Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/35091/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/35091/22 пров. № А/857/2402/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року, ухвалене суддею Недашківською К.М., у м. Рівне, у порядку письмового провадження, у справі № 460/35091/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 347029 від 20.09.2022. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, в результаті перевірки відповідач встановив, що позивач допустив порушення вимог статті 39 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону. На підтвердження правомірності своїх дій позивач зазначає, що водій транспортного засобу вів індивідуальну контрольну книжку, тому обов`язку обладнувати автомобіль тахографом у позивача не було. Вказане відповідач не взяв до уваги під час проведення перевірки та безпідставно притягнув позивача до відповідальності. Тому, позивач просить суд позов задовольнити повністю. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що, надаючи суду, разом із позовною заявою, копію індивідуальної контрольної книжки водія, позивач, в позовній заяві, не заперечує, що таку індивідуальну контрольну книжку не було надано посадовій особі відповідача на момент проведення перевірки. Надання вказаної індивідуальної контрольної книжки суду не доводить наявності такої книжки на момент перевірки та не спростовує правомірності накладеного на позивача адміністративно-господарського штрафу, що є підставою для відмови задоволенні позову. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права. Просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає те, що водій надав для інспектора індивідуальну контрольну книжку під час перевірки. Викладені в рішенні суду обставини не відповідають дійсності. Висновок суду про те, що законодавець однозначно вказує на обов`язковість встановлення тахографа на транспортному засобі позивача, є помилковим, оскільки позивач такого обов`язку не має. За наведених обставин вважає протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 347029 від 20.09.2022 року. Позиція відповідача полягає в тому, що за результатами перевірки належного позивачу транспортного засобу було встановлено порушення вимог ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт, зокрема, здійснювалось перевезення вантажу без оформленого протоколу перевірки та адаптації тахографу. Відповідач стверджує, що, на момент перевірки, транспортний засіб позивача був обладнаний тахографом, однак, протокол перевірки та адаптації тахографу позивач для перевірки не надав. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 27 липня 2022 року головний спеціаліст та старший державний інспектор Відділу Державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті провели рейдову перевірку. За результатами перевірки, посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області склали Акт № 336291 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.07.2022 року, відповідно до якого при перевірці виявили порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт, зокрема, здійснення перевезення пасажирів за відсутності документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа. За результатами перевірки відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 347029 від 20.09.2022 року, відповідно до якої встановив порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосував до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності, на підставі постанови від 20.09.2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу № 347029, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 34 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-ІІІ) автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Частиною другою статті 39 Закону № 2344-ІІІ передбачено перелік документів, обов`язкових для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України. Відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів. Відповідно до п.1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385) контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР. Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Мінтрансзв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3). Щодо застосування пунктів 6.1, 6.3 Положення № 340 Верховний Суд у постанові від 19.03.2020 року у справі № 823/1199/17 сформулював наступний правовий висновок:

44. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія Отже, з огляду на вимоги вищевказаних правових норм, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що під час перевірки водій зобов`язаний надати особам, які проводять перевірку, протокол перевірки та адаптації тахографу, а у випадку, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом - індивідуальну контрольну книжку водія. Відсутність (не пред`явлення) вказаних документів, на час проведення перевірки, є підставою для застосування адміністративно господарського штрафу. Апеляційний суд встановив, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, тому відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу є порушенням пунктів 6.1, 6.3 Положення №

340. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія під час перевірки, оскільки, у акті перевірки не зазначено, що така книжка надавалась для перевірки і водій, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив та пояснень з цього приводу не дав. Отже, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що відсутність документів, які, відповідно до приписів статті 39 Закону № 2344-ІІІ, зобов`язаний мати перевізник під час здійснення пасажирських перевезень, свідчить про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а тому відповідач правомірно виніс постанову від 20.09.2022 року № 347029 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн. Доводи апелянта, про те, що у позивача під час перевірки були наявні всі документи, які мають бути в наявності в транспортному засобі, що надає послуги з перевезення пасажирів, спростовані наявними у справі доказами. Зокрема, з акту перевірки встановлено, що під час перевірки у водія позивача були відсутні як протокол перевірки та адаптації тахографа так і індивідуальна контрольна книжка водія. Обґрунтованих доказів своїх тверджень позивач до суду не надав. Крім того, акт перевірки будь-яких зауважень водія з цього приводу не містить. Таким чином, апеляційний суд вважає, що постанова від 20.09.2022 № 347029 про застосування адміністративно господарського штрафу у розмірі 17 000 грн є законною, а тому підстав для її скасування немає. Вказаний висновок апеляційного суду є підставою для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року у справі № 460/35091/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 28.03.2023 року