Ухвала КЦС ВС № 733/342/20

Ухвала 30 березня 2023 року м. Київ справа № 733/342/20 провадження № 61-4229ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зміну формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , в якому: визнати незаконним наказ № 2 від 28 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 з роботи, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, за угодою сторін; змінити формулювання ФОП ОСОБА_2 причин її звільнення з посади продавця, зазначеної у наказі від 28 лютого 2020 року на «у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме ліквідації фізичної особи-підприємця на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України»; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 112 394,33 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з березня 2020 року по жовтень 2021 року, вихідну допомогу у розмірі 16 250,70 грн, та 10 000 грн моральної шкоди, яка була завдана позивачу внаслідок незаконного звільнення. Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зміни формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди. Додатковим рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2021 року частково задоволено заяву представника відповідача - адвоката Богданова О. В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по даній цивільній справі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн та 7 550,84 грн витрат за проведення судової експертизи. В іншій частині заяви відмовлено. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2021 року задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2021 року задоволено частково. Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зміни формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним наказ (розпорядження) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення трудового договору (контракту) № 2-0000000017 від 28 лютого 2020 року в частині дати звільнення «29 лютого 2020 р.» та формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 з посади продавця продовольчих товарів «за згодою сторін пункту 1 статті 36 КЗпП України». Змінено у наказі (розпорядження) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення трудового договору (контракту) № 2-0000000017 від 28 лютого 2020 дату звільнення ОСОБА_1 із займаної посади - з «29 лютого 2020 р.» на «28 квітня 2020 року», а також підставу звільнення: з «за згодою сторін пункту1 статті 36 КЗпП України» на «за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 4 682,грн вихідної допомоги; 4 814,98 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2020 року по 28 квітня 2020 року (податки та інші обов`язкові платежі із вказаних сум не утримано). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено. Додаткове рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2021 року змінено. Викладено другий абзац його резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 740 (дванадцять тисяч сімсот сорок) грн. в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, 6 871 (шість тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 26 коп. в рахунок відшкодування судових витрат за проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів." В іншій частині додаткове рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2021 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 401,57 грн в рахунок відшкодування судових витрат за проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 123,93 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. 21 березня 2023 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року. В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині розміру вихідної допомоги та моральної шкоди, а також розподілу судових витрат між сторонами та ухвалити нове рішення у справі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Предметом позову у цій справі є трудові відносини, а саме визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зміна формулювання звільнення. Ціна позову у даній справі складає 138 645,03 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн). Зазначена справа не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зміну формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев М. Ю. Тітов