Постанова 4813 № 947/39753/21

Номер провадження: 22-ц/813/3598/23 Справа № 947/39753/21 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.03.2023 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Ощадбанк» у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про припинення іпотеки, на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Бескровного Я.В. 05 липня 2022 року у м. Одеса, - встановила: У грудні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Київського районного суду м. Одеси з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про припинення іпотеки (а.с. 3-7). В обґрунтування позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління та ОСОБА_3 21 березня 2008 року був укладений кредитний договір № 2320-н, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 31700 Євро зі сплатою 14% річних строком до 21 березня 2013 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 та його матір`ю ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 33,6 кв.м., житловою площею 18,1 кв.м., кількість житлових кімнат: одна, та належала Іпотекодавцям на праві спільної часткової власності. При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позичальник (Іпотекодавець) ОСОБА_3 . Спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , була його мати ОСОБА_4 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем. Таким чином, права та обов`язки боржника (спадкодавця) по кредитному договору від 21 березня 2008 року №230-н перейшли до ОСОБА_4 , яка стала новим боржником за цим кредитним договором. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Спадкоємцями за правом представлення до майна ОСОБА_4 , які прийняли спадщину були її онук ОСОБА_1 та онука ОСОБА_1 , батько яких ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачі зазначали, що за умовами кредитного договору, термін остаточного погашення кредиту був визначений сторонами не пізніше 21 березня 2013 року, а відповідач звернувся до нотаріуса після смерті ОСОБА_4 з заявою кредитора лише 14 квітня 2015 року, пропустивши річний (преклюзивний) строк, встановлений ч. 3 ст. 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що має наслідком позбавлення кредитора (відповідача) права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (припинення його цивільного права). Оскільки позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 на 3/4 частини квартири за АДРЕСА_1 в та оформили право на спадщину, а зобов`язання по кредитному договору від 21 березня 2008 року №2320-н є припиненим у відповідній частині, то іпотека за іпотечним договором від 24 березня 2008 року на 3/4 частини вказаної квартири є припиненою. Враховуючи те, що 1/4 частина вищевказаної квартири не була оформлена померлим ОСОБА_3 у власність, не виділена в натурі, не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не є окремим об`єктом нерухомості, а отже не може бути предметом іпотеки, в розумінні ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», то іпотека за вищевказаним іпотечним договором є припиненою. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2022 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено. Припинено іпотеку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , яка встановлена іпотечним договором, укладеним 24 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н.С., зареєстрованим в реєстрі за №416, вилучивши з Державного реєстру речових правна нерухоме майно запис про іпотеку №35138418. Скасовано заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та вилучено запис про заборону на нерухоме майно з Державного реєстру обтяжень, номер запису про обтяження №35138123 (а.с. 124-128). В апеляційній скарзі представник АТ «Ощадбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с. 134-139). Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пропущення позовної давності не породжує право боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (ч. 2 ст. 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Таким чином, за загальним правилом ЦК України, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову у позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника АТ «Ощадбанк» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №2320-н. Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти у сумі 31 700,00 (тридцять одна тисяча сімсот) Євро, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 31 700,00 Євро, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 14,0 % річних в порядку, на умовах та в строки визначені цим Договором, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 21 березня 2013 року. Згідно п. 1.2. Кредитного договору, кредитні кошти надаються на 60 місяців з терміном остаточного погашення Кредиту не пізніше 21 березня 2013 року на споживчі цілі. Відповідно до п.п. 1.4.5. п. 1.4. Кредитного договору, погашення Кредиту здійснюється ануїтетними платежами в сумі 740 (сімсот сорок) євро, що складає 5 763,58 за (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) гривні 58 копійок по курсу Національного банку України на 21 березня 2008 року (7,788615 грн. за 1 Євро) до останнього числа кожного місяця, починаючи з квітня місяця 2008 року після видачі Кредиту, та сплату нарахованих процентів, починаючи з березня місяця до останнього дня місяця, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків відкритих в «Ощадбанк». Останнє погашення Кредиту здійснюється позичальником не пізніше березня 2013 року. Згідно п.п. 4.2.2. п. 4.2. Кредитного договору Банк має право, при виникненні простроченої заборгованості за Кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, вимагати дострокового повернення Кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим Договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет Іпотеки. 24 березня 2008 року, з метою забезпечення своєчасного i повного виконання зобов`язань за кредитним договором, між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка є майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_3 , було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н.С., зареєстрований в реєстрі за №416. Згідно п. 1.1. Іпотечного договору, цей Договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №2320-н від 21 березня 2008 року (а також усіх додаткових договорів (угод) до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії), укладеного між Іпотекодержателем та ОСОБА_3 , за умови якого ОСОБА_3 зобов`язаний до 21 березня 2013 року повернути Іпотекодержателю кредит в сумі 31 700 (тридцять одна тисяча сімсот) Євро, що складає 246 899,09 (двісті сорок шість тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 09 (копійок) по курсу Національного банку України на 21 березня 2008 року (7,788615 грн. за 1 Євро) та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14 (чотирнадцять) % річних, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом (якщо такі будуть мати місце), та сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором у розмірі та на підставах, передбачених ним, та витрати, пов`язані з реалізацією предмета іпотеки, що понесені Іпотекодержателем. Згідно п. 1.2. Іпотечного договору, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . Пунктом 1.3. Іпотечного договору зазначено, що вищевказана квартира належить Іпотекодавцям на праві спільної часткової власності (по 1/2 частці у праві власності) на підставі: Свідоцтва про право власності, виданого 19 лютого 2008 року Управлінням житлово - комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради згідно з розпорядженням від 19 лютого 2008 року №207563, зареєстровано і записано в реєстрову книгу №19-24206. Право власності зареєстроване КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в реєстрі прав власності на нерухоме майно 26 лютого 2008 року за реєстраційним номером 22258386 за номером запису 207 в книзі 598пр-179. Згідно п.п. 3.1.6. п. 3.1. Іпотечного договору, Іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його у випадку смерті Іпотекодавців та/або боржника. Відповідно до п. 4.2. Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому не поверненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій); або у випадку несплати протягом трьох місяців частки кредиту та нарахованих процентів. 24 березня 2008 року на підставі Іпотечного договору до Державного реєстру іпотек внесено запис про реєстрацію іпотеки за реєстраційним номером 6850042, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстру іпотек №17677700 від 24 березня 2008 року. Крім того, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження заборона на нерухоме майно, об`єкт обтяження квартира АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , реєстраційний номер 6849885 від 24 березня 2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №17677325 від 24 березня 2008 року. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у випадку порушення зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором. Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позику у тому обсязі та у строк, встановлений договором. Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Таким чином ОСОБА_3 та Банк, підписавши кредитний договір, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору. Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави Позика, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14 червня 2010 року серії НОМЕР_1 . Згідно положень ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Як вірно встановлено судом першої інстанції - спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , була його мати ОСОБА_4 як така, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та залишилася проживати, володіти та користуватися спадковим майном, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію, виданою КП «ЖКС «Вузівський» 14 вересня 2019 року за №1288. Статтею 1218 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що права та обов`язки ОСОБА_3 по кредитному договору від 21 березня 2008 року №230-н перейшли до ОСОБА_4 , яка стала новим боржником за цим кредитним договором. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13 грудня 2011 року серії НОМЕР_2 . Згідно ст. 1261 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Таким чином, спадкоємцями за правом представлення до майна ОСОБА_4 , які прийняли спадщину, є її онуки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , батько яких ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно ч. ч. 2,3 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Судом встановлено, що AT «Ощадбанк» тільки 14 квітня 2015 року звернулось до Третьої Одеської державної нотаріальної контри з заявою кредитора до спадкоємців померлої ОСОБА_4 . На підставі цієї заяви, 14 квітня 2015 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Кушнір Г.І. було заведено спадкову справу №353/2015 до майна померлої ОСОБА_4 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №40134414 від 14 квітня 2015 року. З відповіді Третьої Одеської державної нотаріальної контори від 15 квітня 2015 року №1956/02-14 вбачається, що про претензію і суму заборгованості спадкоємці померлої ОСОБА_4 були повідомлені належним чином. 26 липня 2019 року AT «Ощадбанк» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (третя особа ОСОБА_6 ) в якому просив, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед AT «Ощадбанк» в особі філії - Одеське обласне управління AT «Ощадбанк» за кредитним договором № 2320-н від 21 березня 2008 року у розмірі 40 533,73 Євро, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру за номером АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2019 року по справі №520/17591/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року, у задоволенні позову Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено. Судами при розгляді справи №520/17591/19 було встановлено факт пропущення АТ «Ощадбанк» преклюзивного річного строку пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, визначеного ч. 3 ст. 1281 ЦК України, оскільки термін остаточного погашення кредиту був визначений сторонами кредитного договору не пізніше 21 березня 2013 року, а АТ «Ощадбанк» звернувся до нотаріуса після смерті ОСОБА_4 з заявою кредитора лише 14 квітня 2015 року. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт пропущення АТ «Ощадбанк» преклюзивних строків пред`явлення вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по кредитному договору від 21 березня 2008 року №2320-н є обставиною, яка не доказується при розгляді даної справи. Згідно ч. 4 ст. 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (припинення його цивільного права). Вказані висновки викладені в п.62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц та п.69.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі 520/7281/15-ц. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв`язку із пропущенням АТ «Ощадбанк» преклюзивних строків пред`явлення вимоги до позивачів, як спадкоємців боржника ОСОБА_4 про погашення заборгованості по кредитному договору від 21 березня 2008 року №2320-н, кредитні зобов`язання, які забезпечені іпотечним договором від 24 березня 2008 року зареєстрованого в реєстрі за №416, є припиненими. 21 січня 2020 року спадкоємці ОСОБА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оформили право власності на спадкове майно, а саме на 3/4 частини квартири за АДРЕСА_1 , про що державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Барановою О.В. були видані свідоцтва про право на спадщину на 3/8 частини вищевказаної квартири кожному, які зареєстровані в реєстрі за №2-38, №2-39. Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно №290349920 від 15 грудня 2021 року. Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Згідно п. 1 ч.1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. Згідно ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 3 ЗУ «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Оскільки позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 на 3/4 частини квартири за АДРЕСА_1 в та оформили право на спадщину, а зобов`язання по кредитному договору від 21 березня 2008 року №2320-н є припиненими, то колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що іпотека за іпотечним договором від 24 березня 2008 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н.С., зареєстрованим в реєстрі за №416 на 3/4 частини вказаної квартири, є припиненою. Згідно положень статті 5 Закону України «Про іпотеку», частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. З аналізу положень вказаної статі Закону України «Про іпотеку» вбачається, що законодавцем визначено можливість передачі в іпотеку частини об`єкта нерухомого майна за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Відповідно і звернення стягнення на частину переданого в іпотеку майна можливе за умови її виділення в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2018 року у справі № 565/1778/13-ц. Крім того, звернення стягнення на ідеальну частку у нерухомому майні Законом України «Про іпотеку» не передбачено. При цьому, 1/4 частина однокімнатної квартири загальною площею 33,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не виділена в натурі, не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому не є окремим об`єктом нерухомості, а отже не може бути предметом іпотеки, в розумінні ст. 5 ЗУ «Про іпотеку». Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється з інших підстав, передбачених цим Законом. З аналізу наведених норм Закону України «Про іпотеку» вбачається, що відсутність предмета іпотеки після укладення договору іпотеки свідчить про її припинення, оскільки іпотека не може існувати без предмета іпотеки, так як це нерозривно пов`язані обставини. Отже, іпотека на 1/4 частини вищевказаної квартири є припиненою з підстав відсутності предмета іпотеки на 1/4 частини квартири. З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що іпотека за іпотечним договором від 24 березня 2008 року №416 є припиненою. Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги представника АТ «Державний ощадний банк України» про те, що пропущення позовної давності не породжує право боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (ч. 2 ст. 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Колегія суддів зазначає, що у даному випадку право спадкоємців боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку прямо встановлено законом, зокрема, положеннями ст. 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка встановлювала преклюзивний річний строк для пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, та який був пропущений апелянтом. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2022 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Ощадбанк» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 21 березня 2023 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе