Постанова 4855 № 320/8188/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8188/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Балаклицький А.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г. при секретарі Литвин С.В. за участю: представника відповідача: Малай В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Контраст» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, - В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство «Контраст» до (далі по тексту - позивач, ПП «Контраст») звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі від 17.06.2021 за вих. №621. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року зазначений адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 01.06.2021 №962-п, відповідно до статей 20, 75, 80 Податкового кодексу України, та з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту, спиртової продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, призначено проведення перевірки ПП «Контраст». На підставі направлень на перевірку від 02.06.2021 року №3649/10-26-09-00-10 та №3650/10-26-09-00-10, посадовими особами відповідача розпочато фактичну перевірку ПП «Контраст». Як зазначає позивач, з наказом на перевірку та направленнями останній був ознайомлений належним чином 02.06.2021 року. З акта про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, від 14.06.2021 року №9052/10-36-09-00-10/13706055 (далі по тесту - Акт перевірки) вбачається, що перевірка тривала з 02.06.2021 по 11.06.2021 року. Так, в акті перевірки зазначено, що відповідно до Інформаційної системи «Реєстр дозволів» наказом Головного управління Держпраці у Київській області №2203 від 27.05.2021 було анульовано дозвіл від 13.09.2019 року №2846.19.32. Таким чином, ПП «Контраст» здійснює реалізацію пального за відсутністю дозвільних документів на підставі якого видавалась ліцензія на право оптової торгівлі пальним від 02.04.2020 року №990514202000036. Крім того, в акті перевірки вказано, що за фактичною адресою провадження діяльності позивача встановлений факт необладнання рівнемірами-лічильники, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. 11.06.2021 до ГУ ДПС у Київській області (вх. №21061/05) надійшов лист від Головного управління Держпраці у Київській області від 04.06.2021 року №52/1/21/11483, в якому зазначено, що з метою своєчасного реагування на виявлені порушення законодавства, у відповідності до пункту 1 статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», керуючись статтею 21 Закону України «Про охорону праці», пунктом 17 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2011 №1107, Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято рішення про анулювання дозволу ПП «Контраст» №2846.19.32. 17.06.2021 року посадовою особою ГУ ДПС у Київській області винесено розпорядження № 621 про анулювання ліцензії ПП «Контраст» на право оптової торгівлі пальним (далі по тексту - оскаржуване розпорядження). Вважаючи оскаржуване розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки органом, який його видав, не свідчить про те, що такий дозвіл не видавався чи не погоджений цим органом, у зв`язку із чим таку обставину не можна ототожнювати із підставою для анулювання ліцензії на торгівлю пальним, передбачену статтею 15 Закону №481/95 ВР, та на яку посилався відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Порядок призначення та проведення перевірок дотримання вимог податкового законодавства врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України). Так, відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України). Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Київській області, у період з 02.06.2021 по 11.06.2021 року, було проведено фактичну перевірку ПП «Контраст», підставою для якої став підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Разом з тим, у межах розгляду даної справи, не встановлено, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних доказів, яка саме інформація була у наявності у контролюючого органу, станом на день призначення перевірки - 01.06.2021 року, і яка стала підставою для призначення фактичної перевірки. За результатами перевірки, яка тривала з 02.06.2021 по 11.06.2021, відповідачем зафіксовані порушення статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та підпункту 230.1.2. пункту 230.1 статті 230 ПК України. Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95)(в редакції станом на момент проведення перевірки) встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Частиною 2 статті 17 Закону №481/95 передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів з подальшим переліком випадків порушення норм цього Закону. Разом з тим, з акта перевірки не вбачається який саме пункт було порушено ПП «Контраст», з урахуванням того, що на момент як закінчення перевірки, так і складення Акта перевірки оскаржуване розпорядження про анулювання ліцензії ще не видавалось. Актом перевірки також встановлено, що відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу. У даному випадку, предмет та підстави позову не стосуються виявлених порушень підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, а тому суд констатує їх встановлення без дослідження правомірності дій відповідача в цій частині. Отже, проаналізувавши підстави і порядок проведення перевірки, висновки акта перевірки, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що хоча під час проведення перевірки уповноваженими особами відповідача встановлено, що з Інформаційної системи «Реєстр дозволів» дозвіл від 13.09.2019 року №2846.19.32 наказом Головного управління Держпраці у Київській області №2203 від 27.05.2021 було анульовано, підставами для винесення оскаржуваного розпорядження стали інші обставини. Так, відповідно до статті 1 Закону №481/95 терміни вживаються в такому значенні: - ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; - роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки. Положеннями статті 15 Закону №481/95 передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби. У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: - документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; - акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; - дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального. Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник. У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта. Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії. Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Частиною 1 статті 16 Закону № 481/95 визначено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. Правові положення ст. 15 Закону №481/95 визначають вичерпний перелік підстав анулювання ліцензії. Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: - заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); - рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); - несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії; - рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів); - рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку; - рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; - порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях; - отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами; - встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване розпорядження містить підставу для скасування ліцензії, а саме: отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що стаття 15 Закону №481/95 не містить такої підстави щодо анулювання ліцензії - у разі анулювання дозвільного документа, який подано суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії. У свою чергу, принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. При цьому, прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Суд звертає увагу, що стимулювання підприємницької діяльності, створення привабливого інвестиційного клімату та захист прав інвесторів відноситься до пріоритетів державної політики, оскільки є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади. Крім того, у листі ГУ Держпраці у Київській області, орган, яким видано дозволи та в подальшому їх анульовано, зазначено, що вказані дозволи анульовані на підставі статті 21 Закону України «Про охорону праці» та пунктом 17 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107 (далі також - Порядок). Відповідно до пункту 17 Порядку, дозвіл може бути анульований у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці». Рішення про анулювання дозволу приймається органом, що його видав. Дія дозволу припиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про його анулювання. Згідно з частинами 12-13 статті 21 Закону України «Про охорону праці» підставою для анулювання дозволу є: - заява роботодавця або уповноваженої ним особи про анулювання дозволу; припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; - виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; - виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; - створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл. Перелік підстав для анулювання дозволу, наведений у частині дванадцятій цієї статті, є вичерпним. Разом з тим, у листі ГУ Держапраці від 04.06.2021 року №52/1/21/11483 не вказано конкретної підстави анулювання дозволу ПП «Контраст», відповідно до якого, були б наявні підстави для застосування до позивача наслідків, передбачених статтею 15 Закону №481/95. Отже, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ГУ ДПС у Київській області, як суб`єкт владних повноважень, не довів наступні обставини, які повинні існувати одночасно: - позивач, відповідно до вимог закону, був зобов`язаний отримати такий дозвільний документ для отримання ліцензії; - позивач не отримав цей документ від вказаного уповноваженого органу, однак отримав його у інший незаконний спосіб, подавши його органу ДПС разом із заявою для отримання ліцензії; - від уповноважених органів отримано інформацію, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами. Зважаючи на вищевикладене, а саме те, що жодну із зазначених обставин відповідач не довів під час розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у ГУ ДПС у Київській області були відсутні законні підстави для винесення оскаржуваного розпорядження про анулювання ліцензії позивача на право оптової торгівлі пальним. Також, відповідачем не доведено, що дозвіл №2846.19.32 від 13.12.2019 зі строком дії до 13.19.2024 року, не видавався ПП «Контраст» або не погоджувався відповідним уповноваженим органом. Факт анулювання такого дозволу або закінчення строку його дії (враховуючи, що дозвіл діяв лише до 13.09.2024, в той час як строк дії ліцензія до 02.04.2025) не може бути підставою для винесення оскаржуваного розпорядження. Підставою для визнання протиправним та скасування розпорядження є винесення такого рішення за відсутності підстави, визначеної у статті 15 Закону №481/95, а надходження листа від 04.06.2021 №52/1/21/11483 не визнається судом тією інформацією, яка свідчить, що документи, подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавались/не погоджувались. Отже, анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки органом, який його видав, не свідчить про те, що такий дозвіл не видавався чи не погоджений цим органом, у зв`язку із чим таку обставину не можна ототожнювати із підставою для анулювання ліцензії на торгівлю пальним, передбачену статтею 15 Закону №481/95 ВР, на яку посилався відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржуване розпорядження про анулювання ліцензії на оптову торгівлю пальним, прийняте відповідачем з порушенням вимог Закону №481/95 ВР, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)». Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк А.Г. Степанюк Повний текст виготовлено 27.03.2023 року