Постанова 4808 № 350/1047/22

Справа № 350/1047/22 Провадження № 22-ц/4808/454/23 Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Девляшевського В.А., суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є., секретаря Кузів А.В., з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ; відповідачки ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа - орган опіки і піклування Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду в складі судді Пулика М.В., ухвалене 01 лютого 2023 року в селищі Рожнятові, повний текст якого виготовлено 10 лютого 2023 року, в с т а н о в и в: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_6 , третя особа - орган опіки і піклування Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що сторони познайомилися в червні 2011 року та почали зустрічатися. Коли ОСОБА_6 завагітніла, то позивач мав намір одружитися з нею, однак відповідачка йому відмовила. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 народила дочку, яку залишила у пологовому будинку, а ОСОБА_1 забрав дитину до себе. Вказав, що від народження він самостійно займається вихованням дочки, а відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не проявляє до дитини щонайменшої батьківської турботи, не цікавиться її навчанням. Враховуючи вказане та з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, просив позбавити ОСОБА_6 батьківських прав щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рожнятівський районний суд своїм рішенням від 01 лютого 2023 року в задоволені ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа - орган опіки і піклування Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району про позбавлення батьківських прав відмовив. Не погодившись із вказаним рішенням з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає твердження суду про існування для відповідачки перешкод у спілкуванні з дитиною, які створює позивач та його родичі, голослівним та непідтвердженими доказами. На думку ОСОБА_1 , місцевий суд зробив необґрунтований висновок про можливість зміни поведінки ОСОБА_6 у ставленні до своєї дочки, помилково прийнявши її категоричне заперечення проти задоволення позову. Вважає, що це суперечить правовому висновку ВС, викладеному у постанові від 29.09.2021 (справа №459/3411/18). Апелянт також вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги подані ним та Органом опіки та піклування докази невиконання відповідачкою своїх материнських обов`язків, зокрема, Висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 стосовно малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На думку позивача, позбавлення відповідачки батьківських прав відповідає інтересам їхньої дочки, оскільки ОСОБА_6 з часу народження дитини покинула її, не виявляє інтересу до життя дитини, фактично самоусунулась від її виховання, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання, що підтверджено відповідними доказами. Вказує, що дитина тривалий час проживає у стійкому сімейному середовищі батька та діда, що створили їй належні умови для фізичного та духовного розвитку. Також вважає, що місцевий суд неправильно витлумачив підстави позову. Апелянт вказує, що має намір створити нову сім`ю з іншою жінкою та хоче, щоб нова дружина вдочерила ОСОБА_7 . За вказаних доводів просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Відповідач ОСОБА_6 та орган опіки та піклування правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляли, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник органу опіки і піклування Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник апелянта - адвокат Максимів В.М. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Відповідачка ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Додатково пояснила, що через важкі побутові умови та сімейні обставини не змогла забрати дитину з пологового будинку. Однак, бажає відновити родинні зв`язки з дочкою, спілкуватися з нею та брати участь у її вихованні. Тривалу перерву у спілкуванні з дочкою пояснила тим, що дитина з батьком змінили місце проживання на інший населений пункт. Крім того, зазначила, що на її утриманні та вихованні в даний час перебувають двоє неповнолітніх дітей. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення відповідачки батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, а тому, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, яка на час розгляду справи є малолітньою, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду відповідає цим вимогам. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с. 4, 6). Рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Рожнятівської районної державної адміністрації №309/04-14 від 12.06.2012 вирішено залишити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасове проживання в сім`ї ОСОБА_1 , зокрема до вирішення питання про визнання батьківства (а.с. 5). З вказаного рішення вбачається, що відповідачка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в Рожнятівському пологовому відділенні народила дитину. Після виписки з пологового відділення залишила дитину співмешканцю ОСОБА_1 . Згідно з довідкою №981 від 30.08.2022, виданою виконавчим комітетом Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області установлено, що до складу сім`ї позивача ОСОБА_1 , входять дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мама ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також брат ОСОБА_10 (а.с. 8). В акті обстеження матеріально-побутових умов від 30.08.2022 встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 мобілізований на військову службу в ЗСУ, має на утриманні дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матеріально-побутове становище сім`ї ОСОБА_1 задовільне (а.с. 9). Відповідно до висновку, затвердженого рішенням №103 від 18.10.2022 Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_6 щодо дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22). Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурнихта інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належно оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачем підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав, при тому, що це є крайнім заходом впливу, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в її діях. При цьому, суд першої інстанції врахував, що відповідачка активно заперечувала проти задоволення позову та висловила бажання змінити відносини з донькою у бік покращення, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та свідчить про інтерес до дитини та про помилковість доводів апеляційної скарги щодо неможливості змінити поведінку відповідачки. Крім того колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вказаній справі ухвалено з урахуванням основних інтересів дитини, зокрема з умовою збереження її зв`язку із рідною матір`ю. Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 654/1409/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 588/1781/19. Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Натомість, апелянтом не надано належних та допустимих доказів, в розумінні статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки. На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір суд першої інстанції врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини. Місцевий суд правильно виходив з того, що відповідно до положень ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Однак, матеріали справи не містять доказів винних дій відповідачки та її свідомого нехтування своїми обов`язками, як матері дитини. При цьому, колегія суддів враховує бажання ОСОБА_5 відновити і зберегти родинні зв`язки з її рідною дочкою. Факт заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав свідчить про її інтерес до дитини, бажання налагодити зв`язок з дочкою та відновити родинні стосунки. За правилами частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України). Відповідно до висновку Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_6 щодо дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд першої інстанції надав правильну оцінку зазначеному висновку, визнавши його необґрунтованим, оскільки він не відповідає інтересам дитини ОСОБА_7 , яка має право на підтримання особистих контактів з обома батьками. Висновок органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду. З огляду на це, суд першої інстанції правомірно не погодився з висновком, звернувши увагу на те, що він не містить переконливих аргументів щодо доцільності позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав. Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21). Так, у вказаній постанові, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій щодо позбавлення батька батьківських прав, виходив із того, що матеріалами справи підтверджується, що батько притягувався до адміністративної відповідальності, у зв`язку з невиконанням ним обов`язків щодо виховання дитини, застосував до дитини фізичне насильство, що спричинило дитині тілесні ушкодження. З огляду на те, що встановлені судами фактичні обставини у зазначеній як приклад справі та у справі, яка переглядається, є різними та у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності, підстави для врахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові ВС від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, відсутні. Не залишаючи поза критикою відсутність належної уваги дитині зі сторони матері, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в даному випадку, підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні. З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідачки змінити своє ставлення до її виховання та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, колегія суддів погоджується з висновком судів першої інстанції про відмову в задоволенні позову щодо позбавлення відповідачки батьківських прав. ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року). У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки. Колегія суддів виходить з того, що судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав матері щодо неповнолітньої дитини є крайнім заходом впливу. Також суд бере до уваги, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_5 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо дитини. Апеляційний суд зауважує, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевий суд вказав на доцільність попередження відповідачки про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої ОСОБА_7 та покладення контролю за виконанням відповідачкою свої батьківських обов`язків на орган опіки та піклування. Водночас, суд першої інстанції помилково не зазначив вказане у резолютивній частині рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду має бути змінено та доповнено його резолютивну частину абзацом наступного змісту: «Попередити ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Покласти на Орган опіки та піклування Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачкою ОСОБА_5 ». Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381- 383, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рожнятівського районного суду від 01 лютого 2023 року змінити. Доповнити резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: «Попередити ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Покласти на Орган опіки та піклування Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачкою ОСОБА_5 ». В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту. Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський Судді: В.М. Луганська Є.Є. Мальцева Повний текст постанови складено 03 квітня 2023 року.