Постанова 4803 № 243/139/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3702/23 Справа № 243/139/23 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 243/139/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2023 року, яке ухвалено суддею Хаустовою Т.А. у м. Слов`янську Донецької області та повне судове рішення складено 16 січня 2023 року, УСТАНОВИВ: В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію. В обґрунтування позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . 24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Бедненко С.В. в м. Маріуполі було заведено Спадкову справу № 311/21. Єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_2 був позивач ОСОБА_1 , однак отримати Свідоцтво про право на спадщину позивач не встиг через те, що 24 лютого 2022 року почалися воєнні дії на території України та м. Маріуполь було окуповано. Представником позивача було подано адвокатський запит щодо перебування нотаріуса Бедненко С.В. та заведеної Спадкової справи. У відповіді на адвокатський запит Східним міжрегіональним управлінням міністерства юстиції (м. Харків) було зазначено, що приватним нотаріусом Бедненко С.В. не були вивезені напрацьовані документи, в тому числі, і Спадкова справа № 311/2021, з адреси розташування в АДРЕСА_1 , у зв`язку із веденням активних бойових дій на території м. Маріуполь та перебуванням міста, на теперішній час, в тимчасовій окупації, а нотаріус зупинив приватну діяльність через відсутність можливості доступу до контори приватного нотаріуса. Оскільки всі документи знаходяться в матеріалах Спадкової справи, позивачеві невідома точна сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 . Для встановлення цієї інформації представником позивача було зроблено два запити до ГУ ПФУ в Донецькій області, у відповідях на які було зазначено, що 22 січня 2022 року на запит нотаріуса було надано відповідь стосовно розміру недоотриманої пенсії ОСОБА_2 . Крім того, зазначено, що оскільки позивач є двоюрідним онуком, то відповідь щодо розміру пенсії не може бути надана, та така інформація може бути надана або нотаріусу або за рішенням суду. Таким чином, фактично закрити Спадкову справу та отримати Свідоцтво на спадщину позивач не має можливості, повторно відкрити спадкову справу також, тому звернення до суду є єдиною можливістю для вступу у спадщину. На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію ОСОБА_2 , та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на його користь недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2023 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію в сумі 91 046,19 грн. після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в порядку спадкування за законом у виді недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 91 046,19 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2023 року та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог відмовити. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією в м. Маріуполь та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У січні 2022 року на запит приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Бедненко С.В. Головним управлінням надана Довідка про суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 в розмірі 91 046,19 грн. за період з 12 січня 2019 року по 30 листопада 2021 року, з урахуванням вимог статті 46 Закону № 1058. При цьому апелянт посилається на те, що виплата пенсії за життя ОСОБА_2 проведена по березень 2016 року, за життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не зверталась, пенсійна справа знята з обліку з 01 грудня 2021 року у зв`язку зі смертю пенсіонерки 05 листопада 2021 року та звернення спадкоємців за виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 не надходило. За період з 01 серпня 2014 року по 30 листопада 2021 року ОСОБА_2 пенсійні кошти не нараховувалися, тому, оскільки померла за життя не вжила заходи щодо своєчасного нарахування та отримання нарахованої пенсії, вона не скористалася своїм правом на отримання належних їй сум пенсії. Отже, у позивача відсутнє право на спадкування права на нарахування пенсії померлого ОСОБА_2 . Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 , в режимі відеоконференції, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим 19 листопада 2021 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 24 грудня 2022 року, батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19 січня 1961 року, батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Батьками ОСОБА_6 , тобто, дідуся позивача, та ОСОБА_2 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується їхніми свідоцтвами про народження. Тобто, позивач є двоюрідним онуком ОСОБА_2 24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Бедненко С.В. було заведено Спадкову справу, проте 24 лютого 2022 року РФ здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Внаслідок військових дій РФ м. Маріуполь було тимчасово окуповано. В зв`язку з зазначеними обставинами позивач позбавлений можливості отримати Свідоцтво про право на спадщину, оскільки матеріали спадкової справи залишились на непідконтрольній українській владі території. Згідно з повідомленням Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 16 листопада 2022 року, до управління надійшла Заява ОСОБА_10 про зупинення його нотаріальної діяльності по Маріупольському районному нотаріальному округу з 15 серпня 2022 року на період дії воєнного стану. Документи, напрацьовані приватним нотаріусом Бедненко С.В. по Маріупольському районному нотаріальному округу, не були вивезені з адреси розташування, а саме: АДРЕСА_2 , у зв`язку із веденням активних бойових дій на території м. Маріуполь та перебуванням міста на теперішній час у тимчасовій окупації. Станом на 15 листопада 2022 року місцезнаходження документів, напрацьованих приватним нотаріусом Бедненко С.