Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/13930/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 березня 2023 року м. Дніпросправа № 160/13930/22 Суддя І інстанції Савченко А.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №046050013608 від 29.08.2022 року ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області: 1) з 31 липня 2022 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року; 2) з 31 липня 2022 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року; Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29.08.2022 року №046050013608 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 22.08.2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області направити до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, а саме, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 22.08.2022 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована відсутністю підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю у неї необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Скаржник також вказує на те, що положення ст. 114 вказаного Закону неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.07.2022 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Після реєстрації заяви позивачки від 31.07.2022 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, вказана заява розглянута Головним управлінням ПФУ в Харківській області за принципом екстериторіальності. Рішенням Головного управління ПФУ в Харківській області від 08.08.2022 р. №046050013608 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням віку передбаченого ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 22 серпня 2022 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Після реєстрації заяви позивачки від 22.08.2022 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, вказана заява розглянута Головним управлінням ПФУ в Чернівецькій області за принципом екстериторіальності. Рішенням Головного управління ПФУ в Чернівецькій області від 29.08.2022 р. №046050013608 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У вказаному рішенні зазначено, що пенсійний вік відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 49 років 6 місяців для жінок в період з 01 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року. Вік заявника 48 років 3 місяці. Необхідний страховий стаж п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 20 років. Страховий стаж особи становить 32 роки 9 місяців 2 дні, з урахуванням кратності 53 роки 9 місяців 2 дні. Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, визначений п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 7 років 6 місяців. Пільговий стаж особи становить 21 рік 7 місяців 21 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховані всі періоди роботи. Заявниця працює. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 07.11.2023 р. Прийнято рішення в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовити, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку 49 років 6 місяців відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №1). Тобто, фактично підставою для відмови в призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 є недостатній вік. При цьому, з рішення вбачається, що позичка має достатній пільговий та страховий стаж. Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним позивач звернулася до суду з цим позовом. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини. В п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим ч.1 ст.26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Із змісту п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» видно, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років - з 1 жовтня 1972 року - 31 березня 1973 року. Отже, пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності: - зайнятість повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який затверджений Кабінетом Міністрів України; - атестація робочих місць; - досягнення 50 років і при стажі роботи і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Разом з тим, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020р Так, відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII. Згідно п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020р. ст.13, ч.2 ст.14, пункти «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020р. встановлено, що застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: - чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; - жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…». При цьому, Конституційний Суд в п.4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020р. зазначив, що ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років. Отже у ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 встановлено такий пенсійний вік: у п. «а» для жінок - 45 років. Тобто, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021 року прийнятій у справі №360/3611/20 зробила висновок про те, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком, позивач досягла 48 років, страховий стаж позивача, з урахуванням додаткових років роботи за Списком №1 становить 32 роки 09 місяців 2 дні. Пільговий стаж становить 21 рік 07 місяці 21 день. Таким чином, позивачем дотримано умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у відповідності до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відтак рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №046050013608 від 29.08.2022 року ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1є протиправним. Разом з тим, з огляду на те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №046050013608 від 29.08.2022 року, яке за наслідками судового розгляду визнано протиправним, було прийнято за заявою позивача від 22.08.2022 року, то враховуючи положення ст. 45 Закону № 1058, пенсія позивача підлягає призначенню саме з 22.08.2022 року. При цьому, судом першої інстанції також вірно було застосовано ефективний спосіб порушеного права позивача, зокрема, шляхом зобов`язання Головне управління ПФУ в Чернівецькій області направити до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, а саме, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області для здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 22.08.2022 року. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки пенсійний орган як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, що визначені законами та Конституцією України. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 21 березня 2023 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя Т.І. Ясенова суддя С.В. Сафронова