Постанова Дніпровський апеляційний суд № 242/4288/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2993/23 Справа № 242/4288/21 Суддя у 1-й інстанції - Хацько Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №242/4288/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Хацько Н.О., - ВСТАНОВИВ: В серпні 2021 року АТ КБ «Приват Банк» звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором, який було укладено зі спадкодавцем ОСОБА_2 . Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.08.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, на підставі якого позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6600 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. 26.08.2020 року позивачем була направлена претензія кредитора до Першої селидівської державної нотаріальної контори та 08.09.2020 року позивачем отримана відповідь. 09.04.2021 року позивачем до спадкоємця позичальника було направлено лист-претензію, але ніяких дій не було вчинено. Станом на день смерті заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 26.08.2011 року становить 6090 грн. 19 коп., яка складається із простроченої суми за тілом кредиту. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань та заборгованість за кредитом спадкодавця не погашає. На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з спадкоємця позичальника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.08.2011 року у розмірі 6090 грн. 19 коп., а також витрати зі сплати судового збору. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 13 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 було відмовлено. Не погодившись з таким висновком, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи-спадкоємця (-ців), таким чином відбувається передбачена законом заміна боржників. Оскільки відповідач зареєстрований за однією адресою з боржником та проживав разом з ним на час відкриття спадщини, та він є таким що фактично прийняв спадщину (у встановлений строк не відмовився від прийняття спадщини), до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Відповідач не заявляв про застосування строку позовної давності, крім того, позивач у встановлений законом строк направляв йому відповідну претензію. Відповідач до суду не з`явився, заперечень на позов не надав, не надав доказів, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, а також не надав доказів, що квартира, у якій мешкав спадкодавець йому не належить. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині третій статті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2011 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та своїм підписом в анкеті-заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 02.04.2021 року заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 26.08.2011 року становить 6090 грн. 19 коп., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту. Згідно ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 04 листопада 2019 року в справі № 242/5769/19 про відмову у відкритті провадження, у якій міститься відбиток про отримання позивачем зазначеної ухвали 14.11.2019 року, було встановлено, що згідно актового запису про смерть №147 від 06.11.2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . АТ КБ «Приват Банк» спрямовано на адресу Першої Селидівської нотаріальної контори, претензію кредитора вих. №SAMDN51000088561714 від 30.07.2020 року, яку згідно до квитанції АТ «Укрпошта» Центральний район направлено 26.08.2020 року. Листом державного нотаріусу Першої Селидівської нотаріальної контори №652/01-16 від 02.09.2020 року, АТ КБ «Приват Банк» було повідомлено, що згідно Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Мінюсту України від 07.07.2011 року №1810/5, при заведенні спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , у тому числі і за претензією банку, робиться перевірка інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту, спадкового договору або заведеної спадкової справи. Тобто робляться дві інформаційні довідки і за кожну з них сплачується плата встановлена Міністерством юстиції України. У зв`язку з чим, АТ КБ «Приват Банк» було рекомендовано сплатити і надіслати копію квитанції, після чого буде заведено спадкова справа. Крім того, АТ КБ «Приват Банк» спрямовано на адресу ОСОБА_1 лист-претензію кредитора вих. № SAMDN51000088561714 від 26.03.2021 року, яку згідно квитанції ПАТ «Укрпошта» направлено 09.04.2021 року. Згідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 21.10.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за час життя заповіти чи спадкові договори не складав. Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 66927881 від 21.10.2021 року після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про заведення спадкових справ відсутні. Згідно до довідки №100/12-08 від 02.02.2022 року виданої Курахівською міською радою про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , станом на 04.11.2021 року зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що кредитор пред`явив свої вимоги до спадкоємця, однак з порушенням строків, встановлених ст.1281 ЦК України, які є присічними, що згідно з ч.4 даної статті, позбавляє його права вимоги до відповідача. Апеляційний суд не може повністю погодитися з таким висновком та зазначає наступне. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз`яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину. Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. В постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), зроблено висновок про те, що «державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації». Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини 2 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Відповідно до частин 2, 3 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 вересня 2019 року у справі 640/6274/16-ц, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Згідно до довідки №100/12-08 від 02.02.2022 року виданої Курахівською міською радою про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , станом на 04.11.2021 року зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №66927881 від 21.10.2021 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про заведення спадкових справ відсутні. Отже, відомості про коло спадкоємців, про наявність спадкового майна, його склад, місцезнаходження та вартість, відсутні. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Обґрунтовуючи підстави позову, Банк посилався на те, що відповідач є спадкоємцем померлого, оскільки відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки постійно проживав разом із ним на час відкриття спадщини та є спадкоємцем першої черги, проте ці обставини достовірно встановлені не були, доказів цього не надано, а сам лише факт реєстрації відповідача за однією адресою з померлим, цей факт не доводить. Позивач також не надав суду доказів стосовно наявності та обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 . Матеріали справи не містять даних про наявність у померлого будь-якого майна. Клопотань до апеляційного суду щодо витребування доказів у справі також не заявлено. Враховуючи вищезазначені обставини справи, апеляційний суд вважає, що за відсутності даних про спадкоємство відповідачем після смерті ОСОБА_2 , даних про фактичне прийняття спадщини після його смерті та даних про обсяг і вартість спадкового майна, правові підстави для задоволення вимог Банку, як кредитора, в порядку статті 1282 ЦК України відсутні. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 немає. Таким чином, апеляційний суд зазначає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, однак судом не дана правильна оцінка встановленим фактичним обставинам справи, які мають значення для справи. Це, відповідно до ст.376 ЦПК України, є підставою для зміни рішення. Зміна рішення суду може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч.4 ст.376 ЦПК України). З урахуванням наведеного оскаржуване рішення суду підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючі апеляційну скаргу позивача частково, апеляційний суд, однак, зазначає, що апелянту було відмовлено по суті його позовних вимог, та за таких обставин підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 грудня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: