Постанова 4851 № 480/5488/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2023 р.Справа № 480/5488/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 08.02.22 року у справі № 480/5488/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області: - № 45139-0417-1819 від 12.11.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 13 816,48 грн.; - № 9467-2406-1819 від 02.03.2021 року, яким визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік у сумі 84 280,56 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року у справі № 480/5488/21 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 45139-0417-1819 від 12.11.2020 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 9467-2406-1819 від 02.03.2021 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року у справі № 480/5488/21, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що, скасовуючи оскаржувані рішення податкового органу про нарахування позивачу земельного податку, суд першої інстанції не врахував, що використання нежитлових приміщень для провадження господарської діяльності, а не самої земельної ділянки, на яких вони розташовані, не звільняє платника від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за таку земельну ділянку на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 09.04.2014 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності позивача є: вантажний автомобільний транспорт. Також, видами діяльності позивача зазначені, зокрема: підготовчі роботи на будівельному майданчику; будівництво доріг і автострад; інші спеціалізовані будівельні роботи, інші роботи із завершення будівництва; інші будівельно-монтажні роботи, виробництво бетонних розчинів, готових до використання; виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів тощо (а.с. 11, 11 з.б. 12). Не є спірною обставиною у цій справі, що позивач є платником єдиного податку 3-ї групи, що також підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку (а.с. 13-14). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №230717736 від 02.11.2020 року, за позивачем з 02.11.2020 року зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку, кадастровий номер: 5920610100:00:009:0131, площею: 4,4283 га, - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №226744521 від 05.10.2020 року, за позивачем з 03.10.2020 року зареєстроване право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: гаражі з прибудовами загальною площею 498,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №226735031 від 05.10.2020 року, за позивачем з 03.10.2020 року зареєстроване право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: склад 531,6 кв.м. (склад -П), розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №226736618 від 05.10.2020 року, за позивачем з 03.10.2020 року зареєстроване право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: прохідна, загальна площа 29,7 кв.м. (Б-прохідна; Б-прохідна-7,70 м.кв.; №1 ворота) розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31). 12.11.2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 45139-0417-1819, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 13 816,48 грн. (а.с. 123). 02.03.2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 9467-2406-1819 яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік у сумі 84 280,56 грн. (а.с. 124). Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що використання власної земельної ділянки у господарській діяльності та наявність статусу платника єдиного податку, обумовлює звільнення позивача від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку, що доводить протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Спірні відносини регулюються Земельним кодексом України та Податковим кодексом України. Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до частини першої статті 120 Податкового кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу. Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Згідно з пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. У відповідності до вимог пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку про те, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, встановлюючи можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Аналогічні висновки щодо застосування норм права були наведені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06 грудня 2022 року у справі № 640/12812/19. Крім того, у постанові від 26 червня 2018 року у справі №826/14081/16 Верховним Судом також зазначено про те, що наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення його від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку). З матеріалів справи встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 5920610100:00:009:0131, площею: 4,4283 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с. 36), а також власником розташованих на цій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, а саме: складу площею 531,6 кв.м., гаражів з прибудовами загальною площею 498,5 кв.м., прохідної площею 29,7 кв.м. (а.с. 20, 26, 31). Також, з матеріалів справи встановлено, та відповідачем не заперечується, що позивач є платником єдиного податку третьої групи, основним видом економічної діяльності якого є: вантажний автомобільний транспорт. Крім того, до видів економічної діяльності позивача віднесені, зокрема: підготовчі роботи на будівельному майданчику; будівництво доріг і автострад; інші спеціалізовані будівельні роботи, інші роботи із завершення будівництва; інші будівельно-монтажні роботи, виробництво бетонних розчинів, готових до використання; виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів тощо (а.с. 11, 13-14). На підтвердження використання вищевказаної земельної ділянки та розташованих на ній нежилих приміщень для провадження господарської діяльності, позивачем надані договори за 2020-2021 рр. про надання позивачем, як виконавцем, послуг по поточному ремонту дороги (а.с. 51), послуг транспортних засобів та спецтехніки (а.с. 54-56, 61-62,63-65,66-67,68-67), послуг поворотного колісного екскаватора (а.с. 45), послуг з доставки автомобільним транспортом вантажів зернових та технічних сільськогосподарських культур (а.с. 57-60), а також товарно-транспортні накладні про одержання позивачем за адресою: Сумська область, Білопольський р-н., м. Білопілля, вул. Сумська, 26 масла моторного, масла гідравлічного, масла універсального тощо (а.с. 37-41), видаткові накладні щодо придбання запчастин (а.с. 42-43). Відтак, з огляду на встановлені у цій справі обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача двох умов надання передбаченої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України пільги, а саме використання вищевказаної земельної ділянки для провадження господарської діяльності, та наявність статусу платника єдиного податку третьої групи, що обумовлює звільнення позивача від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за вказану земельну ділянку, та доводить протиправність оскаржуваних рішень податкового органу про нарахування позивачу земельного податку № 45139-0417-1819 від 12.11.2020 року, та № 9467-2406-1819 від 02.03.2021 року. Доводи апеляційної скарги про те, що використання нежитлових приміщень для провадження господарської діяльності, а не самої земельної ділянки, на яких вони розташовані, не звільняє платника від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за таку земельну ділянку на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, є безпідставними. Зокрема, як було зазначено вище, у постанові від 26 червня 2018 року у справі №826/14081/16 Верховним Судом було зазначено про те, що наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення його від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку). Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а також не містять будь-яких доказів які б спростовували, або ставили б під сумнів вищевказані встановлені у цій справі обставини. Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на положення частини 1 статті 308 КАС України, яка передбачає, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року у справі № 480/5488/21 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року у справі № 480/5488/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 29.03.2023 року