Ухвала КГС ВС № 906/1314/21

УХВАЛА 22 березня 2023 року м. Київ cправа № 906/1314/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Рогач Л. І. - головуючої, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я., за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П., представників учасників справи: Фермерського господарства "Олгрис" - Спесивцева В. В., Андрушківської сільської ради - Машківської О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Андрушківської сільської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 ( судді Філіпова Т. Л., Бучинська Г.Б., Розізнана І. В.) у справі за позовом Фермерського господарства "Олгрис" до Андрушківської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди, ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року ФГ "Олгрис" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовними вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Ради від 19.10.2021 №648, а також визнати укладеною Радою та ФГ "Олгрис" додаткову угоду до договору оренди землі від 05.03.2012 № 94 на той самий строк та на тих самих умовах. З метою використання свого переважного права щодо поновлення договору оренди землі ФГ "Олгрис" як користувач земельної ділянки зверталось до Ради з листом - повідомленням від 21.09.2021 щодо поновлення договору оренди землі на умовах, визначених додатковою угодою, однак рішенням від 19.10.2021 № 648 Рада у поновленні договору відмовила. В обґрунтування позову ФГ "Олгрис" зазначило, що спірне рішення Ради прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого порушено переважне право позивача на поновлення договору оренди землі у відповідності до положень частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Вказувало, що правові підстави задоволення позовних вимог визначаються статтею 33 Закону про оренду землі, в редакції до внесення змін Законом України від 05.12.2019 №340 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", які набрали чинності 16.07.2020, за якими орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, якщо він належно виконував умови договору і якщо він звернувся до орендодавця з листом-повідомленням та з проєктом додаткової угоди як і вчинив позивач. Рада позов не визнала, вказавши, що договір оренди землі від 05.03.2012 № 94 укладений Попільнянською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 , а ФГ "Олгрис" (позивач) не є стороною цього договору; спірним рішенням відмовлено ФГ "Олгрис" у поновленні договору оренди землі та підписанні додаткової угоди, оскільки жодних договорів оренди землі Рада з ФГ "Олгрис" не укладала, а орендар ( ОСОБА_1 ) не звертався до відповідача з проєктом договору оренди. Господарський суд Житомирської області рішенням від 13.07.2022 визнав протиправним та скасував рішення Ради від 19.10.2021 № 648 та відмовив у позові в частині вимоги про визнання додаткової угоди укладеною. Суд виходив з того, що рішення Ради від 19.10.2021 № 648 не ґрунтується на вимогах частини першої статті 5 та частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в чинній редакції на момент укладення договору). Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд зазначив, що на момент звернення ФГ "Олгрис" до Ради з повідомленням про поновлення договору оренди закон не містив права на поновлення договору оренди земельної ділянки комунальної власності, тому вимоги позивача безпідставні. Додатковим рішенням від 28.07.2022 Господарський суд Житомирської області стягнув з Ради на користь ФГ "Олгрис" 5000,00 грн витрат на правничу допомогу. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 08.12.2022 скасував рішення суду у частині відмови у позові та визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.03.2012 № 94 на той самий строк та на тих самих умовах. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у цьому випадку необхідно керуватися положеннями приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка мала назву "Поновлення договору оренди землі" у редакції станом на момент укладення договору оренди землі - 05.03.2012. Враховуючи, що ФГ "Олгрис" дотрималося процедури поновлення договору оренди землі, а Рада безпідставно відмовила у підписанні додаткової угоди, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову у цій частині. Також суд вказав, що з моменту, коли ОСОБА_1 створив фермерське господарство, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до ФГ "Олгрис" з дня його державної реєстрації, а тому відмова Ради у поновленні договору з підстав неналежності орендаря є помилковою. 04.01.2023 Рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022, у якій просить скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 13.07.2022. Підставою касаційного оскарження Рада зазначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважаючи, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 33 Закону про оренду землі без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 5.12 постанови від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, а саме "у випадку, якщо орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився із запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в межах своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним". Рада зазначає, що чинне законодавство не встановлює обов`язок власника передавати земельну ділянку в оренду, а тому, за наявності рішення Ради про відмову у поновленні договору, у суду не було підстав для визнання такого договору поновленим. При цьому рішення Ради про відмову свідчить про те, що сторони не погодили істотні умови договору. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.11.2022 у справі № 912/1802/21, однак Рада вважає, що висновок у справі № 912/1802/21 не може бути застосований до спірних правовідносин у цій справі. ФГ "Олгрис" у відзиві проти задоволення касаційної скарги заперечило, просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що єдиною підставою для відмови у поновленні договору оренди Рада самостійно у спірному рішенні визначила те, що орендарем земельної ділянки є фізична особа, а не ФГ, при цьому жодних заперечень або незгоди з умовами договору, викладеними у додатковій угоді, Рада не висловлювала, а тому і посилання на неврахування судом висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 5.12 постанови від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, є безпідставними. Заслухавши представників сторін, що з`явилися у судове засідання, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, та надавши оцінку доводам, наведеним скаржником у касаційній скарзі, і запереченням, викладеним у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати. Під час касаційного перегляду колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 21.12.2021 у cправі №910/10351/20 за позовом Товариства до Ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на підставі частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" дійшов висновку про те, що поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору). Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на положення розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Такого ж висновку про застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладання договору оренди, а не на момент звернення орендаря з заявою про продовження договору, дійшов і суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи. На час виникнення спірних орендних правовідносин Закон України «Про оренду землі» містив статтю 33 «Поновлення договору оренди землі», яка була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою статті 33 Закону № 161-XIV й іншими її приписами вказує на те, що конструкція статті 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк. Спеціальне правило, викладене у частині шостій статті 33 Закону № 161-XIV, було розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець був позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважався поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення. Разом із тим, Законом України від 05.12.2019 № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (далі - Закон від 05.12.2019 № 340-IX) внесені зміни, зокрема до Земельного Кодексу України та Закону України "Про оренду землі". Закон від 05.12.2019 № 340-ІХ суттєво змінив підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять "поновлення договору оренди землі" та "переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк" як і відповідні процедури поновлення та укладення. Так, Закон України "Про оренду землі" доповнений статтею 322 "Поновлення договорів оренди землі", відповідно до якої поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 1261 Земельного кодексу України (підпункт 7 пункту 8 Закону від 05.12.2019 № 340-IX). Стаття 33 цього Закону "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк" викладена у новій редакції (підпункт 8 пункту 8 Закону від 05.12.2019 № 340-IX ), що регулює укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). Спеціальне правило, коли договір вважався поновленим, яке було викладене у частині шостій попередньої редакції статті 33 Закону № 161-XIV, у цій редакції статті відсутнє. Земельний кодекс України доповнено, серед іншого статтею 1261 "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови", Розділ ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 1261 Земельного кодексу України. Правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення" (підпункт 9 пункту 8 Закону від 05.12.2019 №340-IX)". Відповідно до частини першої прикінцевих та перехідних положень Закону від 05.12.2019 № 340-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2, абзаців першого-третього підпункту 3, підпункту 4 пункту 1, пунктів 2 та 3, підпунктів 2, 7-9 пункту 8, абзацу другого підпункту 8 пункту 10, абзаців першого-третього підпункту 5, підпункту 6, абзаців восьмого та дев`ятого підпункту 13, підпункту 21 пункту 11, абзаців першого-третього підпункту 1, абзаців першого-третього підпункту 2, підпункту 4 пункту 12, пункту 13 розділу I цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону. Закон від 05.12.2019 № 340-IX був опублікований у виданні Голос України від 05.01.2020 №7 та набрав чинності 06.01.2020, а відповідні положення пункту 8, з урахування прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020. З матеріалів цієї справи вбачається, що на момент звернення орендаря з заявою щодо поновлення договору оренди землі (21.09.2021) є чинним Закон України "Про оренду землі" в редакції Закону від 05.12.2019 № 340-IX. За загальним правилом, встановленим у частинах першій, третій статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Отже з наведеного можна дійти висновку, що до правовідносин щодо укладення на новий строк (продовження) договору оренди, які виникли після 06.07.2020 застосуванню підлягає саме Закон України "Про оренду землі" в редакції Закону від 05.12.2019 №340-IX. Натомість особливості, передбачені абзацом 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України про оренду землі, не стосуються випадків укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря. Слід звернути увагу, що саме по собі використання законодавцем однакового визначення «поновлення договору оренди» в абзаці 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України про оренду землі, статті 1261 Земельного кодексу України та частинах першій-шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі" у попередній редакції не означає, що йдеться про однаковість передбаченої цими нормами процедури. За приписами частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів» основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Положеннями частин першої, третьої і четвертої статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу. Наведена норма процесуального права зобов`язує колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати передати справу на розгляд цієї палати. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, справа № 906/1314/21 підлягає передачі на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно із частиною першою статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2021 у cправі №910/10351/20 щодо застосування положень розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Справу № 906/1314/21 за позовом Фермерського господарства "Олгрис" до Андрушківської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди за касаційною скаргою Андрушківської сільської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у зазначеній справі передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуюча Л. Рогач Судді Г. Мачульський Ю. Чумак