Постанова Хмельницький апеляційний суд № 683/1897/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2024 року м. Хмельницький Справа № 683/1897/24 Провадження № 22-ц/4820/1841/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал банк» на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року (суддя Кутасевич О.Г.) за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, в с т а н о в и в : У червні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 червня 2021 в розмірі 17776,97 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. «Monobank» це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проєкту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Разом зі встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення. 06 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06.06.2021 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язалася виконувати його умови. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 20000 грн. шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Проте, всупереч умовам договору ОСОБА_1 належним чином покладені на неї обов`язки перед банком не виконала, порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 03.04.2024 року становить 17776,97 грн. та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). У зв`язку з викладеним позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги. Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд вказав про те, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, які могли б підтвердити наявність заборгованості відповідача перед банком. В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою,зазначеною клієнтом. Згідно Анкети-заяви відповідач висловив згоду, що ця Анкета-заява разом з Умовами і Правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписанням Анкети-заяви відповідач висловив прохання про відкриття йому поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту на суму, що визначена у мобільному додатку. В своїй Анкеті-заяві позичальник зазначив мобільний номер, що є фінансовим номером та засобом ідентифікації доступу до мобільного додатку. На думку банку доказів, які б спростували факт видачі кредиту, або факт погашення заборгованості матеріали справи не містять, а розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи є належним доказом існування боргу. В зв`язку з викладеним, позивач вважає, що наявні підстави для задоволення його апеляційної скарги та стягнення заборгованості з відповідачки. Відповідачка, будучи повідомленою про час і місце розгляду справи, не надала суду доказів, які спростували б правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 06.06.2021 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06.06.2021 року. Згідно Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я № НОМЕР_2 , встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Відповідачка засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. Вказано, що вона згодна з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. В Анкеті-заяві зазначено, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить 62 календарних дні, а у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нарахована процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом (а.с.7). До позовної заяви долучено Умови і Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Чорна карта monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорної карти monobank,які не містять підпису відповідачки про ознайомлення з ними (а.с8-26). З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.06.2021, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 03.04.2024 у відповідачки наявна заборгованість у розмірі 17776,97 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а.с.6). За змістом ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Частиною 12 статті 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у договорі). Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за кредитом (тілом), крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилався на витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, витяг з тарифів за карткою monobank, Паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, як невід`ємну частину укладеного договору. Однак, вказані документи не підписані електронним цифровим підписом ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідачка, ознайомилась та погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Крім того, колегія суддів зазначає, що долучені банком копії Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» набрали чинності лише 27.11.2021, тоді як анкету-заяву відповідачка підписала 06.06.2021. Отже, відсутні підстави вважати, що саме цей витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Тарифи розуміла відповідач, ознайомилась і погодилась з ними при підписанні анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Крім того, у Паспорті споживчого кредиту Чорної картки monobank зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. Ця інформація зберігає чинність до 01.01.2023. Таким чином, зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Таку інформацію банк надає споживачам фінансових послуг відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». З огляду на викладене, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про підстави та порядок нарахування процентів, надані банком витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Мonobank, витяг тарифів за карткою monobank і паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вказані документи достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що надані позивачем матеріали взагалі не містять доказів щодо самого розміру кредиту або кредитного ліміту, відсутні дані щодо розміру фактично отриманого кредиту ОСОБА_1 та взагалі відсутня вказівка, що розрахунок заборгованості проведено по поточному рахунку № НОМЕР_3 . В підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві також не зазначена сума кредиту. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за договором б/н від 06.06.2021 року, як доказ наявності заборгованості та її розміру, сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, користування ними позивачем не надано. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність доказів отримання відповідачем коштів, оскільки виписка про рух коштів, яка б свідчила про те, що відповідач користувалась платіжною карткою, здійснювала розрахунки, переказувала кошти на інші рахунки, поповнювала картку не була надана суду позивачем АТ «Універсал Банк», як і довідки банку щодо наданих їй таких платіжних карток/картки, та будь-яких документів, на підтвердження транзакції про зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_2 , який вказаний в анкеті-заяві від 06.06.2021 року . Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. В ході розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи інших доказів, що мають значення для справи, не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не надала доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, зокрема контррозрахунку, є вільним трактуванням позивачем положень процесуального закону, оскільки за цими приписами обов`язок суду перевірити докази, що подані стороною на підтвердження позовних вимог та задовольнити позов лише у випадку доведення позивачем належними доказами свого позову. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк