Ухвала ККС ВС № 127/9767/14-к

УХВАЛА 27 березня 2023 року м. Київ справа № 127/9767/14-к провадження № 51-2903ск18 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 17 березня 2023 року щодо нього, встановив: У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу було подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2, ч. 6 цієї статті. Згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються, зокрема: обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, що подає скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Проте засуджений ОСОБА_4 подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону. Так, ОСОБА_4 у поданій касаційній скарзі, порушуючи питання про скасування вироків суду першої та апеляційної інстанцій, вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону цими судами. При цьому, засуджений обмежився загальними фразами на обґрунтування того, яких саме порушень допустились суди першої і апеляційної інстанції при постановлені судових рішень стосовно нього. Зокрема, засуджений не зазначив, у чому саме полягали допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, як ці порушення вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, і чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом вироків місцевого та апеляційного судів згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 419 цього Кодексу. Крім того, в своїй касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування судових рішень з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, однак обмежився лише формальним посиланням на ст. 413 КПК і не наводить жодних доводів на обґрунтування неправильного застосування судами, як першої так і апеляційної інстанцій, при розгляді кримінального провадження за його обвинуваченням, закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на положення ст. 413 КПК. Також, скарга засудженого не містить обґрунтування щодо явної несправедливості призначеного йому покарання, з огляду на тяжкість вчиненого ним злочину, обставинами скоєння та даних про його особу, внаслідок суворості з урахуванням положень ст. 414 КПК. Таким чином, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, засуджений має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судових рішень і які, на його думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції. Разом з тим, засудженому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Окрім цього, вимоги до суду касаційної інстанції, викладені засудженим у скарзі, не відповідають змісту ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 цього Кодексу, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Згідно з ч. 6 ст. 427 КПК, до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Проте до касаційної скарги засудженим не додано необхідної кількості копій касаційної скарги з додатками. Ця вимога не поширюється лише на засудженого, який тримається під вартою. Недотримання положень ст. 427 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, тому Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 17 березня 2023 року щодо нього залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання вимог, касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3