В., в тому числі і Спадкової справи № 311/2021, заведеної ним після смерті ОСОБА_2 , невідомо у зв`язку з перебуванням м. Маріуполь у тимчасовій окупації. У зв`язку з тим, що доступ до нотаріальних документів, напрацьованих приватним нотаріусом Бедненко С.В., відсутній, та здійснення передачі заведеної ним спадкової справи до іншого приватного або державного нотаріуса неможливо, тому отримання свідоцтва про право на спадщину на теперішній час також неможливо. Відповідно до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 грудня 2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком згідно з ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 13 січня 2022 року до Головного управління надійшов запит приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Бедненко С.В. стосовно недоотриманої пенсії ОСОБА_2 22 січня 2022 року на запит нотаріуса було надано відповідь стосовно розміру недоотриманої пенсії ОСОБА_2 . У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначило, що у січні 2022 року на запит приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Бедненко С.В. Головним управлінням була надана Довідка про суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 в розмірі 91 046,19 грн. за період з 12 січня 2019 року по 30 листопада 2021 року з урахуванням вимог ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що виплата пенсії за життя ОСОБА_2 проведена по березень 2016 року. За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 не зверталась, отже, пенсійні кошти за період з 01 серпня 2014 року по 30 листопада 2021 року ОСОБА_2 не нараховувались. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки позивач є спадкоємцем за законом на спадкове майно - нараховану, але невиплачену пенсію ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, не може реалізувати свого права на отримання спадкового майна в нотаріальній конторі, вимоги позивача про визнання за ним права власності на призначену та нараховану, але не отриману пенсію у розмірі 91 046,19 грн. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з відповідача на його користь недоотриманої суми пенсії після ОСОБА_2 в розмірі 91 046,19 грн. є обґрунтованими. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як убачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї , зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України повинні враховуватись при застосуванні відповідних норм права. Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із недоотриманої пенсії в розмірі 91 046,19 грн, і є предметом позову в даній справі. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Так, у січні 2022 року на запит приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Бедненко С.В. Головним управлінням була надана Довідка про суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 в розмірі 91 046,19 грн. за період з 12 січня 2019 року по 30 листопада 2021 року з урахуванням вимог ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, суд першої інстанції правильно виходив з тих обставин, що, оскільки відповідач не визнає наявність у нього заборгованості перед спадкодавцем з огляду на вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відомостей про спірну заборгованість не надав нотаріусу для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тобто вказані обставини у їх сукупності унеможливлюють виконання нотаріусом своїх повноважень щодо видачі такого свідоцтва. Проте, вказані грошові кошти не були виплачені спадкодавцеві ОСОБА_2 за її життя, що визнається самим відповідачем. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача недоотриманої пенсії, померлої ОСОБА_2 в розмірі 91 046,19 грн. В свою чергу, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що у позивача відсутнє право на спадкування права на нарахування пенсії померлого ОСОБА_2 , оскільки позивач, як спадкоємець за законом, в установленому порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , але на даний час позбавлений можливості отримати Свідоцтво про право на спадщину, оскільки матеріали спадкової справи залишились на тимчасово окупованій території, а діяльність нотаріуса, який заводив Спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , зупинена з 15 серпня 2022 року на період дії воєнного стану. Таким чином, позивач, у порядку спадкування за законом, набув право власності на грошові кошти в сумі 91 046,19 грн. Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити з тих підстав, що виплата пенсії за життя ОСОБА_2 проведена по березень 2016 року, за життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не зверталась, пенсійна справа знята з обліку з 01 грудня 2021 року у зв`язку зі смертю пенсіонерки 05 листопада 2021 року та звернення спадкоємців за виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 не надходило, оскільки 14 лютого 2022 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи 243/13575/19 Постановою відступила від висновків, викладених у постановах: від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19); від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19); від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20); від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19 (провадження № 61-15863св20), ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, та висловила новий висновок, в якому зазначила, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення недоотриманої суми пенсії в порядку спадкування за законом. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2023 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 29 березня 2023 року. Головуючий: Судді: