Ухвала КЦС ВС № 385/1348/21

Ухвала 27 березня 2023 року м. Київ справа № 385/1348/21 провадження № 61-3692ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства «Лан» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Лан», третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Лан» (далі - ФГ «Лан»), третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати. Позовна заява мотивована тим, що 08 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ «Лан» укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,9484 га, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Договір укладений строком на 50 років. Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки ФГ «Лан» зобов`язалося за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати оренду плату у розмірі не менше 7 % від розміру нормативно-грошової оцінки землі, що становить 4 512 грн на рік. Посилаючись на те, що відповідач систематично не сплачує орендну плату, ОСОБА_1 просила суд: - розірвати договір оренди земельної ділянки від 08 квітня 2015 року, укладений між ФГ «Лан» та ОСОБА_1 , загальною площею 1,9484 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області; - стягнути з ФГ «Лан» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в розмірі 16 114,41 грн, з яких: прострочена заборгованість - 12 072 грн; пеня - 2 156,16 грн; 3 % річних - 593,10 грн., інфляційні втрати - 1293,15 грн. Гайворонський районний суд Кіровоградської області своїм рішенням від 06 вересня 2022 року (у складі судді Венгрина М. В.) позов ОСОБА_1 задовольнив. Розірвав договір оренди землі від 08 квітня 2015 року, укладений між ФГ «Лан» та ОСОБА_1 , загальною площею 1,9484 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. Стягнув з ФГ «Лан» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 16 114,41, з яких: прострочена заборгованість - 12 072 грн; пеня - 2 156,16 грн; 3 % річних - 593,10 грн., інфляційні втрати - 1293,15 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Кропивницький апеляційний суд своєю постановою від 07 лютого 2023 року (у складі колегії суддів: Письменного О. А., Голованя А. М., Дуковського О. Л.) рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2022 року залишив без змін. 08 березня 2023 року ФГ «Лан» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08 квітня 2015 року та стягнення заборгованості з орендної плати (16 114,41 грн). Суди встановили, що відповідно до умов договору орендна плата за кожен рік використання земельної ділянки нараховується у розмірі не менше 7 % від розміру нормативно-грошової оцінки землі, що становить 4 512 грн на рік. Таким чином, ціна позову у цій справі у частині вимог: - про розірвання договору оренди земельної ділянки складає 13 536 грн (4 512 грн х 3); - про стягнення заборгованості з орендної плати (16 114,41 грн). Враховуючи наведене, ціна позову в цій справі у загальному розмірі становить 31 977,41 грн (15 536 грн + 16 441,41 грн), яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних і окремого визнання її такою не потребує. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги. Європейський суд з прав людини зазначив, що при цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення у справі «Добріч проти Сербії», заяви № 2611/07 та 15276/07, від 21 червня 2011 року). З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення виконання рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2022 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Лан» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Лан», третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська В. В. Сердюк В. А. Стрільчук