Ухвала ККС ВС № 181/463/21

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року м. Київ справа № 181/463/21 провадження № 51-1934ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, які постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041480000021, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новопавлівка, Межівський район Дніпропетровської області, зареєстрованого і проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, остання разу - вироком Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року за ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Суть питання За вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він 17 березня 2021 року о 06 год 30 хв, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп`яніння, з мотивів особистої неприязні до потерпілого ОСОБА_6 , утримуючи підшуканий ним кухонний ніж господарсько-побутового призначення у правій руці, умисно завдав потерпілому, який стояв навпроти нього, однин удар клинком ножа в грудну клітину зліва, місце розташування життєво-важливих органів людини, передбачаючи при цьому настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті останнього та свідомо бажаючи настання таких наслідків. В результаті заподіяного ОСОБА_5 тілесного ушкодження ОСОБА_6 помер. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 грудня 2022 року змінив вирок місцевого суду, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання на рецидив злочинів. В решті вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_5 залишенобез змін. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, захисник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, та допущене, на його думку, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить рішення місцевого та апеляційного судів змінити, шляхом перекваліфікування дій засудженого ОСОБА_5 на ст. 118 КК України. Обґрунтовуючи наведене захисник указує на те, що вирок місцевого суду є незаконним, необґрунтованим і невмотивованим, а винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не доведено належними доказами, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи. Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду Згідно зі ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами. За ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Попри те, що захисник посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суть його касаційної скарги полягає в незгоді з наданою судами першої та апеляційної інстанції оцінкою доказів і, відповідно, встановленими судами фактичними обставинами. Зокрема, доводи касаційної скарги захисника фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судами під час ухвалення рішення, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Разом із тим, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зроблено на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд надав відповідну оцінку з наведенням належної аргументації в мотивувальній частині вироку. Зокрема, висновку щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції дійшов на підставі аналізу показань самого обвинуваченого, який свою вину визнав частково і не заперечував нанесення ОСОБА_6 удару, який знаходиться у причино-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілого, та показань свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , даних протоколів слідчих дій, висновків експертів, у тому числі й висновків судово-медичних експертиз, та інших письмових доказів детально наведених у вироку, які, за висновком суду першої інстанції, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні. Не погоджуючись з вироком місцевого суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно наданої оцінки доказам та порушення вимог кримінального процесуального закону, які за своєю суттю є аналогічні доводам викладеним захисником у касаційній скарзі. Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, перевірив усі посилання й доводи, викладені захисником у згаданій апеляційній скарзі, й вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши достатні аргументи та підстави для прийняття такого рішення. Зокрема, обґрунтовуючи свій висновок апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав. При цьому апеляційний суд наголосив на тому, що доводи захисника, що обвинувачений завдав потерпілому удар ножем в той час, коли потерпілий хотів вдарити його сокирою, яку було знайдено під час слідчого експерименту, тобто вчинив кримінальне правопорушення при перевищенні меж необхідної оборони, є безпідставними. Такі доводи спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме, протоколом огляду місця події від 17 березня 2021 року та показами свідка ОСОБА_7 , який був понятим під час огляду домоволодіння, та зазначив, що ніякої сокири в будинку не було, свідка ОСОБА_9 , наданих нею при первинному допиті, яка зазначила, що ніякої сокири вона не бачила, та свідка ОСОБА_10 , яка також стверджувала, що коли вона прибирала у будинку, переставляла місцями крісла, під кріслом сокири не було. Таким чином, апеляційний суд вказав, що твердження захисника про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 1 ст.115 КК України на ст. 118 КК України є непереконливими, оскільки, як встановлено судом, тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні ОСОБА_5 в обстановці, що не свідчить про знаходження його в стані необхідної оборони. З огляду на зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувався при постановленні рішень. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги захисника, дійшов висновку, що задоволенню зазначена скарга не підлягає з таких підстав. Так, у касаційній скарзі захисник посилається на те, що в діях ОСОБА_5 вбачається склад злочину, передбаченого ст. 118 КК України, а не ст. 115 КК України, оскільки він захищався від протиправних дій ОСОБА_6 . Разом з тим, Верховний Суд відкидає зазначені доводи касаційної скарги у зв`язку з їх безпідставністю. Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. За змістом ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, такої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановки захисту. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, відповідно до яких, посилання захисника на те, що обвинувачений завдав потерпілому удар ножем в той час, коли потерпілий хотів вдарити його сокирою, не можна вважати обґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними доказами у справі, а саме, показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також висновком судово - психіатричної експертизи від 23 квітня 2021 року № 146 в якому експерт зазначив, що ОСОБА_5 через довгострокове вживання алкоголю давно втратив захисні рефлекси з втратою ситуаційного, якісного й кількісного контролю, прояв нестриманості, дратівливості, зниження рівня особистості, що й приводило до госпіталізації до психіатричної лікарні. При цьому Верховний Суд не знаходить підстав вважати незаконними висновки апеляційного суду, які стосуються доводів захисника, в цій частині. Поряд з наведеним Верховний Суд зазначає, що міркування захисника щодо помилкового обґрунтування судом кваліфікації дій ОСОБА_5 як умисного вбивства лише на підставі показань свідка ОСОБА_9 , яка давала розбіжні свідчення, та виявленою з часом сокирою, на якій відсутні відбитки пальців рук потерпілого, не можна визнати обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, мотивуючи доведеність вини ОСОБА_5 , у вироку на жодні припущення не посилався, а взяв до уваги ряд належних та допустимих доказів, що в подальшому перевірив і суд апеляційної інстанції з наведенням в ухвалі належних мотивів і висновків. Отже, допущення судами неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що було б безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі захисника не наведено. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що захисник у своїй касаційній скарзі не навів переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність постановлених у кримінальному проваджені судових рішень. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. На цих підставах Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3