Постанова 4873 № 910/23627/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" березня 2023 р. Справа№ 910/23627/16 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Отрюха Б.В. суддів: Полякова Б.М. Грека Б.М. Секретар судового засідання: Гудько А.В. За участю учасників справи та їх представників: арбітражний керуючий: Шаматрін Є.М. - за посвідченням № 2027 від 28.08.2020; від НБУ: Бірюков О.А. - за довіреністю № 18-0012/85443 від 09.12.2022; від НБУ: Звада Р.В. - за довіреністю № 18-0012/85455 від 09.12.2022; від ТОВ «ФК «Монтале»: Гурай-Рацун О.В. - за ордером серія АІ № 1285934 від 29.09.2022. Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 (суддя Яковенко А.В., повний текст ухвали складено та підписано - 24.10.2022) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промжитлоінвест» до Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 (суддя Яковенко А.В., повний текст ухвали складено та підписано - 24.10.2022), поміж іншого, задоволено частково клопотання голови комітету кредиторів боржника про продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів та процедури розпорядження майном боржника; продовжено процедуру розпорядження майном у справі № 910/23627/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на 170 днів; у решті вимог відмовлено. Визнано кредитором у справі по відношенню до боржника Національний банк України на суму 211 240,00 грн, з яких 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 206 700,00 грн - вимоги четвертої черги. Судове рішення в оскаржуваній частині прийнято з посиланням на приписи ст. 9 Конституції України, ст.ст. 3, 5, 11, 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 41, 49, 64 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) та мотивоване наступним. Так, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів в частині продовження строку мораторії на задоволення вимог кредиторів на 170 (сто сімдесят) днів, так як чинним законодавством не передбачено продовження дії мораторію. Крім того, оскільки заявлені Національним банком України вимоги ґрунтуються на рішенні суду, яке набрало законної сили, то останній підлягає визнанню кредитором боржника на суму 206 700,00 грн з віднесенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, при цьому, поряд з вище зазначеною сумою заборгованості, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 4 540,00 грн - вимоги першої черги. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 в частині відмови у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та змінити в частині черговості визнаних кредиторських вимог Національного банку України та викласти її п. 5 резолютивної частини в такій редакції: визнати кредитором по відношенню до боржника Національний банк України у сумі 211 240,00 грн, як вимог, забезпечених іпотекою та заставою майна боржника із їх позачерговим задоволенням за рахунок предмета забезпечення. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. У апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що кредиторські вимоги, які випливають із забезпечувального зобов`язання (витрати пов`язані з одержанням виконання) підлягають визнанню як забезпечені вимоги та мають задовольнятися позачергово за рахунок заставного майна. Також, на переконання Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», суд першої інстанції постановив взаємовиключні судові рішення, а саме продовжив процедуру розпорядження майном боржника та відмовив у продовженні строку дії мораторію. Поміж іншого, як вказує скаржник, на період дії карантину, за клопотанням комітету кредиторів продовжуються строки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи 02.02.2023 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останній просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 залишити без змін. Інші учасники справи не скористалися своїм правом у відповідності до ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно з ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Поляков Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 у справі № 910/23627/16 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/23627/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промжитлоінвест» до Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» про банкрутство. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/23627/16. 02.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/23627/16. Слід зазначити, що головуючий суддя (суддя-доповідач) перебував у відпустці з 02.01.2023 по 13.01.2022 включно. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 910/23627/16, зокрема, задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 призначено на 15.02.2023. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 910/23627/16 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» про приєднання до апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 (щодо продовження мораторію та визнання кредиторських вимог); приєднано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» про приєднання до апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 (щодо продовження мораторію та визнання кредиторських вимог) до апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16; розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 відкладено на 15.03.2023. Явка представників учасників справи 15.03.2023 у судове засідання з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале», Національного банку України та розпорядник майна боржника. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Промжитлоінвест» та Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» у судове засідання 15.03.2023 не з`явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Нормами ст. 120 ГПК України передбачено можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку. Слід зазначити, що копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 910/23627/16 була надіслана судом апеляційної інстанції на електрону адресу учасників справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування. При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Разом з тим, колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку». В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші). Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале», Національного банку України та розпорядника майна боржника. Позиції учасників справи У судовому засіданні 15.03.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» та розпорядник майна боржника підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав викладених у ній, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та змінити в частині черговості визнаних кредиторських вимог Національного банку України та викласти її п. 5 резолютивної частини в такій редакції: визнати кредитором по відношенню до боржника Національний банк України у сумі 211 240,00 грн, як вимог, забезпечених іпотекою та заставою майна боржника із їх позачерговим задоволенням за рахунок предмета забезпечення. Представники Національного банку України у судовому засіданні 15.03.2023 заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 у справі № 910/23627/16 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промжитлоінвест» до Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» у розмірі 494 233,96 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»; призначено розпорядником майна Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» арбітражного керуючого Шаматріна Євгенія Миколайовича; здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» за номером 45519 від 28.08.2017. Ухвалою попереднього засідання від 04.11.2020 визнано кредитором у справі № 910/23627/16 по відношенню до боржника:- Товариство з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» з грошовими вимогами на суму 463 431,72 грн, з яких 3 200,00 грн - вимоги першої черги, 460 231,72 грн - вимоги четвертої черги; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» з грошовими вимогами на суму 3 090 197,88 грн, з яких 3 200,00 грн - вимоги першої черги, 3 086 997,88 грн - вимоги четвертої черги; - Національний банк України з грошовими вимогами на суму 4 150 361 921,31 грн, з яких 3 200,00 грн - вимоги першої черги, 4 150 358 727,31 грн - вимоги забезпечені заставою боржника; - Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві з грошовим вимогами на суму 27 364,59 грн - вимоги другої черги; - Приватне акціонерне товариство «Окма» з грошовими вимогами на суму 8 200,00 грн, з яких 3 200,00 грн - вимоги першої черги, 5 000,00 грн - вимоги четвертої черги; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газотурбінні технології» з грошовими вимогами на суму 28 079 948,48 грн, з яких 3 200,00 грн - вимоги першої черги, 28 076 748,48 грн - вимоги четвертої черги; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» з грошовими вимогами на суму 358 920 088,58 грн, з яких 3 200,00 грн - вимоги першої черги, 308 270 217,80 грн - вимоги четвертої черги, 50 649 870,78 грн - вимоги шостої черги; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Ворскла» з грошовими вимогами на суму 98 897,67 грн, з яких 3 200,00 грн - вимоги першої черги, 95 697,67 грн - вимоги четвертої черги; - Головне управління ДФС у м. Києві з грошовими вимогами на суму 360 234,95 грн, з яких 3 200,00 грн - вимоги першої черги, 278 068,08 грн - вимоги третьої черги, 78 966,87 грн - вимоги шостої черги; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промжитлоінвест» з грошовими вимогами на суму 525 613,96 грн, з яких 31 380,00 грн - вимоги першої черги, 494 233,96 грн - вимоги четвертої черги; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Незалежне реєстраційне Бюро» у визнанні кредитором Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод». Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі № 910/23627/16 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» про заміну кредитора; замінено кредитора у справі № 910/23627/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале»; задоволено заяву Головного управління Пенсійного фону України в м. Києві про заміну кредитора; замінено кредитора у справі № 910/23627/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві; відмовлено Публічному акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» у задоволенні заяви про забезпечення вимог кредиторів. 25.01.2021 до Господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшла заява про включення до реєстру вимог кредиторів додаткових вимог на суму 206 700,00 грн (а.с. 121, т. 21). 11.07.2022 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» надійшло клопотання про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та процедури розпорядження майном боржника (а.с. 184, т. 32). За наслідками розгляду, зокрема, вищевказаних заяв та клопотань, постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале», Національного банку України та розпорядника майна боржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» до якої приєдналося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 в частині відмови у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та в частині черговості визнаних кредиторських вимог Національного банку України. Стосовно клопотання голови комітету кредиторів боржника в частині продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів на 170 днів, необхідно зазначити таке. Так, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство останній перебуває в особливому правовому режимі і спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства для випадків звернення стягнення на майно боржника встановлені спеціальні правила. В силу ч.ч. 1, 2, 3 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах. Згідно з абз 1 ч. 5 ст. 41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. У відповідності до ч. 8 ст. 41 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації. Винятків вказана норма не містить. Тому мораторій після 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів буде припинений автоматично. При цьому, абз 5 п. 1-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, суд за клопотанням комітету кредиторів, кредитора, арбітражного керуючого чи з власної ініціативи може продовжити строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність), звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника. Водночас, як уже зазначалось вище, провадження у даній справі порушено (відкрито) ухвалою суду від 21.08.2017 відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а з 21.10.2019 розгляд справи здійснюється у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства, разом з тим, карантинні заходи, на які посилається скаржник, були введені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» з 12.03.2020, а пункт 1-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства набув чинності 17.10.2020. Тобто станом на 17.10.2020 встановлений 170 денний строк дії мораторію для задоволення вимог забезпечених кредиторів, який відраховується від дати введення процедури розпорядження майном та від дати набуття чинності КУзПБ, у даній конкретній справі про банкрутство закінчився, а дія мораторію автоматично припинилась в силу приписів ч. 8 ст. 41 КУзПБ. Отже, не можна вважати продовженою дію мораторію у період після 17.10.2020 на час дії карантину, оскільки мораторій на задоволення вимог забезпечених кредиторів вже припинив свою дію 08.04.2020 коли пункт 1-2 розподілу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства ще не набув чинності. Тобто не можна вважати продовженим те, що вже фактично припинилося. За змістом ч. 6 ст. 41 КУзПБ задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство. Таким чином, враховуючи, що у справі наявний кредитор - Національний банк України, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, з метою дотримання балансу інтересів усіх учасників провадження у справі про банкрутство, з огляду на приписи ст. 41 КУзПБ, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що клопотання голови комітету кредиторів у частині продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів на 170 днів задоволенню не підлягає, так як чинним законодавством не передбачено продовження дії мораторію. Крім того, комітет кредиторів помилково ототожнює продовження строку процедури розпорядження майном з продовженням строку мораторію та їх нерозривну пов`язаність. Поміж іншого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є правом суду, а не обов`язком, відтак, доводи скаржника про те, що в період дії карантину, за клопотанням комітету кредиторів продовжуються строки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є необґрунтованими. Стосовно заяви Національного банку України про визнання кредитором Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на суму 206 700,00 грн, необхідно зазначити таке. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/21981/16 задоволено позов Національного Банку України; у рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», що включає 4 248 332 192,91 грн, з яких: 3 765 375 477,58 грн простроченої заборгованості за кредитом, 481 428 752,68 грн заборгованості за процентами, 1 257 962, 65 грн пені за прострочення сплати процентів, 270 000,00 грн штрафу звернуто стягнення на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код 00032106): на предмет іпотеки, що належить Публічному акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» - нерухоме майно згідно зазначеного переліку; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на користь Національного банку України витрати на сплату судового збору в сумі 206 700,00 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 910/21981/16 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/21981/16 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/21981/16 змінено, шляхом виключення з резолютивної частини рішення фраз наступного змісту «шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах із початковою вартістю предмету іпотеки в сумі 216 509 400,00 грн.» та «шляхом продажу предметів застави на прилюдних торгах із початковою вартістю предметів застави в сумі 70 776 400,00 грн.», а також вартості предметів застави, що підлягають реалізації. Враховуючи викладене, - доповнено резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: «Встановити спосіб реалізації предметів іпотеки та застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, визначеною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.» Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод». 27.01.2021 Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/21981/16, яке було змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 та набрало законної сили 01.12.2020, видано наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на користь Національного банку України витрати на сплату судового збору в сумі 206 700,00 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Приписами ст. 64 КУзПБ передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у наступному порядку: 1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів; 2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); 3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою; 5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства; 6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги. Слід зазначити, що заявлені кредитором вимоги ґрунтуються на рішенні суду, яке набрало законної сили та є витратами по сплаті судового збору у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору від 12.11.2019 за реєстровим номером 687 та предмети застави згідно з договором застави від 09.02.2010 за реєстровим номером 52, вимоги якими визнані в межах справи № 910/23627/16 про банкрутство боржника, а отже, вказані вимоги не можуть вважатися поточними та оскільки такі витрати понесені не в межах справи про банкрутство боржника, то відповідно, підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, в силу ст. 64 КУзПБ. Таким чином, Національний банк України підлягає визнанню кредитором боржника на суму 206 700,00 грн з віднесенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, а також, до реєстру вимог кредиторів підлягає включенню судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 4 540,00 грн - вимоги першої черги. Відтак, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 211 240,00 грн. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції належним чином оцінивши матеріали справи дійшов вірного висновку відмову у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та черговості визнаних кредиторських вимог Національного банку України. При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» до якої приєдналося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 підлягає залишенню без змін. Розподіл судових витрат Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/23627/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/23627/16 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови складено та підписано - 27.03.2023. Головуючий суддя Б.В. Отрюх Судді Б.М. Поляков Б.М. Грек