, при цьому під час перевірки заборонив виходити з автомобіля, в подальшому він почав світити йому в очі та запропонував проїхати до медичного закладу з метою пройти огляд на стан сп`яніння. Під час спілкування з поліцейським пояснив, що не керував автомобілем та зазначив про відсутність підстав пропонувати йому пройти огляд, втім у подальшому погодився на огляд. Вказує, що в медичному закладі він не зміг здати біоматеріал (сечу) для проведення лабораторного дослідження та запропонував взяти у нього кров, але йому було відмовлено. Через те, що він, на його думку, незаконно проходив огляд, він був вимушений відмовитися від подальшого його проходження, з огляду і на те, що вже було близько першої ночі і йому необхідно було рано прокидатися. Зазначає, що в матеріалах відсутні докази того, що він керував автомобілем, при цьому на відеозапису не відображено руху автомобіля під його керуванням, також відсутній запис зупинки автомобіля. Суд апеляційної інстанції, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, вказав, що він не керував автомобілем, при цьому не заперечував факту фактичної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння з підстави пізнього часу і необхідності їхати додому, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків. Суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського; актом огляду на стан сп`яніння; висновком щодо результатів проведення огляду на стан сп`яніння, згідно якого ОСОБА_1 не пройшов огляд. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Вказані положення кореспондують положенням п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. В той же час, як зазначено у п. 6 Розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. У відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд. Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього уповноваженою особою органів поліції, котре полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Апеляційним судом не встановлено допущених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення істотних порушень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановленого Інструкцією, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735. Що стосується доводів апелянта стосовно того, що у поліцейських не було підстав для пропонування йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, то слід зазначити, що у даному випадку підставою для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння було виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, що у свою чергу відображено у протоколі про адміністративне правопорушення та кореспондує відомостям з рапорту поліцейського і підтверджується наявним відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Крім того, з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 підписав його без зауважень, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними та будь якими відомостями не підтверджуються. Що стосується доводів апелянта стосовно того, що він не керував транспортним засобом, то вони є необгрунтованими, оскільки згідно із наявним відеозаписом ОСОБА_1 перебуває на початку запису в автомобілі, на водійському місці, при цьому автомобіль перебуває у заведеному стані, що вбачається з увімкненого зовнішнього освітлення автомобіля та активованої панелі приладів, при цьому чути характерний звук працюючого двигуна. В подальшому ОСОБА_1 на прохання поліцейського вийти з автомобіля покинув місце водія і перебуває біля автомобіля BYD F3, державний номерний знак НОМЕР_1 , в процесі виявлення у нього ознак сп`яніння і спілкування з поліцейськими з приводу наявних технічних несправностей у його автомобілі він не зазначає поліцейським про те, що він не керував автомобілем, та згодом погоджується пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, що у свою чергу спростовує доводи апелянта. Також приймається до уваги, що автомобіль, в якому перебував ОСОБА_1 , знаходився по вул. Національної Гвардії, 5 у м. Дніпро, на значній відстані від місця проживання правопорушника АДРЕСА_2 , - що додатково спростовує посилання апелянта на те, що він автомобілем не керував та був виявлений співробітниками поліції у той час, коли відчинив припаркований біля місця свого проживання автомобіль аби взяти гроші ті піти до магазину. Крім того, вже під час перебування ОСОБА_1 в медичному закладі працівником установи йому було надано пляшку води і повідомлено про необхідність здати біоматеріал (сечу) протягом відведеного часу, втім він повідомив про неможливість здати сечу, на що працівником установи було роз`яснено йому про можливість відібрання у нього іншого біоматеріалу, зокрема і крові, натомість він відмовився проходи лабораторне дослідження, зокрема чекати можливості здати сечу, у зв`язку із чим у висновку було зроблено помітку про непроходження ОСОБА_1 лабораторного дослідження у встановленому законом порядку. Вказана обставина спростовує доводи останнього і в частині того, що йому було відмовлено у відібранні крові для проведення лабораторного дослідження. Інші доводи апелянта апеляційний суд розцінює як безпідставні і такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. При розгляді справи судом істотних порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову місцевого суду залишити без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2023 року у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця