Постанова 4854 № 420/323/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 березня 2023 р. Категорія 1020200000м.ОдесаСправа № 420/323/22 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. при секретаріВишневській А.В. за участю сторін: ТУ ДБРГорнецька М.В. (витяг) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві про визнання протиправними дій, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві в якому позивач просив: - визнати протиправними дії директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича по відмові у наданні запитуваної інформації згідно запиту на інформацію ОСОБА_1 від 27 грудня 2021 року; - зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві надати ОСОБА_1 копію посадової інструкції начальника другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві Агакаряна Рустама Сашовича, мотивуючи його тим, що 07.12.2021 року засобами електронної пошти позивач звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві із запитом про надання копії посадової інструкції. 30.12.2021 р. відповідачем відмовлено у наданні копії посадової інструкції. Вказане стало підставою для звернення до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у позові відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимог позивача у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що запитувана інформація не може бути віднесена нікчемним відомчим наказом ДБР від 29.06.2021 року № 373 до інформації з обмеженим доступом в силу прямих норм Законів України № 1700-VII № 2939-VI. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішені питань щодо доступу до інформації мають керуватись цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2021 року засобами електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві із запитом про надання публічної інформації, а саме про надання копії посадової інструкції начальника Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві Агакаряна Рустама Сашовича. 30.12.2021 року листом № Т-4469/ЗПІ/16-01-16/21 Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві надана відповідь на електронну пошту позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), якою відмовлено у наданні копії посадової інструкції начальника Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві Агакаряна Рустама Сашовича, оскільки відповідно до п.1.12 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 29.06.2021 № 373, відомості, що містяться у службових обов`язках працівників підрозділів, які здійснюють досудове розслідування органів Державного бюро розслідувань становлять інформацію з обмеженим доступом. Не погоджуючись із вищевказаним, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що втручання у права позивача на свободу вираження поглядів, яке включає свободу одержувати і передавати інформацію, що полягало в обмеженні доступу до вказаної інформації, було відповідно до Закону № 2939-VI, мало легітимну мету та було пропорційним, дотримуючись справедливої рівноваги між інтересом держави та інтересом позивача, та, в цьому випадку, не становило порушення ст.10 Конвенції, крім того, орган влади - ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві виправдав свої дії, навівши їх обґрунтування. При цьому, позивач у своєму позові жодним чином не зазначив, в чому полягає його інтерес або інтерес суспільства в отриманні такої інформації та яким чином він може переважати шкоду від оприлюднення такої інформації. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Згідно з ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Згідно з ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VІ "

1. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом". Відповідно до ст.10 Закону № 2939-VI: "Кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується". Частиною 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ встановлено, що розпорядниками інформації визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Згідно з ч.1 статті 20 Закону № 2939-VI: "Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту". Відповідно до п.2 ч.1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; Згідно з ч.1, ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI - інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні". Згідно з ч. 5 цієї статті: "Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону". Частина 7 даної статті визначає, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Отже, норми законодавства забезпечують право кожного вільно одержувані та використовувати інформацію, крім випадків, коли це право порушує права, свободи та законні інтереси інших громадян та в свою чергу, може бути обмежено законом для захисту репутації або прав інших людей. Розпорядниками інформації для цілей Закону України "Про доступ до публічної інформації" є суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації"). Стаття 9 зазначеного Закону до службової відносить інформацію: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (частини перша цієї статті). Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф для службового користування. Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (частина друга статті 9 Закону). Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі (частина третя статті 9). Отже, аналізуючи норми Закону України "Про доступ до публічної інформації", можна прийти до висновку, що обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо розпорядником віднесено її до службової та надання останньої може завдати шкоди правам та інтересам інших осіб. За приписами статті 4 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", незалежність ДБР від незаконного втручання у його діяльність гарантується, зокрема, визначеними цим та іншими законами спеціальним статусом Державного бюро розслідувань, особливим порядком, фінансування та організаційного забезпечення діяльності. За змістом статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру. Слід зазначити, що відповідно до пункту першого статті 18 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" працівники Державного бюро розслідувань під час виконання покладених на них обов`язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом. Ніхто, за винятком уповноважених посадових осіб державних органів у передбачених законами випадках, не має права втручатися в їхню законну діяльність. Як вже зазначалось, нормами статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено коло інформації, яка відносить до службової, та сукупність ознак, які дозволяють кваліфікувати таку інформацію як службову. З метою встановлення єдиних вимог до ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію в Державному бюро розслідувань наказом Державного бюро розслідувань від 20.08.2020 № 435 затверджено Інструкцію про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань (далі - Інструкція № 435). Відповідно до пункту 2 Інструкції № 435 в органі ДБР утворюються та постійно діють комісії з питань роботи із службовою інформацією. Положення про комісії та їх склад затверджуються відповідними наказами органу ДБР. На виконання вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" наказом ДБР від 29.06.2021 року № 373 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань (далі - Перелік № 373.) Перелік відомостей, що становить службову інформацію у Державному бюро розслідувань, складається у порядку, визначеному пунктом четвертим Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 736 (далі - Інструкція № 736), затверджується наказом Державного бюро розслідувань та оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДБР. Відповідно, до пункту 1.12 Переліку № 373 до складу таких відомостей віднесено, зокрема, відомості про режимно - секретні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю, підрозділи, які здійснюють оперативно - розшукову діяльність та досудове розслідування, що міститься в положеннях про зазначені підрозділи та посадових інструкціях/службових обов`язках працівників цих підрозділів. Обмеження доступу до запитуваних відомостей, які є службовою інформацією, відповідає захищеним Законом України "Про доступ до публічної інформації" гарантіям незалежності ДБР в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку. З урахуванням статусу ДБР, як правоохоронного органу, специфіки завдань, які вирішує ДБР та його працівники, заборону незаконного втручання у здійснення повноважень працівників ДБР - обмеження доступу до посадових інструкцій слідчих ДБР (зокрема начальника другого слідчого відділу), які поряд із законодавством визначають порядок здійснення повноважень ДБР та його працівниками, здійснюється з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно. Слід звернути увагу, що в запиті на інформацію позивачем наголошується на неналежному виконанні посадових обов`язків Агакаряном Рустамом Сашовичем при здійсненні досудового розслідування у семи кримінальних провадженнях. Однак, шкода від оприлюднення запитуваної інформації є істотною та зачіпає державні інтереси, що полягають у незалежності Державного бюро розслідувань як правоохоронного органу. Оприлюднення обмежених у доступі посадових інструкцій посадових осіб органу досудового розслідування ДБР дасть змогу особам, зацікавленим у результатах кримінальних проваджень, планувати та здійснювати вплив у будь-якій формі на слідчих ДБР з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися прийняття незаконного рішення. Зважаючи на те, що запитувані позивачем відомості, з урахуванням положень статей 32, 34 Конституції України, частини 2 статті 29 Закону України "Про інформацію" не є інформацією, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; не свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо, зазначена вище потенційно-конкретна істотна шкода від надання запитуваних позивачем відомостей значною мірою переважає суспільний інтерес в їх отриманні. Згідно приписів Інструкції № 736 саме рішенням Комісії з питань роботи із службовою інформацією Державного бюро розслідувань формується та передається на затвердження Директору ДБР Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань. Відповідно до Положення про Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місії Миколаєві, затвердженого наказом ДБР від 29.12.2020 № 876, ТУ ДБР у м. Миколаєві у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про Державне бюро розслідувань" та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, наказами, розпорядженнями ДБР, дорученнями Директора ДБР та цим Положенням. Таким чином, наказ ДБР від 29.06.2021 року № 373 "Про затвердження Переліку відомостей, що становить службову інформацію у Державному бюро розслідувань та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань", є обов`язковим до виконання Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, підстав для не застосування його положень під час розгляду запиту на публічну інформацію не вбачалось. Крім того, наказ ДБР від 29.06.2021 року № 373 є чинним, а відтак, підстави для не врахування його у спірних правовідносинах - відсутні. Особливий порядок надання інформації, визначений спеціальними законами, передбачений і Законом України "Про доступ до публічної інформації". Верховний Суд у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 806/3155/17 (де позивач також просив інформацію про прізвище, ім`я та по-батькові слідчого та прокурора як процесуального керівника у кримінальному провадженні) так само послався на спеціальний порядок доступу до інформації досудового розслідування, врегульований КПК України. Так, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 1 квітня 2020 року про те, що Закон України "Про доступ до публічної інформації", гарантуючи доступ до публічної інформації, не може слугувати альтернативним способом отримати інформацію, режим доступу до якої є предметом спеціального правового регулювання. Окрім того, втручання у права позивача на свободу вираження поглядів, яке включає свободу одержувати і передавати інформацію, що полягало в обмеженні доступу до вказаної інформації, було відповідно до Закону № 2939-VI, мало легітимну мету та було пропорційним, дотримуючись справедливої рівноваги між інтересом держави та інтересом позивача, та, в цьому випадку, не становило порушення ст. 10 Конвенції, крім того, орган влади - ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві виправдав свої дії, навівши їх обґрунтування. При цьому, апелянт не зазначив, в чому полягає його інтерес або інтерес суспільства в отриманні такої інформації та яким чином він може переважати шкоду від оприлюднення такої інформації. Аналогічний висновок міститься також у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 р. по справі № 420/10571/21, 28 січня 2022 р. по справі № 420/10574/21. Щодо відсутності повноважень Марії Горнецької слід зазначити таке. Так, згідно з вимогами ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. Згідно з вимогами ч.3 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 цього Закону витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Реєстр) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Статус документів та відомостей, "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі. Отже, наявність відповідного запису у Реєстрі про те, що особа, що підписала відзив на позов та заперечення, Горнецька М.В. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи ТУ ДБР у м. Миколаєві, діє в судах без окремого доручення (самопредставництво) з усіма правами та обов`язками сторони, в тому числі, подання процесуальних документів, оскарження судових рішень та надана Виписка з ЄДРПОУ є належними і достатніми (достовірними) підтвердженнями наявності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд, що повністю спростовує доводи позивача. Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року по справі № 420/323/22, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено та підписано 29 березня 2023 року. суддя-доповідач Семенюк Г.В. судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.