Постанова Київський апеляційний суд № 760/16799/22

Справа № 760/16799/22 Головуючий у І інстанції Педенко А.М. Провадження № 33/824/1416/2023 Доповідач Дрига А.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2023 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та її захисника - адвоката Мамирбаєва Є.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 24 жовтня 2022 року о 23 год. 15 хв. по вул. В.Гетьмана, 27Д в м. Києві керувала транспортним засобом «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовилась, що зафіксовано на боді-камеру 475457, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що матеріали справи не містять доказів керування нею транспортним засобом, і таких доказів працівниками поліції не надано. Також апелянт вказує, що з долученого відеозапису з нагрудної камери поліцейського взагалі не вбачається жодних ознак її сп`яніння, та не додано належних доказів ознак сп`яніння до матеріалів справи, а отже вимога поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння. Крім того, апелянт зазначає, що диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне правопорушення за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, разом з тим в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо неї, зазначено, що вона керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, таким чином, на думку апелянта, склад правопорушення, що їй інкримінується, не відповідає диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП та п.2.9 (а) ПДР, а тому відповідальність за діяння, зазначене в протоколі за ч.1 ст. 130 КУпАП виключається. Апелянт також вказує на відсутність в матеріалах справи документів щодо її відсторонення від керування транспортним засобом. Заслухавши думки ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано. Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керуванням транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , яка реалізувала своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодилася нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується фактичними даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №372918 від 24 жовтня 2022 року (а.с.1); поясненнях ОСОБА_1 (а.с.3); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4); відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, який був долучений до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.5). Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують. Під час апеляційного розгляду в судовому засіданні було досліджено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, відмовилась від проходження такого огляду. При цьому суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була доволі чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, що не ставила під сумнів факт відмови. Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними, так як з відеозапису, а також з пояснень самої ОСОБА_1 вбачається, що вона заїхала до автозаправної станції та була зупинена працівниками поліції, виїхала, щоб купити цигарки. Також є неспроможними доводи ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах справи належних доказів наявності у неї ознак алкогольного сп`яніння. Згідно вимог п.2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п.3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у поліцейського були підстави вважати, що остання перебуває у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, про що поліцейські повідомили ОСОБА_1 та у зв`язку з чим запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, від якого ОСОБА_1 категорично відмовилася, що зафіксовано на боді-камеру 475457, чим порушила п.2.5 ПДР України. Доводи апеляційної скарги про безпідставність вимог працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння є необґрунтованими, оскільки на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мала беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд на місці або проїхати з ними для медичного огляду на стан сп`яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що склад правопорушення, що їй інкримінується, не відповідає диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, то вони також задоволенню не підлягають з огляду на те, що диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 . Не можуть бути взяті до уваги також доводи ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах справи документів щодо її відсторонення від керування транспортним засобом, оскільки вони не мають правового значення в контексті законності і обґрунтованості постанови суду першої інстанції. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення, з урахуванням чого постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу щодо її скасування - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову суддіСолом`янського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.М. Дрига