Ухвала КГС ВС № 916/743/20

УХВАЛА 29 березня 2023 року м. Київ cправа № 916/743/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К. перевіривши матеріали касаційної скарги Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2022 у справі № 916/743/20 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) до Фізичної особи-підприємця Молла Інги Олегівни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Одеської міської ради; 2) Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" про усунення перешкод у користуванні майном, В С Т А Н О В И В: На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.03.2023 надійшла касаційна скарга Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 (повний текст складено 21.02.2023) та рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2022 у справі № 916/743/20, подана до Суду 13.03.2023. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.03.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К.- головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В. Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження заявник визначив п. 1 ч. 2 ст. 287, п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Системний аналіз наведених вище положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначає, що посилання скаржника на п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки вказаний пункт статті є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а не підставою касаційного оскарження, передбаченою ч. 2 ст. ст. 287 ГПК України. Так, у разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст.310 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ст. 287 ГПК України. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін. Таким чином, беручи до уваги викладене, скаржнику слід належним чином визначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену ч. 2 ст. 287 ГПК України, з відповідним посиланням на п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України. При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її тими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України, про наявність яких ним взагалі не згадувалось в поданій касаційній скарзі. Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень, як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Водночас предметом касаційного оскарження у даній справі є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2022 у справі № 916/743/20. Однак, в прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 у справі № 916/743/20, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд вказує на те, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, а в прохальній частині касаційної скарги не зазначено правильну дату рішення суду першої інстанції, що підлягає касаційному перегляду, Суд звертає увагу скаржника на необхідність виправлення відповідного недоліку. Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги є надання уточнень до касаційної скарги з визначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої ч. 2 ст. 287 ГПК України, з відповідним посиланням на п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України та виправлення недоліку прохальної частини касаційної скарги шляхом зазначення правильної дати рішення суду першої інстанції, що підлягає касаційному перегляду. Беручи до уваги викладене, касаційна скарга Одеської міської ради підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати уточнення до касаційної скарги з визначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої ч. 2 ст. 287 ГПК України, з відповідним посиланням на п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України та виправити недолік прохальної частини касаційної скарги шляхом зазначення правильної дати рішення суду першої інстанції, що підлягає касаційному перегляду. Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,- У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2022 у справі № 916/743/20 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху у справі № 916/743/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Могил С.К.