Ухвала ККС ВС № 638/2892/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2023 року м. Київ справа № 638/2892/22 провадження № 51-824ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2022 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, які постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221200000648, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, до затримання проживав без реєстрації у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року за ч. 2 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого умовно-достроково 08 жовтня 2021 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України. Суть питання За вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2022 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. За вироком суду ОСОБА_5 визнано винними і засуджено за те, що він 02 травня 2022 року о 13 год 43 хв в умовах воєнного стану, перебуваючи в торговому залі ТОВ «АТБ-Маркет» магазину «Продукти 967», розташованого у м. Харків (вул. Ляпунова, 7), впевнившись, що за його діями не спостерігають оточуючі, взяв з прилавків та поклав до поліетиленового пакету білого кольору, з яким прийшов до магазину, продукти харчування, що належать ТОВ «АТБ-Маркет» магазину «Продукти 967» та не розрахувавшись за них, намагався зникнути з місця вчинення злочину, однак був затриманий на місці охороною магазину. Своїми протиправними діями ОСОБА_5 намагався спричинити потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 954 грн 31 коп. Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого суду, сторона захисту оскаржила його до апеляційного суду. Харківський апеляційний суд ухвалою від 22 грудня 2022 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_5 без змін. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі, внаслідок суворості, просить змінити постановлені у кримінальному проваджені судові рішення і призначити засудженому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на останнього певних обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. На обґрунтування своїх вимог захисник указує про те, що суди попередніх інстанцій неналежним чином врахували, що ОСОБА_5 вчинив інкримінований йому злочин в пригніченому психо-емоційному стані внаслідок воєнної агресії з боку РФ та тяжкого матеріального становища. При цьому захисник просить врахувати, що ОСОБА_5 намагався викрасти продукти харчування, не алкогольні напої, не побутові товари, не гроші, а саме їжу, у зв`язку з тяжкими особистими обставинами. Крім того, захисник зазначає про те, що у ОСОБА_5 наявне тяжке захворювання, він перебуває на диспансерному обліку лікаря-інфекціоніста та потребує постійного медичного нагляду і медичної допомоги. Вказані обставини в сукупності, на думку захисника, дають підстави вважати про можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України. Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, кримінально-правової оцінки його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України відповідно до вимог ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) Верховний Суд не перевіряв, оскільки законність та обґрунтованість судових рішень у цій частині захисником не оскаржуються. Частиною 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 цього Кодексу. Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення. Разом із тим, як уже раніше зазначав Верховний Суд, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 745/398/16-к). Відповідно до положень ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом хоча й у межах відповідної санкції статті видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання (див. постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 740/5424/15-к, від 05 лютого 2019 року у справі № 753/24474/15-к та інші). Як слідує з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5 , згідно з указаними нормами закону, врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та наслідки його вчинення, данні про особу винного, який раніше судимий; не одружений, не працює, без реєстрації місця проживання, перебуває на диспансерному обліку лікаря-інфекціоніста в Харківській міській медичній частині №27 філії ДУ «ЦОЗ ДКВСУ» у Харківській та Луганській областях, згідно досудової доповіді Новобаварського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. При цьому щире каяття суд визнав пом`якшуючими покарання обставинами, а обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено. У контексті викладеного, місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення мінімального покарання передбаченого санкцією статті, за якою його засуджено. Зі змісту касаційної скарги та долученої до неї копії ухвали апеляційного суду слідує, що сторона захисту, не погоджуючись із вироком місцевого суду, подала апеляційні скарги, в яких, наводила доводи щодо невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок суворості, які за змістом та суттю є аналогічні доводам, викладеним захисником у касаційній скарзі. Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд перевірив усі посилання й доводи, викладені стороною захисту у згаданій апеляційній скарзі, і, не встановивши підстав для скасування або зміни вироку місцевого суду, в частині призначення засудженому покарання, вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення. Так, апеляційний суд указав, що під час призначення ОСОБА_5 покарання місцевий суд, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного i призначив остаточне покарання, яке є: таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання та його меті; пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого та його наслідкам; необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів. При цьому, апеляційний суд не вбачав підстав вважати призначене судом першої інстанції покарання, явно несправедливим внаслідок суворості. Також апеляційний суд влучно зауважив, що ОСОБА_5 неодноразово судимий саме за корисливі злочини, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, при цьому, до нього раніше застосовувалися вже такі правові пільги, які передбачені ст. 75, 81 КК України. З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується й Верховний Суд та вважає доводи захисника щодо можливості призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, безпідставними. Інших переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення судів попередніх інстанцій, вмотивованість їх висновків щодо призначеного ОСОБА_5 покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, захисник у касаційній скарзі не навела. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що призначене засудженому ОСОБА_5 покарання відповідає принципам індивідуалізації та справедливості. Ухвала апеляційногосуду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим унаслідок суворості або призначеним у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону Верховний Суд не вбачає, як і не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. На цих підставах Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2022 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3