Постанова 4811 № 466/921/21

Справа № 466/921/21 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/2950/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ванівського О.М., секретар судового засідання - Юзефович Ю.І., з участю - відповідача ОСОБА_1 , представника відповідачів - адвоката Ситника С.О., позивача ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , підписану адвокатом Ситником Сергієм Олександровичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання батьківства, внесення змін до актового запису, В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Мандзюк Віктор Борисович, звернувся в суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третьої особи на стороні відповідача - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд ухвалити рішення, яким: - визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - внести до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції наступні зміни: - відомості про батька дитини змінити з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 », громадянин України; - відомості про матір дитини « ОСОБА_1 » залишити без змін; - змінити прізвище дитини, зазначивши замість прізвища « ОСОБА_5 » прізвище « ОСОБА_6 »; - змінити по-батькові дитини, зазначивши замість по-батькові « ОСОБА_7 » по-батькові « ОСОБА_8 ». - виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості про « ОСОБА_3 » як батька дитини. В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що ОСОБА_2 познайомився з ОСОБА_9 весною 2014 року у м. Києві, де остання проживала. Він у цей час перебував на роботі у Великобританії. Вони бачилися приблизно один раз на два місяці. У 2015 році ОСОБА_10 переїхала проживати до нього у квартиру у м. Львові. Фактично вони проживали у цивільному шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_11 , проте, оскільки він на час народження сина перебував за кордоном, ОСОБА_10 внесла запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України та зареєструвала сина на своє прізвище « ОСОБА_12 », по - батькові записала « ОСОБА_8 ». Таким чином, їхній син був зареєстрований як ОСОБА_13 . На даний час відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 син зареєстрований як ОСОБА_4 . В подальшому, а саме з 19 січня 2016 року по 16 серпня 2016 року ОСОБА_1 , а пізніше і їхній син ОСОБА_14 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яка належить його батькові. З 16 серпня 2016 року по 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 та син ОСОБА_14 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить йому на праві власності. З моменту народження сина сторони проживали за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначає, що у цивільному шлюбі вони проживали до 2018 року. Позивач просив ОСОБА_1 зареєструвати його як батька їхнього сина, проте вона відмовляла у зв`язку із складною процедурою. У 2018 році у них виникли непорозуміння з відповідачкою, вона з сином виїхала із їхньої квартири. В серпні 2020 року ОСОБА_1 почала відносини з іншим чоловіком та переїхала до нього. У грудні 2021 року йому стало відомо, що батьком його сина за спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було записано останнього, який є теперішнім чоловіком ОСОБА_1 . Однак, він не є біологічним батьком дитини. У зв`язку із вищенаведеним просив задовольнити його позовні вимоги. Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 26 жовтня 2022 року позовні вимоги адвоката Мандзюка Віктора Борисовича, який представляє інтереси ОСОБА_2 задоволено. Вирішено: Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внести до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції наступні зміни: - відомості про батька дитини змінити з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 », громадянин України; - відомості про матір дитини « ОСОБА_1 » залишити без змін; - змінити прізвище дитини, зазначивши замість прізвища « ОСОБА_5 » прізвище « ОСОБА_6 »; - змінити по-батькові дитини, зазначивши замість по батькові « ОСОБА_7 » по-батькові « ОСОБА_8 ». Виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості про « ОСОБА_3 » як батька дитини. Не погоджуючись з даним рішенням, адвокат Ситник С.О. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 оскаржив таке в апеляційному порядку. Просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 26 жовтня 2022 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю. В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що на думку апелянта, в порушення вимог статті 265 ЦПК України, суд приймаючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, взагалі не навів в своєму рішенні пояснення та обгрунтування, які надавала сторона відповідача, не вказав, що відповідачка вважає, що батьком її малолітнього сина може бути інший чоловік а саме, ОСОБА_15 , не вказав, що ОСОБА_15 , також вважає себе батьком даної дитини та звернувся до суду з позовом про визнання саме його батьком дитини. Крім того, суд також не вказав причини, на які посилалась відповідачка при вирішенні питання про призначення молекулярно - генетичної експертизи, не вказав, що відповідачка ухилялась від проведення такої не з метою відмови в задоволенні позову позивача ОСОБА_2 , а тому, що вважає, що батьком дитини може бути, як і ОСОБА_2 так і ОСОБА_15 . Встановлення експертним, чи будь-яким іншим шляхом, хто саме з них є біологічним батьком її сина ОСОБА_11 , насамперед, не відповідає інтересам малолітньої дитини, яка вже проживає в повноцінній сім`ї, має батька. Звертає увагу на те, що відмова від проходження молекулярно - генетичної експертизи одного з учасників такої категорії справ, дійсно може бути підставою для визнання факту, з метою встановлення якого призначалась така експертиза. Однак, це не є обов`язок суду, визнати такий факт у випадку відмови від проходження експертизи, в даному випадку рішення про встановлення чи відмови у встановленні такого факту, що біологічним батьком є саме ОСОБА_2 . В даному випадку, слід