Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/2469/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3278/23 Справа № 205/2469/22 Головуючий у першій інстанції: Мовчан Д.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А, за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, ВСТАНОВИЛА: У травні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №DNK0GK62240083 від 23.05.2005 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 28910,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.05.2025 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 23.05.2005 року було укладено договір іпотеки №DNK0GK62240083, за умовами якого останній надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 62,90 кв.м., житловою площею 43,20 кв.м., яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, а тому утворилась заборгованість, загальна сума якої станом на 27.01.2022 року становить 57405,00 доларів США, та яка складається з наступного: 19652,00 долари США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 16433,00 доларів США- заборгованість по процентам за користування кредитом; 2640,00 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 18678,00 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Крім того, договором іпотеки передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. З метою досудового врегулювання спірних правовідносин, враховуючи приписи ст. 40 Закону України «Про іпотеку» позивачем на адресу відповідача була направлена письмова вимога про добровільне звільнення квартири, яка була проігнорована відповідачем. Тому позивач просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №DNK0GK62240083 від 23.05.2005 року в розмірі 57405,00 доларів США, що за курсом 28,79 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.10.2021 року складає 1652694,56 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 62,90 кв.м., житловою площею 43,20 кв.м., яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах, і виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані або проживають у вищевказаній квартирі. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток АТ КБ «ПриватБанк». У зв`язку з відсутністю відповідача за відомою суду адресою, його сповіщення здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади. Місцезнаходженням позивача АТ КБ «ПриватБанк» є м. Київ по вул. Грушевського, 1Д. На день розгляду даної справи на території м. Дніпро та Київської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка у даних регіонах є стабільною. Також, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості направлення АТ КБ «ПриватБанк», як юридичної особи, свого представника в судове засідання, а також доказів того, що він не має можливості, за об`єктивних обставин, брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України. У даній справі питання права не становлять особливої складності. Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 23.05.2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №DNK0GK62240083, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 28910,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.05.2025 року (а.с. 14-15). У пункті 1.1 вказаного вище договору погоджено, зокрема, що погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі не менше 306,92 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка вбирає заборгованість за кредитом, щомісячною комісією і відсотками за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №DNK0GK62240083 від 23.05.2005 року, між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 23.05.2005 року було укладено договір іпотеки №DNK0GK62240083, за умовами якого останній надав в іпотеку квартиру, загальною площею 62,90 кв.м., житловою площею 43,20 кв.м., яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 16-17). Предмет іпотеки належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі- продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Руденко В.А. 23.05.2005 за реєстровим №1778 (а.с. 16-17). Позивачем представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №DNK0GK62240083 від 23.05.2005 року, відповідно до якого станом на 27.01.2022 року загальна сума становить 5705,00 доларів США, а саме: 19652,00 долари США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 16433,00 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2640,00 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 18678,00 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с. 7-10). Позивачем на адресу відповідача була направлена письмова вимога від 31.01.2022 про усунення порушень вказаного іпотечного договору та добровільне звільнення квартири (а.с. 12, 13). Також встановлено, що у червні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заочним рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2015 року у справі №390/1118/15-ц задоволено вказаний вище позов. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNK0GK62240083 від 23.05.2005 у розмірі 20599,64 доларів США, що за курсом 20,58 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.05.2015 складає 423940,59 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» по 1827,00 грн. судового збору з кожного. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане вище заочне рішення від 11 вересня 2015 року №390/1118/15-ц не оскаржувалось та набрало законної сили. Згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 27.09.2022 №6/5-3330, за адресою по АДРЕСА_1 станом на 27.09.2022 зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 43). Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням). Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна). Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. Судом встановлено, що у зв`язку зі зверненням банком до суду у червні 2015 року з позовом до позичальника про стягнення усієї суми заборгованості, зокрема, усього тіла кредиту, за кредитним договором №DNK0GK62240083 від 23.05.2005 (справа №390/1118/15-ц), який було задоволено, - АТ КБ «ПриватБанк» змінив в односторонньому порядку строк виконання зобов`язання у повному обсязі за вказаним договором, який настав не пізніше червня 2015 року. Заочним рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2015 року №390/1118/15-ц стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNK0GK62240083 від 23.05.2005, станом на 12 травня 2015 року у розмірі 20599,64 доларів США. Згідно змісту вказаного вище заочного рішення від 11 вересня 2015 року №390/1118/15-ц, заборгованість 20599,64 доларів США складається із заборгованості за кредитом 19652,32 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 874,86 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 34,30 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 38,16 доларів США. Позивачем не надано суду будь-яких доказів щодо виконання чи невиконання зазначеного вище заочного рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2015 року №390/1118/15-ц. Відповідно до розрахунку заборгованості, який складено позивачем станом на 27.01.2022 та долучено до позовної заяви у даній справі, після зміни строку виконання зобов`язання у повному обсязі (у зв`язку з пред`явленням позову у справі №390/1118/15-ц), який настав не пізніше червня 2015 року, а також після ухвалення заочного рішення 11 вересня 2015 року №390/1118/15-ц, заборгованість по кредитному договору №DNK0GK62240083 від 23.05.2005 за будь-яким видом нарахувань (залишок поточної заборгованості, залишок простроченої заборгованості, загальний залишок заборгованості за процентами, загальний залишок пені, залишок заборгованості за комісією) була відсутня у період до 14.04.2016 року (а.с. 9). Нарахування банком заборгованості за умовами кредитного договору №DNK0GK62240083 від 23.05.2005 після червня 2015 року, тобто після спливу строку кредитування - є неправомірним. Заборгованість, щодо якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, нарахована у даній справі станом на 27.01.2022 року, відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості (а.с. 7-10). Отже, АТ КБ «ПриватБанк» не доведено наявності у будь-якому розмірі заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №DNK0GK62240083 від 23.05.2005, з урахуванням зміненого строку виконання зобов`язання за цим договором у повному обсязі, який настав не пізніше червня 2015 року. Також суду не представлено виписку з особового рахунку за кредитним договором №DNK0GK62240083 від 23.05.2005, який є первинним бухгалтерським документом для встановлення факту наявності та розміру заборгованості. Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» просив розглянути справу у його відсутність (а.с. 4 зворот), клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 367 ЦПК України). Таким чином, будучи обізнаним про наявність заочного рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2015 року №390/1118/15-ц та зміни банком строку остаточного повернення кредиту, позивач не надав доказів на підтвердження позовних вимог щодо наявності та дійсного розміру заборгованості, тобто, скористався своїми правами, передбаченим ЦПК України, на власний розсуд. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем позовних вимог, наявності та розміру заборгованості за кредитним договором №DNK0GK62240083 від 23.05.2005, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за вказаним кредитним договором. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення (частина третя статті 39 Закону України «Про іпотеку»). Враховуючи, що підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, позовна вимога про виселення відповідача ОСОБА_1 з квартири за адресою по АДРЕСА_1 також задоволенню не підлягає. Щодо вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про виселення зі спірної квартири інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, то дана вимога є неконкретизованою й, у випадку її задоволення, призведе до порушення прав та інтересів невизначеного кола осіб, яких не залучено до участі у справі в якості співвідповідачів. За положеннями частини першої та другої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки через ненадання доказів направлення банком досудової вимоги іпотекодавцю. Обов`язок надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення, передбачений у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку», встановлюється для можливого прийняти банком рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Тому заочне рішення підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення місцевого суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову; в іншій частині заочне рішення підлягає залишенню без змін. Колегія звертає увагу, що позивач, за наявності підстав, не позбавлений можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обґрунтування. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову. В іншій частині заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова