Постанова Полтавський апеляційний суд № 541/870/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/870/22 Номер провадження 22-ц/814/2770/23Головуючий у 1-й інстанції Ситник О.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Дряниці Ю.В., суддів: Прядкіної О.В., Чумак О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 грудня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором оренди нежитлового приміщення,- в с т а н о в и в : У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. Вказував, що 01 червня 2017 між ним та ОСОБА_2 укладено Договір оренди нежитлового приміщення. За умовами якого позивач зобов`язується передати відповідачу у строкове платне користування на строк 5 років приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі, та зобов`язується сплачувати орендну плату позивачеві та комунальні платежі. Договір було розірвано достроково. Після передачі приміщення позивачу стало відомо про існування за об`єктом нерухомості боргу в комунальному підприємстві «Миргородтеплоенерго» на суму 22 442, 41 грн. Також позивачу була пред`явлена претензія розміром 27 976, 75 грн. за виконану поставку теплової енергії та 191,65 грн по абонентській платі. У зв`язку з наведеним просив суд стягнути з орендаря ОСОБА_2 27 976, 75 грн. за оплату послуг теплопостачання та 10 000 грн. моральної шкоди, спричиненою невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким у позов задовольнити. Вважає, що відповідач зобов`язана повернути існуючу заборгованість за користування безпідставно набутим майном, із посиланням на положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про право власності Серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2004 року, виданого Виконавчим комітетом Миргородської міської ради приміщення магазину, площею 40 м2, який розташований по АДРЕСА_2 , в рівних долях належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної власності. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6265082 від 20 січня 2005 року за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано по 1/3 частки приватної спільної часткової власності на нежитлове приміщення, магазин, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . 01 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 у простій письмовій формі погодили документ під назвою Договір оренди нежитлового приміщення № 1, згідно якого позивач ОСОБА_1 (орендодавець) зобов`язується передати відповідачу ОСОБА_2 (орендарю) у строкове платне користування приміщення за адресою: по АДРЕСА_1 , а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому Договорі, та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Комунальним підприємством «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради позивачу надсилалась претензія від 03 травня 2022 року № 428/05-10 щодо сплати заборгованості за надані послуги теплопостачання за період жовтень 2021 року квітень 2022 року, яка станом на 03 травня 2022 року становить 27976, 75 грн. за виконану поставку теплової енергії та 191,65 грн. по абонентській платі. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01 червня 2017 року нотаріально не посвідчений і є нікчемним, а тому у відповідача відсутні будь-які зобов`язання за вказаним документом. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Відповідно до ч. 1 ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Згідно з ч. 2 ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України). Так, встановлено, що сторони погодили між собою оренду нежитлового приміщенням на строк, який перевищує три роки, а тому такий договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Разом з тим, сторонами не було вчинено дій для посвідчення правочину, а тому вказаний договір є нікчемним не породжує для сторін жодних зобов`язань, узгоджених у його змісті. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо безпідставності заявлених позовних вимог, як в частині стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, так і в частині відшкодування моральної шкоди, наявність якої, як і її розмір, жодним чином не обґрунтовані. Колегія суддів не надає оцінку доводам апеляційної скарги в частині обґрунтування обов`язку відповідача повернути безпідставно набуте майно, із посиланням на положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України, оскільки зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин стосувалась стягнення заборгованості за договором оренди, тобто іншої правової підстави, якою позивач обґрунтовував свої вимоги. Чинний цивільний процесуальний закон не передбачає заміни правових підстав позову на стадії апеляційного провадження, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не було предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця Судді: О. В. Прядкіна О. В. Чумак