Постанова 4818 № 953/5345/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 953/5345/22 Номер провадження 22-ц/818/561/23 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б., за участю секретаря Волобуєва О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2022 року в складі судді Демченко С.В. у справі № 953/5345/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в с т а н о в и в : У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування позову зазначає, що з 2013 року по 2019 рік він проживав однією сім`єю з відповідачкою, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась спільна донька ОСОБА_3 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкові від 11 січня 2022 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 (однієї чверті) частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття. Щодо зміни обставин, у зв`язку з чим він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному рішенням Жовтневого районного суду м. Харкові від 11 січня 2022 року розмірі зазначив, що він є інвалідом з дитинства у зв`язку з чим всі грошові кошти вимушений витрачати на лікування. 18 березня 2022 року відповідно до акту огляду медико-соціальної комісії № 374/9 йому надана друга група інвалідності. Після ухвалення рішення Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення аліментів, стан його здоров`я значно погіршився, що потягло погіршення матеріального стану. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просить зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього на утримання доньки на користь ОСОБА_2 рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 січня 2022 року з 1/4 усіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до зміни матеріального стану сторін. Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належним та допустимих доказів зміни матеріального стану, що є підставою для зменшення розміру аліментів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Труханович Ярослав Олександрович, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам проходження ним постійного лікування, що потребує значних витрат та є підставою для зменшення розміру аліментів. Також, він зареєстрований як фізична особа підприємець, проте внаслідок військової агресії росії проти України він вимушений був припинити свою діяльність. Відповідачем ОСОБА_2 письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 не наданий. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 17 березня 2017 року, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 821(а. с. 7). Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 січня 2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 8-9). Дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , що не заперечується сторонами. З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 603425 від 18 березня 2022 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності строком до 01 квітня 2023 року, Відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 603425 від 18 березня 2022 року причина інвалідності - з дитинства. Висновки про умови та характер праці протипоказана робота з фізичними перевантаженнями, дією шкідливих факторів (а.с. 10). З 31 березня 2022 року по 31 березня 2023 року ОСОБА_1 призначено соціальну допомогу у розмірі 1547, 20 гривень у зв`язку з інвалідністю (а.с. 11). Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що у період з 30 червня 2022 року по 11 липня 2022 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України» з діагнозом портальний цироз печінки (а.с. 12). Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 25 листопада 2022 року ОСОБА_1 з квітня по липень 2022 року нараховуються соціальні виплати у розмірі 1934 гривень на місяць, а з липня 2022 року у розмірі 2027 гривень на місяць (а.с. 29). Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Водночас такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи обов`язок позивача надавати матеріальну допомогу дитини та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 січня 2022 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення. Розмір аліментів, встановлений рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 січня 2022 року відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення матеріального становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та суперечитиме її інтересам. Встановлення позивачу ІІ групи інвалідності не є беззаперечною підставою для зменшення аліментів, оскільки він має захворювання з дитинства, що потребує певних витрат на лікування та вказані обставини наявність захворювання, існували і на час вирішення питання про призначення аліментів та були враховані Жовтневим районним судом м. Харкова при ухваленні відповідного рішення про стягнення аліментів. Довідки, надані позивачем, не містять інформації щодо суттєвої зміни здоров`я та понесення ним значних витрат, що обумовили суттєву зміну майнового стану. Як вбачається з довідки МСЕК, ОСОБА_1 не є непрацездатним, має лише певні обмеження щодо умов характеру праці, а тому не звільнений від обов`язку утримувати дитину. Доказів зміни майнового стану після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів матеріали справи також не містять. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 03 квітня 2023 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина