Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/13414/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13414/19 Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Височанської Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Магнат» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022, - У С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Магнат» (далі - позивач, ТОВ «ФК «Магнат») звернулось у суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2019 №0035881409. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідальність за порушення ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» може бути застосовано лише до уповноважених банків та їх агентів, до яких ТОВ «ФК «Магнат» не належить, а відтак не може бути притягнуто до відповідальності згідно з п. 7 ст. 4 вказаного Закону. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 позов задоволено. Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції надана помилкова правова оцінка спірним правовідносинам. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що відповідачем проведено фактичну перевірку господарських одиниць ТОВ «ФК «Магнат» з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), що розташовується за адресою: Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності, будинок

43. За результатами вказаної перевірки складено акт фактичної перевірки №11359/03/20/14/39307260 від 29.05.2019 року, відповідно до якого встановлено незабезпечення відповідності готівкових коштів (гривень) на місці проведення розрахункових операцій з купівлі - продажу іноземної валюти даним фіскального звіту. Фактично на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти знаходилась готівка (в гривнях) в сумі 89071,85 грн, а згідно з даними Х-звіту реєстратора розрахункових операцій наявні готівкові кошти у сумі 88728,85 грн. Невідповідність фактичних залишків готівкових коштів з даними Х-звіту реєстратора розрахункових операцій складає 343 грн. Ураховуючи те, що ТОВ «ФК «Магнат» не забезпечено відповідність готівкових коштів на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту у сумі 343 грн, відповідачем у зв`язку з виявленим порушенням пункту 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийнято податкове повідомлення рішення №0035881409 від 18.06.2019, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1715,00 грн. Не погоджуючись із указаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з помилковості висновків відповідача щодо можливості застосування до позивача санкцій, встановлених ст. 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки позивач не є суб`єктом, до якого такі санкції можуть застосовуватися (уповноваженим банком чи суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками). Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547 затверджено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти (далі - Порядок №547). Приписи п.п. 1, 2 глави 2 розділу ІІ Порядку №547 визначають, що уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв`язку та їх агенти (далі - суб`єкти господарювання), що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, касах фінансових установ, касах відокремлених підрозділів фінансових установ, касах відділень поштового зв`язку національного оператора поштового зв`язку (далі - пункти обміну валюти), для здійснення операцій з купівлі-продажу валюти зобов`язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи. Реєстрації в контролюючих органах підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, зі сферою застосування «операції з купівлі-продажу іноземної валюти» за умови, що строк служби, встановлений в технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, встановлених Державним реєстром РРО. Згідно з абз. 2 п. 3 розділу ІІІ Порядку №547 суб`єкти господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, зобов`язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти в пунктах обміну валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про існування нормативно закріпленого обов`язку у суб`єктів господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, використовувати у своїй діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій. Відтак, згідно з виданою Національним банком України Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій від 04.04.2019 року №11 ТОВ «ФК «Магнат» має право на здійснення діяльності з обміну валют, наведені вище положення законодавства щодо обов`язковості застосування реєстраторів розрахункових операцій у своїй діяльності у повній мірі поширюються на позивача. Згідно з п. 1 розділу І Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 №502 (далі - Інструкція №502), остання визначає порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків (далі - банк), а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв`язку (далі - фінансова установа), їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою - резидентом. Абзацом 2 п. 7 розділу ІІ Інструкції №502 передбачено, що фінансова установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти мають право розпочинати роботу, зокрема, після реєстрації РРО в органі доходів і зборів. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що обов`язок суб`єктів господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, використовувати у своїй діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій закріплено насамперед у Законі та Порядку №547. Натомість, приписи Інструкції №502 регулюють виключно питання організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України, не включаючи до кола правовідносин порядок застосування та реєстрації реєстраторів розрахункових операцій. Разом з тим колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу, що згідно з п. 7 ст. 4 Закону уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані, зокрема, забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту. Відповідальність за вказане порушення у вигляді фінансових санкцій передбачена ст. 18 Закону, де вказано, що у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірах, визначених цією статтею. З аналізу вказаних норм убачається, що зазначені фінансові санкції, передбачені ст. 18 Закону, застосовуються виключно до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 13.06.2018 у справі №826/15581/16. Своєю чергою з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Магнат» не належить до уповноважених банків або його агентів, а є небанківською фінансовою установою та здійснює свою діяльність відповідно до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій 04.04.2019 №11, виданої Національним банком України. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування до позивача санкцій, встановлених ст. 18 Закону, оскільки останній не є суб`єктом (уповноваженим банком чи суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками), до якого такі санкції можуть застосовуватися. Натомість, відповідальність за вчинене позивачем правопорушення встановлена ст. 17 Закону, яка в контексті заявлених порушень ГУ ДПС у м. Києві застосована не була. Аналогічна позиція щодо цього ж суб`єкта господарювання висловлена Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі №826/13412/17 та від 16.07.2020 у справі №826/9164/17. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька