Ухвала ККС ВС № 694/82/23
від 29.03.2023 · КримінальнаУХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року м. Київ справа № 694/82/23 провадження № 51-1867ск23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 08 березня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, встановив: Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність органу досудового розслідування, що полягає у нездійсненні процесуальних дій, в порядку ст. 303 КПК. Черкаський апеляційний суд ухвалою від 08 березня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2023 року. У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, вказує, що апеляційний суд неправомірно відмовив у перевірці законності й обґрунтованості ухвали слідчого судді та обмежив його у доступі до правосуддя. Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень,колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства. Зокрема, ч.1 та ч. 2 ст. 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Приписами ч. 2 ст. 309 КПК визначено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. У переліку ухвал слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування відповідно до ч. 3 ст. 307 КПК, та який є вичерпним, ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, відсутня. Не передбачають можливості окремого оскарження такої ухвали слідчого судді і положення ч. 1 та ч. 2 ст. 309 КПК, які є більш загальними по відношенню до положень ст. 307 КПК і містять перелік судових рішень слідчого судді, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді, і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Отже, суддя апеляційного суду, дотримуючись вимог ч. 3 ст. 307, ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК, правильно встановив, що оспорювана ухвала слідчого судді за наслідком розгляду скарги на бездіяльність слідчого не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури, та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, належним чином умотивувавши своє рішення. Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що відповідає вимогам ст. ст. 370, 418 КПК. Натомість положеннями ч. 1 ст. 303 КПК передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, як то бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Щодо доводів касаційної скарги про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження з цих підстав, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право особи на апеляційне оскарження судових рішень, то вони не ґрунтуються на законі. За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням такого судового рішення, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі. Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копії судового рішення убачається, що підстави для її задоволення відсутні. Враховуючи наведене, суддя Черкаського апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2023 року, діяв відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає. Враховуючи, що з касаційної скарги та копії оскарженого судового рішення вбачається, що підстави для задоволення скарги відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що адвокату необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 08 березня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3