приймати рішення оцінюючи в сукупності всі обставини, пояснення, докази у справі. Вважає, що зважаючи на підстави відмови від проходження експертизи ОСОБА_1 , у суду не було достатньо вагомих підстав та доказів для задоволення позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судом тричі призначалася судова молекулярно - генетична експертиза, проте відповідач ОСОБА_10 разом із сином ОСОБА_16 (раніше ОСОБА_8 ) жодного разу до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів не з`явилася, що свідчить про її небажання отримати достовірні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача щодо його батьківства. Крім того, стороною відповідача зазначених у позові обставин спростовано не було, зокрема про спільне проживання сторін (коли позивач перебував в Україні) без реєстрації шлюбу, зустрічей позивача із сином, якими він обґрунтовував походження дитини від позивача та визнання ним батьківства щодо народженого відповідачем дитини, спільного хрещення дитини, фотографій спільного проживання та святкування свят у родинному колі. З правильністю та обґрунтованістю висновків суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , що стверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів). З вказаного свідоцтва вбачається, що батьками дитини є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . З інформації наданої Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 20.05.2022 року №332/21.1-108 вбачається, що актовий запис №1106 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складено 06.04.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Запис про батька дитини в актовому записі проведено за заявою про визнання батьківства №57/22.1-53 від 10 червня 2021 року відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України. Встановлено й те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_17 з 2015 року перебували у стосунках. Згідно матеріалів справи, та не заперечувалося учасниками справи , позивач ОСОБА_2 перебував на роботі за кордоном у Великобританії, та приблизно один раз на два місяці приїжджав до ОСОБА_18 , з якою він у шлюбі не перебував. Відповідач ОСОБА_17 була зареєстрована з 19 січня 2016 року по 16 серпня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 (вказане житлове приміщення належить батьку позивача), що стверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи, за відомостями виконавчого комітету Борщівської міської ради №1280 від 04 листопада 2020 року . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_17 народила сина ОСОБА_19 (раніше ОСОБА_8 ), відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Запис про батька дитини в актовому записі проведено відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України. В 2018 році сторони посварилися та перестали спілкуватися. ОСОБА_2 вважає себе батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вони з матір`ю дитини спільно проживали, хрестили дитину та він її забезпечував всім необхідним. Згідно зі статтею15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Згідно з частиною першою статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Відповідно до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою цієї статті. Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно із частинами першою - третьою статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. За приписами частин першої, восьмої, дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Статтею 121 СК України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Згідно із частинами першою, третьою статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. Згідно із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Частинами першою, другою статті 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Тобто стаття 128 СК встановлює перелік необхідних умов для визнання батьківства у судовому порядку. По-перше, батьки дитини не повинні перебувати у зареєстрованому шлюбі між собою (реєстрація народження дитини в органах РАЦС і Свідоцтво про її народження підтверджують, що вона народилася не в зареєстрованому шлюбі). По-друге, ймовірний батько дитини, народженої поза шлюбом, чи її мати відмовляються від подання спільної заяви про добровільне визнання батьківства. Відповідно до частини третьої статті 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Наприклад, доказами батьківства конкретного чоловіка можуть бути різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач. Крім цього, на сьогодні існує багато видів різноманітних експертиз, які дозволяють встановити батьківство з великою мірою точності. Такими є, наприклад, генетична дактилоскопія (по ДНК, де міститься генетичний код, індивідуальний для кожної особи, при цьому ДНК дитини завжди поєднує ознаки ДНК матері та батька), експертиза по амніотичній рідині (води при вагітності). Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. І висновок експертизи з питання походження дитини є одним з доказів, які повинні бути оцінені судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Тобто у залежності від конкретних обставин суд може як прийняти до уваги, так і відхилити будь-які надані сторонами докази, але при цьому ні один з них не може мати пріоритетного характеру стосовно інших доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України). Згідно частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частин першої, другої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Згідно положень статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких обставин: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких неможливо встановити відповідні обставини у справі; сторонами не надано відповідні висновки експертів із цих питань або ці висновки викликають сумніви щодо їх правильності. Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. В рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти російської федерації» (заява № 3451/05) ЄСПЛ зазначив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства. За положеннями статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2, з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. Виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису. Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції, надавши оцінку зібраним у справі доказам, врахувавши те, що сторони спільно проживали та підтримували близькі стосунки з 2015 року до 2018 року. У 2016 році відповідачка народила сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , первинний запис про батька дитини в актовому записі проведено відповідно до статті 135 СК України, в подальшому такий змінено за спільною заявою відповідачів у справі. Однак всіма сторонами визнається, що відповідач ОСОБА_3 не є і не може бути батьком дитини ОСОБА_4 , оскільки на час зачаття і народження дитини із матір`ю дитини відповідачкою ОСОБА_1 знайомий не був. Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи факту походження дитини від іншого чоловіка, і з врахуванням того, що остання категорично відмовляється від участі у проведенні молекулярно -генетичної експертизи, за приписами статті 109 ЦПК України,прийшов до вірного висновку, про задоволення позову про встановлення батьківства ОСОБА_2 щодо дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . А відтак, і як наслідок про задоволення позовних вимог про внесення до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції наступних змін: - відомості про батька дитини змінити з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 », громадянин України; - відомості про матір дитини « ОСОБА_1 » залишити без змін; - змінити по батькові дитини зазначивши замість по батькові « ОСОБА_7 » на по батькові « ОСОБА_8 ». Виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості про « ОСОБА_3 » як батька дитини. При цьому колегія суддів враховує і психологічне значення для дитини рішення суду про визнання батьківства, оскільки завдяки цьому рішенню дитина одержує можливість реалізувати своє природне право знати свого батька, завдяки йому утверджується природний обов`язок батька турбуватися про своїх нащадків. У справі «Ельсхольц проти Німеччини», Європейський суд з прав людини зазначив, що взаємне спілкування дитини зі своїм батьком є фундаментальна складова сімейного життя навіть у разі розриву відносин між батьками. Якщо право батька на доступ до власної дитини обмежується, то існує серйозна небезпека ослаблення сімейних відносин між батьком та малолітньою дитиною п.

49. Відповідно до частин першої, четвертої статті 144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Згідно з частинами першою, третьою статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Сімейним кодексом України встановлено, що дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько (частина друга статті 146 СК України). При цьому батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ (частина друга стаття 145 СК України). З урахуванням рівності прав батьків, засад розумності, колегія суддів вважає, що прізвище дитини має бути подвійними. При цьому, надаючи дитині подвійне прізвище, суд апеляційної інстанції враховує рівність прав та інтересів обох батьків, які у зв?язку із спором щодо прізвища дитини, просили суд визначити таке. Надання подвійного прізвища узгоджується з частиною другою статті 145, частиною другою статті 146 СК України та відповідає засадам розумності і справедливості (стаття 7 СК України). Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визнання батьківства, внесення до актового запису про народження дитини відомостей про батька, та по-батькові дитини, постановлено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному і всебічному з`ясуванні всіх дійсних обставини спору сторін. Суд у цій частині вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення в цій частині та задоволення поданої апеляційної скарги в цій її частині, виходячи з меж її доводів, відсутні. За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України). З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в частині вирішення позовної вимоги про зміну прізвища дитини знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а відтак, таку, у цій частині, слід задовольнити, рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про внесення до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного ВРАЦС ЛМУЮ, а саме, в частині зазначення замість прізвища дитини « ОСОБА_5 » прізвище « ОСОБА_6 », слід змінити, доповнивши мотивувальну частині рішення в частині вирішення цієї вимоги мотивами в редакції цієї постанови та виклавши абзац шостий резолютивної частини рішення в такій редакції: «- змінити прізвище дитини, зазначивши замість прізвища « ОСОБА_5 » прізвище « ОСОБА_20 ». Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване рішення слід змінити в частині вирішення однієї із позовних вимог в мотивувальній частині такого, із викладенням резолютивної частини рішення про задоволення цієї позовної вимоги в новій редакції, а в решті рішення суду слід залишити без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, а також здійснення їх розподілу за розгляд справи судом апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , підписану адвокатом Ситником Сергійєм Олександровичем, задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2022 року в частині задоволення позовної вимоги про внесення до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління, зміни про прізвище дитини, а саме зазначення замість прізвища « ОСОБА_5 » прізвище « ОСОБА_6 » - змінити, доповнивши мотивувальну частині рішення в частині вирішення цієї вимоги мотивами в редакції цієї постанови та виклавши абзац шостий резолютивної частини рішення в такій редакції: «- змінити прізвище дитини, зазначивши замість прізвища « ОСОБА_5 » прізвище « ОСОБА_20 ». В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 27 березня 2023 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко О.М. Ванівський