Постанова Одеський апеляційний суд № 519/617/21

Номер провадження: 22-ц/813/2538/23 Справа № 519/617/21 Головуючий у першій інстанції Лемець С. П. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.03.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Сидоренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» на рішення Южного міського суду Одеської області від 25 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА. Короткий зміст позовної заяви. ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що на підставі наказу ДП «МТП Южний» № 406-ос від 01.07.2013р. ОСОБА_1 переведено на посаду заступника головного диспетчера головної диспетчерської ДП «МТП Южний». 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про заплановане вивільнення у зв`язку із змінами в організації робочого процесу у головній диспетчерській тау зв`язку із тим, що заступник головного диспетчера не задіяний у виробничих процесах головної диспетчерської. 30 квітня 2021 року ДП «МТП Южний» був виданий наказ № 582-ос, яким позивача звільнено з посади заступника головного диспетчера головної диспетчерської з 05.05.2021р. року за скороченням штату - п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, підстава - копія наказу від 26.01.2021р. року № 74 «Про зміну штатного розпису». Вважає наказ ДП «МТП Южний» №582-ос від 30.04.2021р. щодо звільнення ОСОБА_1 незаконним, оскільки позивачу не було належним чином запропоновано переведення на іншу роботу на підприємстві, звільнення відбулось із порушенням ст. 43 КЗпП України, скорочення як такого фактично не відбулось, відповідачем не взято до уваги рівень кваліфікації та сімейний стан позивача та не застосовано переважне право залишення на роботі, а також не надано невикористану відпустку перед звільненням. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Южного міського суду Одеської області від 25 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Морський торговельний порт «Южний» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» від 30.04.2021р. №582-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника головного диспетчера головної диспетчерської Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника головного диспетчера головної диспетчерської Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний». Стягнено з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 139230 грн. 45 коп. Стягнено з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1816 грн. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ДП «Морський торговельний порт «Южний» виконав процедуру звільнення ОСОБА_1 , яка передбачена чинним трудовим законодавством. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначено, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування. Фактичні обставини справи. На підставі матеріалів справи встановлено, що 01 липня 2013 року ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника головного диспетчера головної диспетчерської ДП «МТП Южний» (т. 1, а.с.11). Наказом в.о. директора ДП «МТП «Южний» від 26.01.2021р. №74 було прийнято рішення про скорочення з 05.05.2021 у штатному розписі підприємства посади заступника головного диспетчера головної диспетчерської. Із зазначеним наказом позивача було ознайомлено 27.01.2021р. про що в наказі наявний його підпис (т. 1, а.с.65). 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про заплановане вивільнення у зв`язку із змінами в організації робочого процесу у головній диспетчерській тау зв`язку із тим, що заступник головного диспетчера не задіяний у виробничих процесах головної диспетчерської (т. 1, а.с.67). Одночасно ОСОБА_1 було ознайомлено з переліком вакансій станом на 05.02.2021р., на переведення яких останній при виявлені бажання міг претендувати. Однак позивач, фактично ознайомившись з переліком запропонованих йому для переведення посад, відмовився від підпису про ознайомлення з цим переліком, про що працівниками відповідача було складено відповідний акт від 05.02.2021 (а.с.69). Крім того, 08.02.2021р., 15.02.2021р., 23.02.2021р., 05.03.2021р., 10.03.2021р.,17.03.2021р., 26.03.2021р. ОСОБА_1 було ознайомлено зі списком наявних на той час відповідних вакансій, однак на переведення на жодну із них, останній своєї згоди не надав (т.1, а.с.67-76). В подальшому, адміністрацією ДП «МТП Южний» до первинної Профспілкової організації робітників морського транспорту ДП «МТП Южний» було направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 43 КЗпП України. Рішенням Профспілкового комітету первинної Профспілкової організації робітників морського транспорту ДП «МТП Южний» від 28.04.2021 не було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 (т.1, а.с.79). 30 квітня 2021 року ДП «МТП Южний» був виданий наказ №582-ос, яким позивача звільнено з посади заступника головного диспетчера головної диспетчерської з 05.05.2021 року за скороченням штату - п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП (т. 1, а.с.80). Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 пояснив, що після зміни керівництва на підприємстві до нього через його громадянську позицію почалось упереджене ставлення від нового керівництва, а також головного диспетчера. Спочатку його кабінет передали іншому працівнику, а потім сказали, що: «ми вас не бачимо на цій посаді», а надалі запропонували піти «по доброму». Пізніше перевели на менший оклад, з чим останній змушений був погодитись оскільки хворіла дружина, а також на його утриманні перебуває троє дітей. Зазначає, що всі посади, які йому пропонувались при скороченні, не відповідали його професійній діяльності та його досвіду роботи. На профспілкових зборах, в яких він приймав участь, всі присутні висловлювались проти його звільнення та вважали таке звільнення безпідставним, однак голова профкому з невідомих причин підготував рішення без виступу учасників та відповідних обґрунтувань. Коли позивач звернувся 21.04.2021р. із заявою про надання відпустки, йому було відмовлено його безпосереднім керівником ОСОБА_2 , оскільки, як вважав останній, це не відповідало графіку відпусток. Позивачу ОСОБА_1 було відомо про майбутнє звільнення 5 числа, а тому він хотів використати своє право на отримання відпустки та отримання матеріальної допомоги на оздоровлення. Оскільки у відділі кадрів теж не хотіли приймати його заяву, він направив її керівнику підприємства засобами поштового зв`язку, однак відповіді теж не було, і лише коли під фіксування він звернувся до відділу кадрів йому було надано відповідь, про те, що згідно графіку він має право на відпустку в інший період. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач в порушення ч.1 ст.3 Закону України «Про відпустки» не надав позивачу невикористану відпустку перед звільненням та позбавив його права на отримання матеріальної допомоги, чим порушив права останнього на відпочинок та інші трудові гарантії працівника. Однак судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що неможливо усунути негативні наслідки порушених трудових прав щодо ненадання відпустки ОСОБА_1 шляхом лише зміни дати звільнення позивача є недостатньо обґрунтованими, оскільки порушення права на надання відпустки та звільнення відповідача не мають причинно-наслідкового зв`язку між собою. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно із частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до частин першої та шостої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган. Згідно із статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 міститься правовий висновок про те, що «за положеннями частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків». Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлено, що у ДП «Морський торговельний порт «Южний» відбулися зміни в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності або штату працівників. Про зміни організації праці позивач був вчасно та належним чином повідомлений. Досліджуючи виконання роботодавцем вимоги, передбачені положеннями частини третьої статті 49-2 КЗпП України, суд апеляційної інстанції встановив наступне. 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 ознайомлено із попередженням від 05 лютого 2021 року про скорочення посади заступника головного диспетчера та наступного звільнення з 05 травня 2021 року. У вказаному попереджені міститься підпис позивача та його заперечення (т.1 а.с. 67). 08 лютого 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій (тимчасові посади) ДП «МТП «Южний» від 08.02.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та підкреслено «не згоден» та власноруч зазначено, що «список неповний, відсутня посада заступника головного дисп. з СУБ» (т.1., а.с.70зворот). 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій ДП «МТП «Южний» від 08.02.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та підкреслено «не згоден» (т.1, а.с. 71). 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій ДП «МТП «Южний» від 15.02.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та підкреслено «не згоден» (т.1, а.с. 71). 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій (тимчасові посади) ДП «МТП «Южний» від 15.02.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та підкреслено «не згоден».(т.1, а.с.71зворот). 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій ДП «МТП «Южний» від 23.02.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та підкреслено «не згоден» (т. 1, а.с. 72). 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій (тимчасові посади) ДП «МТП «Южний» від 23.02.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та підкреслено «не згоден» (т.1, а.с.72зворот). 05 березня 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій ДП «МТП «Южний» від 05.03.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та власноруч зазначено, що «перелік посад не оновлений, відсутній ряд посад» (т.1, а.с.73). 05 березня 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій (тимчасові посади) ДП «МТП «Южний» від 05.03.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та власноруч зазначено, що «перелік посад не оновлений, відсутній ряд посад» (т.1., а.с.73зворот). 10 березня 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій ДП «МТП «Южний» від 10.03.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та власноруч зазначено, що «список не повний, відсутній ряд посад» (т.1, а.с.74). 10 березня 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій (тимчасові посади) ДП «МТП «Южний» від 10.03.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та власноруч зазначено, що «список не повний, відсутній ряд посад» (т.1, а.с.74зворот). 17 березня 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій ДП «МТП «Южний» від 17.03.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та власноруч зазначено, що «список не повний, відсутній ряд посад» (т.1, а.с.75). 17 березня 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій (тимчасові посади) ДП «МТП «Южний» від 17.03.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та власноруч зазначено, що «список не повний, відсутній ряд посад» (т.1, а.с.75зворот). 26 березня 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій ДП «МТП «Южний» від 26.03.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та власноруч зазначено, що «список не повний, відсутній ряд посад» (т.1, а.с.76). 26 березня 2021 року ОСОБА_1 надано на ознайомлення список вакансій (тимчасові посади) ДП «МТП «Южний» від 26.03.2021р., у листі міститься його підпис у графі «з вакансіями ознайомлено, про перехід на запропоновану посаду» та власноруч зазначено, що «список не повний, відсутній ряд посад» (т.1, а.с.76зворот). Надалі списки вакантних посад не надавався ОСОБА_1 для ознайомлення. Отже, станом на день звільнення (05 травня 2021 року) позивач не був ознайомлений з переліком всіх вакантних посад ДП «АМПУ», як це передбачено положеннями частини третьої статті 49-2 КЗпП України. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі №715/542/22. З огляду на вказані обставини та норми права, суд апеляційної інстанції, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов висновку про те, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності або штату працівників. Роботодавцем своєчасно та належним чином повідомлено позивача про наступне вивільнення, проте не виконано обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення. Таким чином, звільнення позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, а тому наказ про звільнення ОСОБА_1 від 30.04.2021р. № 582-ос є незаконними та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на роботі. Відповідач належними й допустимими доказами не довів законності звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 дійсно необхідно задовольнити. Щодо апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Змінюючи мотивування постанови, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги скаржника з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, однак судове рішення підлягає зміні в частині мотивування. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» задовольнити частково. Рішення Южного міського суду Одеської області від 25 листопада 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 27 березня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк