Постанова 4850 № 200/4444/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року справа №200/4444/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі №200/4444/22 (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по заяві позивача від 05.07.2021 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1 час перебування на інвалідності з 05.09.2008 року по 05.07.2021 року та призначити з 05.07.2021 року пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням віку за Списком № 1 відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, обчисливши пенсію за віком відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) ОСОБА_1 , визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В обґрунтування позову зазначив що за результатами розгляду заяви позивача від 05.07.2021 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідачем прийнято рішення про відмову в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Відповідачем не зараховано до пільгового стажу період перебування на інвалідності з 05.09.2008 року по 05.07.2021 року. Рішення є протиправним та таким, що прийнято без врахування рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914270130592 від 13.09.2022 року про відмову в перерахунку пенсії, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2021 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 часу перебування на інвалідності з 05.09.2008 року по 05.07.2021 року та із зменшенням віку за Списком № 2 згідно з п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги позивача. Позивач до отримання каліцтва працював на посаді гірнича очисного вибою, тобто, за професією, віднесеною до Списку №

1. Період перебування на інвалідності позивача має бути врахований як пільговий стаж на підземних роботах за Списком № 1, а не за Списком № 2, як помилково вирішив суд першої інстанції. Крім того, за наявності судового рішення у справі № 200/14513/21, яким суд вже зобов`язував відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.07.2021 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, суд першої інстанції мав зобов`язати пенсійний орган призначити позивачу пенсію. Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги відповідача. Період знаходження на інвалідності зараховується при підрахуванні стажу підземної роботи для визначення лише права на пенсію. Відповідно до ст. 24 Закону № 1058 якщо особа в період перебування на інвалідності в зв`язку з професійним захворювання працювала після 01.01.2002 року на інших посадах (не за Списком 31), то такі періоди до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не зараховуються. Позивач з 06.08.2009 року переведений броцкоровщиком, а з 04.06.2010 року слюсарем ремонтником поверхні. Жодна з професій не визначена за Списком № 1, тому відсутні підстави для зарахування періоду з 05.09.2008 року по 05.07.2021 до пільгового стажу позивача. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького о окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді та зазначив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Також, щодо інституту відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі у зв`язку з запровадженням ЄСІТС зазначено, що втрата судового провадження стосується справ, які були сформовані в паперовій формі. Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначений лист Верховного Суду, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, місце проживання: АДРЕСА_1 . Згідно з записами трудової книжки та відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №836 від 23.12.2022 року, довідки ОК-5 позивач працював: - з 02.02.1998 по 10.04.1999 року в ДВАТ «Шахта «Красноармійська-західна №1» на посаді горноробочого підземного з повним робочим днем в шахті; - з 26.07.1999 по 29.07.1999 року в шахті ім. Стаханова в/о «Красноармійськвугілля» проходив виробничу практику; - з 30.07.1999 року по 04.10.1999 року переведений горнорабочим підземним з повним робочим днем в шахті; - з 05.10.1999 року по 30.11.1999 року переведений учнем горнорабочого очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті; - з 07.1999 року по 13.06.2001 року переведений горнорабочим очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті; в ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське»: - з 18.06.2001 року по 03.07.2001 року проходив практику на посаді гірника підземного з повним робочим днем під землею ( що передбачено Списком № 1, розділ 1, підрозділ 1 1.1010100а, затвердженим ПКМУ № 162 від 11.03.1994 року, п. 3 ст. 114 Закону № 1058) 00 років 00 місяців16 днів; - з 06.07.2001 року по 09.10.2003 року прийнятий гірником підземним дільниці ПР-7 з повним робочим днем в шахті ( що передбачено писком № 1, р.1, підр.1 1.1010100а, затвердженим ПКМУ № 162 від 11.03.1994 року, ПКМУ № 36 від 16.01.2003 року, п. 3 ст. 114 Закону № 1058) 02 роки 03 місяці 04 дні; - з 10.10.2003 року по 04.09.2008 року гірником очисного забою дільниці №7 з повним робочим днем в шахті (що передбачено Списком № 1, р.1, підр.1 код КП 1.1а, затвердженим ПКМУ № 36 від 16.01.2003 року, п.3 ст.114 Закону № 1058; - з 05.09.2008 року по 26.09.2008 року переведений учнем слюсаря-ремонтника, слюсарем ремонтником; - з 06.08.2009 року по 03.06.2010 року переведений броцкоровщиком; - з 04.06.2010 року переведений слюсарем ремонтником. 07.04.2008 року позивач отримав виробничу травму внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджено актом № 25 від 29.04.2008 про нещасний випадок. З 04.08.2008 року позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи. Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 090621 від 09.07.2020 року позивачу з 01.03.2020 року безстроково встановлено 70% втрати професійної працездатності та ІІ група інвалідності. З вересня 2008 року позивач перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію по інвалідності. 05.07.2021 року позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою (з доданими документами) про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. На підставі абз. 13 п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, розгляд поданої позивачем заяви від 05.07.2021 року за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Відповідачем було відмовлено у розгляді заяви позивача від 05.07.2021 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року у справі № 200/14513/21 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття за результатом розгляду заяви від 05.07.2021 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком вмотивованого рішення та зобов`язано відповідача повторно розглянути дану заяву та прийняти рішення по заяві. На виконання рішення суду від 30.12.2021 року у справі № 200/14513/21 відповідачем здійснено розгляд заяви позивача від 05.07.2021 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та прийнято рішення № 914270130592 від 13.09.2022 року про відмову в перерахунку пенсії. Рішення мотивовано тим, що, якщо особа в період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням працювала після 01.01.2004 року на інших посадах (не за Списком № 1), то такі періоди до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не зараховуються. Страховий стаж позивача складає 22 роки 09 місяців 11 днів. Пільговий стаж відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058: за статтею 14 (25 років) 03 роки 08 місяців 02 дні, а за статтею 14 (20 років) 06 років 07 місяців 01 день. За умов відсутності необхідного пільгового стажу (25 років) прийнято рішення про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону 1058. До 05.09.2008 року, тобто до перебування на інвалідності, позивач працював на посаді "гірник очисного забою підземний" (з повним робочим днем у шахті), яка віднесена до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №

36. На час встановлення інвалідності позивач мав страховий стаж 22 роки 09 місяців 11 днів, стаж роботи за Списком № 1 10 років 03 місяці 03 дні. Станом на час звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 05.07.2021 року позивач досяг 42-річного віку, загальний страховий стаж склав 35 років 08 місяців 12 днів ( в тому числі з 04.08.2008 року 12 років 11 місяців 01 днів), пільговий стаж - 23 роки 02 місяці 04 дні (у тому числі з 04.08.2008 - 12 років 11 місяців 01 день), який може бути віднесений до роботи на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 1 у повному розмірі або 23 роки 02 місяці 04 дні. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що період перебування позивача на інвалідності з 05.09.2008 року по 05.07.2021 року взагалі безпідставно не зарахований до пільгового стажу позивача всупереч вимогам ст. 56 Закону № 1788 та ст. 24 Закону № 1058. Оцінка суду. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. На підставі абзацу 3 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Згідно частини першої статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах (…) За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків (…) Згідно з пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах (…) За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків (…) Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018(746/15) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ є застосовною щодо осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі. Як свідчать матеріали справи, з вересня 2008 року отримував пенсію по інвалідності (встановлена 04.08.2008 року), а до цієї дати позивач працював на посаді "гірник очисного забою підземний" (з повним робочим днем у шахті), яка віднесена до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановами КМУ № 162 від 11.03.1994 року, № 36 від 16.01.2003 року №

36. Таким чином, на позивача при визначенні його права на пенсію за віком на пільгових умовах розповсюджується дія, як Закону № 1058-IV, так і Закону № 1788-ХІІ. Разом з цим, норми Закону № 1058-IV та Закону № 1788-ХІІ, як визначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, регулюють одне і те ж коло відносин та явно суперечать один одному, що порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. В постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, за яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Враховуючи наведене до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, як більш сприятливі для позивача (про що ним самим зазначається у позові). Таким чином, з урахуванням п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року застосуванню до спірних правовідносин підлягають, зокрема, стаття 13, Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах (…)» Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам (…) Відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14). Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Відповідна гарантія встановлена і положеннями частини четвертої статті 9 Закону України «Про охорону праці», якою передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом. Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Як свідчать матеріали справи, відповідачем зараховано пільговий стаж згідно ст.14 Закону № 1788 за роботи, зайнятість у яких потребує 25 років - 03 роки 08 місяців 02 дні; за роботи, зайнятість у яких потребує 20 років 06 років 07 місяців 01 день. Нещасний випадок на виробництві підтверджений актом № 25 від 29.04.2008 про нещасний випадок, який стався 07.04.2008 року (інвалідність встановлена 04.08.2088 року). З 02.02.1998 до 04.09.2008 року включно позивач працював на посаді гірника підземного, з повним робочим днем в шахті, що надавало право на призначення пенсії при наявності 20 років стажу. З вересня 2008 року ОСОБА_1 призначено та він отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Таким чином, час перебування позивача на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підлягає зарахуванню до стажу, на посаді, яку обіймав позивач, а саме гірника підземного, яка передбачена Списком № 1, а не Списком № 2, як помилково визначив суд першої інстанції. Отже, доводи апелянта-позивача, що період його перебування на інвалідності має бути врахований як пільговий стаж на підземних роботах за Списком № 1, а не за Списком № 2, є слушними. Оскільки відповідач при розгляді заяви позивача від 05.07.2021 року взагалі не зарахував до пільгового стажу позивача період його перебування на інвалідності з 05.09.2008 року по 05.07.2021 року, тому рішення відповідача № 914270130592 від 13.09.2022 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком є протиправним та таким, що суперечить вимогам ст. 56 Закону № 1788 та ст. 24 Закону № 1058, отже підлягає скасуванню. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Згідно пункту 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. На підставі викладеного, з урахуванням того, що рішення відповідача № 914270130592 від 13.09.2022 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірними та підлягає скасуванню, а тому, з огляду на обрання ефективного способу захисту порушеного права позивача, необхідно зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2021 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 часу перебування на інвалідності з 05.09.2008 року по 05.07.2021 року та із зменшенням віку за Списком № 1 згідно з п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. На підставі вищевикладеного суд не приймає доводи апелянта-відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду з 05.09.2008 року по 05.07.2021 до пільгового стажу позивача за Списком №

1. Щодо доводів апелянта-позивача про необхідність визначити пенсійному органу обов`язок призначити позивачу пенсію, а не обов`язок повторно розглянути заяву, суд зазначає наступне. Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Оскільки в силу статей 63, 66 Закону № 2262 передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії, тому територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях перерахунку пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду. Верховним Судом в постанові від 01.06.2022 року у справі № 620/5996/21 визначено, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надана була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права. Відтак, зважаючи на обставини справи, враховуючи, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року у справі № 200/14513/21 визначено обов`язок відповідачу прийняти рішення за наслідком розгляду заяви позивача від 05.07.2021 року та в судовому рішенні не надавалася оцінка по суті заяви позивача про перерахунок пенсії, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2021 року. В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не надає оцінки рішенню суду першої інстанції в цій частині. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги позивача та зміну рішення суду першої інстанції. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки в межах її доводів рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 200/4444/22 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 200/4444/22 задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 200/4444/22 змінити. Абзац третій резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 200/4444/22 викласти в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 05.07.2021 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 часу перебування на інвалідності з 05.09.2008 року по 05.07.2021 року та із зменшенням віку за Списком №1 згідно з п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 200/4444/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 29 березня 2023 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 29 березня 2023 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв