Постанова 4820 № 684/425/13-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року м. Хмельницький Справа № 684/425/13-ц Провадження № 22-ц/4820/644/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Старосинявського районного суду Хмельницької області від 2 лютого 2023 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст вимог заяви У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 6 вересня 2013 року стягнено солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі ПАТ «КБ «Надра») 42 309 доларів 16 центів США заборгованості за кредитним договором №47/МК/2007-840 від 4 грудня 2007 року (що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют становить 338 177 грн 16 коп.), 3 562 грн 48 коп. пені та 3 823 грн 56 коп. штрафу. На підставі цього рішення 26 грудня 2013 року суд видав виконавчий лист №684/425/13-ц щодо заявниці, за яким постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому від 12 липня 2016 року відкрито виконавче провадження №51620276. Старосинявський районний суд Хмельницької області ухвалою від 13 жовтня 2020 року замінив стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «КБ «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» (далі ТОВ «Галицька фінансова компанія»). Станом на 31 жовтня 2022 року з заявниці примусово стягнуто 4 552 грн 92 коп. боргу. За договором про відступлення прав вимоги від 18 жовтня 2021 року №32/21/П-2 ТОВ «Галицька фінансова компанія» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором і забезпечувальним договором іпотеки Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Манібігут» (далі ТОВ «ФК «Манібігут»), яке 18 лютого 2022 року в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки продало квартиру АДРЕСА_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Визнання» (далі ТОВ «Визнання»). Оскільки ТОВ «ФК «Манібігут» як іпотекодержатель задовольнило забезпечену іпотекою вимогу в порядку позасудового врегулювання шляхом продажу предмета іпотеки на підставі статті 38 Закону України від 5 червня 2003 року №898-IV «Про іпотеку» (далі Закон №898-IV), то в силу статті 36 цього Закону наступні вимоги до боржників є недійсними, а зобов`язання за кредитним договором припиненим. У зв`язку з цим, безпідставно одержані ТОВ «Галицька фінансова компанія» за виконавчим документом грошові кошти у розмірі 4 552 грн 92 коп. мають бути повернені заявниці. За таких обставин ОСОБА_1 просила суд: визнати виконавчий лист Старосинявського районного суду Хмельницької області №684/425/13-ц від 26 грудня 2013 року щодо неї таким, що не підлягає виконанню; стягнути з ТОВ «Галицька фінансова компанія» на свою користь 4 552 грн 92 коп. безпідставно одержаних за виконавчим листом коштів. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 2 лютого 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. Суд із посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду керувався тим, що частина четверта статті 36 Закону №898-IV вказує на недійсність будь-яких вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів. Водночас у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами чи їх сукупністю (зокрема, іпотекою, заставою рухомого майна, майнових прав, порукою) основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог. Указана норма підлягає застосуванню виключно у тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов`язання було забезпечено лише одним способом забезпечення, і вказаний спосіб було реалізовано у повному обсязі у позасудовому порядку. Зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором були забезпечені як порукою ОСОБА_1 , так і іпотекою належної ОСОБА_1 квартири, на яку іпотекодержателем звернено стягнення в порядку позасудового врегулювання спору. Разом із тим, у судовому порядку заборгованість за кредитним договором стягнена солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а на теперішній час виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в органах виконавчої служби та не відкликаний стягувачем. Оскільки ОСОБА_1 не довела належними та допустимим доказами припинення зобов`язання за цим виконавчим листом виконанням, проведеним належним чином, то підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та повернення грошових коштів відсутні. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора. Та обставина, чи залишилася після вказаного позасудового врегулювання фактично невиконаною будь-яка частина основного зобов`язання, правового значення не має. Оскільки ТОВ «ФК «Манібігут» як іпотекодержатель задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом продажу предмета іпотеки за узгодженою ним ціною, то зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором є припиненим. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заяви. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ТОВ «Галицька фінансова компанія», ПАТ «КБ «Надра», ТОВ «ФК «Манібігут» і Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому не подали відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до частини першої статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 4 грудня 2007 року ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №47/МК/2007-840, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 42 500 доларів США на строк до 2 грудня 2014 року під 14,4% річних. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 за договором іпотеки від 4 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. (реєстраційний номер 7684), передала ПАТ «КБ «Надра» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, виконання ОСОБА_2 основного зобов`язання забезпечено порукою ОСОБА_1 згідно договору поруки від 4 грудня 2007 року №47/1. Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 6 вересня 2013 року стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» 42 309 доларів 16 центів США заборгованості за кредитним договором №47/МК/2007-840 від 4 грудня 2007 року (що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют становить 338 177 грн 16 коп.), 3 562 грн 48 коп. пені та 3 823 грн 56 коп. штрафу. На підставі цього рішення 26 грудня 2013 року суд видав виконавчий лист №684/425/13-ц щодо ОСОБА_1 , який знаходиться у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Хмельницькому на примусовому виконанні (виконавче провадження №51620276). Станом на 31 жовтня 2022 року з ОСОБА_1 примусово стягнуто 4 552 грн 92 коп. боргу. 15 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_І_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. (реєстраційний номер 834), за умовами якого «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за плату своє право грошової вимоги до боржників за кредитним договором №47/МК/2007-840 від 4 грудня 2007 року та договором іпотеки від 4 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. (реєстраційний номер 7684). 20 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» (далі ТОВ «ФК «Факторінгс») укладено договір про відступлення прав вимоги №20/07/2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. (реєстраційний номер 852), за умовами якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило ТОВ «ФК «Факторінгс» за плату своє право грошової вимоги до боржників за кредитним договором №47/МК/2007-840 від 4 грудня 2007 року та договором іпотеки від 4 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. (реєстраційний номер 7684). 20 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Факторінгс» і ТОВ «Галицька фінансова компанія» укладено договір про відступлення прав вимоги №20/07/2020/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. (реєстраційний №853), за умовами якого ТОВ «ФК «Факторінгс» відступило ТОВ «Галицька фінансова компанія» за плату своє право грошової вимоги до боржників за кредитним договором №47/МК/2007-840 від 4 грудня 2007 року та договором іпотеки від 4 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. (реєстраційний номер 7684). Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2020 року замінено стягувача у виконавчому провадженні №51620276 ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «Галицька фінансова компанія». 18 жовтня 2021 року між ТОВ «Галицька фінансова компанія» і ТОВ «ФК «Манібігут» укладено договір про відступлення прав вимоги №32/21/П-2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М.Р. (реєстраційний №859), за умовами якого ТОВ «Галицька фінансова компанія» відступило ТОВ «ФК «Манібігут» за плату своє право грошової вимоги до боржників за кредитним договором №47/МК/2007-840 від 4 грудня 2007 року та договором іпотеки від 4 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. (реєстраційний номер 7684). На підстав договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. (реєстраційний номер 309), ТОВ «ФК «Манібігут» у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки (позасудове врегулювання) продало квартиру АДРЕСА_1 , ТОВ «Визнання». Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 2 ЦПК України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад цивільного судочинства. За змістом частини першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Як передбачено статтею 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В силу частини першої статті 36 Закону №898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Із положень частини третьої статті 36 Закону №898-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання: боржником фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя; боржником юридичною особою або фізичною особою підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Чинне законодавство закріплює принцип обов`язковості судового рішення, що набрало законної сили. Обов`язковість судового рішення поширюється як на осіб, які брали участь у справі, так і будь-яких інших осіб та організацій. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, пункт 40). За змістом статті 432 ЦПК України суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню лише у випадку, якщо його було видано помилково або якщо у боржника повністю або частково відсутній обов`язок у зв`язку з його припиненням. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа (зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання), та матеріально-правові, до яких відносяться визначені матеріальним законом обставини, що вказують на припинення зобов`язання (зокрема: зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання). Однією з підстав припинення зобов`язання є його належне виконання. Законом Закону №898-IV визначені правові підстави для припинення не тільки іпотеки як додаткового (акцесорного) зобов`язання, а й основного зобов`язання, що випливає з кредитного договору. Так, статтею 36 Закону №898-IV визначено таку самостійну підставу припинення зобов`язання як позасудове врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора іпотекодержателя. Зокрема, частиною шостою зазначеної статті унормовано, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя до боржника фізичної особи за основним зобов`язанням є недійсними, якщо інше не визначено договором. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 погодилася з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 лютого 2019 року (справа №759/6703/16-ц) та від 20 листопада 2020 року (справа №295/795/19) про те, що в разі завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону №898-IV всі вимоги є недійсними. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що частина четверта статті 36 Закону №898-IV (у редакції на той час) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів. Також у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №910/6355/20 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на викладену нею правову позицію в постанові від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 про те, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора. Допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема, стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Водночас у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами чи їх сукупністю (зокрема, іпотекою, заставою рухомого майна, майнових прав, порукою) основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17. У цій постанові Велика Палати Верховного Суду зазначила, що буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону №898-IV у відповідній редакції можливе виключно у тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов`язання було забезпечене іпотекою і за усіма такими договорами іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки чи декількома способами забезпечення, але на реалізацію таких способів припинився строк звернення стягнення. У разі якщо належне виконання основного договору забезпечувалося різними способами чи їх сукупністю, застосування вимог частини четвертої статті 36 Закону №898-IV щодо недійсності наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, оскільки у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов`язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін. Отже у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог. Зібрані докази вказують на те, що виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором було забезпечено як іпотекою належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , так і порукою ОСОБА_1 , у зв`язку з чим Старосинявський районний суд Хмельницької області рішенням від 6 вересня 2013 року присудив солідарно з неї заборгованість за кредитним договором. У порядку позасудового врегулювання ТОВ «ФК «Манібігут» від свого імені продало предмет іпотеки ТОВ «Визнання» на підставі договору купівлі-продажу від 18 лютого 2022 року. Водночас у справі відсутні достатні та об`єктивні дані про те, що рішення суду про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором є виконаним. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа Старосинявського районного суду Хмельницької області №684/425/13-ц від 26 грудня 2013 року таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначив правові норми, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про припинення зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону. Також суд врахував правові висновки Верховного Суду.

3. Висновки суду апеляційної інстанції Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, внаслідок чого підстав для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Старосинявського районного суду Хмельницької області від 2 лютого 2023 року про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повне судове рішення складено 30 березня 2023 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Галиш І.Б. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 81