Постанова 4814 № 635/5479/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 635/5479/19 Номер провадження 22-ц/814/315/23Головуючий у 1-й інстанції Назаренко О.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року, постановлене суддею Назаренко О.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «Альфа- Банк» та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,- В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування, та остаточно визначившись з позовними вимогами просив визнати за ним право власності на 1/6 частину житлового будинку та земельної ділянки площею 0,15 гектарів, код кадастру 6325185001:00:06007, що розташовані по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від ОСОБА_3 до суду надійшла зустрічна позовна заява про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку та земельної ділянки площею 0,15 гектарів, код кадастру 6325185001:00:06007, що розташовані по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні заяви обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня мати ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася з 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлій матері на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного фонду від 27.12.1993 року, згідно з розпорядженням № 31320 від 27.12.1993 року, зареєстрованого у Харківському міському бюро технічної інвентаризації 10.01.1994 року за № П-7-3134. Окрім того, 27 жовтня 1999 року їхнім батьком ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться на території Циркунівської сільської ради АДРЕСА_1 , посвідченого Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області за реєстровим номером 166. 24 квітня 2000 року батько отримав державний акт на право приватної власності на землю, а 07 грудня 2000 року свідоцтво про право власності на житловий будинок, що був побудований на земельній ділянці, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане Циркунівською сільською радою 07.12.2000 року за № 605 та зареєстрованого Харківським міжміським бюро технічної інвентаризації 07.12.2000 року за реєстровим номером 1054, записане у реєстрову книгу за №

4. Вказали, що вищезазначене майно, а саме: земельна ділянка та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 було набуте в період зареєстрованого шлюбу їхньої померлої матері та батька, який було зареєстровано 08.05.1982 року. Таким чином, ОСОБА_4 належала 1/2 частина житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначили, що після смерті матері спадкоємцями належного їй майна стали ОСОБА_2 - чоловік померлої та її діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вони прийняли спадщину, та у четвертій Харківській міській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу за № 253/2010. 30 квітня 2010 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 отримали свідоцтва про право на спадщину, після смерті матері, за законом на 1/12 частку (кожний) квартири АДРЕСА_2 , виданого Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою. Вказали, що нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину належної ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки її частка в вищевказаному майні не виділялася та відсутні документи, що підтверджують її право власності. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2020 року до участі у справі залучено Акціонерне товариство «Альфа-Банк» у якості третьої особи, правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк». Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним по 1/6 частині житлового будинку та земельної ділянки площею 0,15 гектарів, код кадастру 6325185001:00:06007, що розташовані по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Здійснено розподіл судових витрат. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило Акціонерне товариство «Альфа-Банк», просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 є предметом іпотеки укладеної між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 , тому визнання права власності на дане майно в порядку спадкування за законом порушує права та інтереси АТ «Альфа-Банк» як іпотекодержателя та впливає на можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відзиву на апеляційні скарги в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 08 травня 1982 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва серія НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 15). Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 17-18). Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 жовтня 1999 року ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану на землях, що знаходяться у віданні Циркунівської сільської ради, АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 62). 24 квітня 2000 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на землю серія 111-ХР № 078743, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 3007 (т. 1, а.с. 61). На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Циркунівською сільською радою 07.12.2000 року за № 605 та зареєстрованого Харківським міжміським бюро технічної інвентаризації 07.12.2000 року за реєстровим номером 1054, записане у реєстрову книгу за № 4, ОСОБА_2 належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 60). ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 5). Після її смерті з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заведена спадкова справа № 49060361. Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелько Т.М. від 27.05.2019 року, ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку та на 1/2 частину земельної ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовлено у зв`язку з тим, що за життя ОСОБА_4 свою частку у вищезазначеному майні, згідно ст. 60-65 Сімейного кодексу як дружина, не виділяла, документи, що підтверджують її право власності відсутні (т. 1, а.с. 230). Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , набуті в період зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. З огляду на вищевказані правові норми порядок набуття спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна. Відповідно до статті 22 КпШС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашньогогосподарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. З аналізу зазначених норм вбачається, що спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане: куплене, одержане в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно. Таким чином, спірне нерухоме майно належало подружжю на праві спільної сумісної власності у рівних частках, тому після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/2 частину спірного житлового будинку та земельної ділянки. Згідно до положень статей 1268, 1269 ЦК України позивачі є такими, що прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , так як в шестимісячний строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачами права власності на нерухоме майно в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк» посилається на те, що 06.11.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_6 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/7-181. В забезпечення кредитного договору між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 805/6/18/7-1115 від 06.11.2007, яким на забезпечення належного виконання грошового зобов`язання переданий в іпотеку житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . На підтвердження даної обставини до апеляційної скарги долучено копію вказаного договору іпотеки, проте, даний доказ судом апеляційної інстанції не приймається з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2020 року до участі у справі залучено Акціонерне товариство «Альфа-Банк» у якості третьої особи, правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк» (т. 1, а.с. 133-135). Статтею 81 ч. 1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. У відповідності до ст. 83 ч. 1, 3 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, відповідач, третя особа повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Разом з тим, АТ «Альфа-Банк» в порушення вищевказаних норм до суду першої інстанції не було подано доказів перебування спірного нерухомого майна в іпотеці, тому оскаржуване рішення було постановлено без їх врахування. У відповідності до ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. До апеляційної скарги АТ «Альфа-Банк», в порушення вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України, не було надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції даного доказу (договору іпотеки) з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Окрім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, АТ «Альфа-Банк» не було долучено доказів того, що зобов`язання за кредитним договором № 805/6/18/7-181 укладеним 06.11.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_6 , в забезпечення якого було укладено договір іпотеки спірного нерухомого майна, не виконане, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, АТ «Альфа-Банк» не надано доказів порушення оскаржуваним рішенням їх прав та інтересів як іпотекодержателя. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді: С. А. Гальонкін Г. Л. Карпушин