Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/940/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1993/23 Справа № 176/940/22 Суддя у 1-й інстанції - Кучма В.В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Кучми В.В., повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2022 року) у цивільній справі №176/940/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, - В С Т А Н О В И В: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала тим, що з метою купівлі у своєї знайомої ОСОБА_3 ноутбуку помилково у декілька етапів замість картки останньої перераховувала на картку ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 15 005,03 грн. Помітивши свою помилку, звернулась до відповідача з вимогою про повернення помилково отриманих коштів. У зв`язку із тим, що у добровільному порядку відповідач не повернув помилково перераховані йому грошові кошти, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 15 005,03 грн., судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 рокув задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити в нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування посилається на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також не врахування практики Верховного Суду. З посиланням на аналогічні доводам позовної заяви зазначає, що нею належними та допустимими доказами доведено факт помилкового перерахування на картку ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 15 005,03 грн. за допомогою терміналу самообслуговування АТ КБ «ПриватБанк». При цьому, вона не роздруковувала одразу чеки та не бачила помилку у реквізитах отримувача, а лише після отримання їх копій та за вказівкою ОСОБА_3 звернула увагу на чию картку було перераховано кошти. Також зазначає, що відповідач не заперечує той факт, що отримав від неї грошові кошти у розмірі 15005,03 грн., не зазначав на підставі чого проводилось таке перерахування та загалом не спростував правомірності набуття ним спірних коштів. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 15 005,03 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено помилковість здійснення перерахування коштів на картку ОСОБА_2 , що виключає безпідставне набуття відповідачем коштів. Проте такий висновок суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права Cудом першої інстанції встановлено,що відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи ОСОБА_1 перерахувала на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 кошти на загальну суму 15005,03 грн., а саме: 04.12.2020 року 1000 грн., 02.04.2020 року 9000 грн., 12.05.2020 року 1000 грн., 15.07.2020 року 1000 грн., 15.08.2020 року 1000 грн., 18.08.2020 року 1000 грн., 03.09.2020 року 1005,03 грн. (а.с.9-15) 08 грудня 2021 року позивачка ОСОБА_1 на адресу відповідача направила претензію про повернення безпідставно отриманих коштів, де повідомила свій розрахунковий рахунок та вимагала у семиденний термін з моменту отримання претензії здійснити перерахунок коштів у сумі 15005,03 грн. ОСОБА_1 , звертаючись до суду обґрунтовувала підстави позову тим, що грошові кошти у розмірі 15 005,03 грн. набуті відповідачем безпідставно у силу помилки при введені реквізитів картки, а отже підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України. Правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовані Главою 83 ЦК України. Так, частинами першою, другою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України). Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19, від 20 квітня 2022 року в справі № 642/5275/18, від 06 червня 2022 року в справі № 725/2114/20-ц, від 05 липня 2022 року в справі № 641/8483/19. Таким чином, зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, в тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватися тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи платником ОСОБА_1 отримувачу ОСОБА_2 на його рахунок, відкритий в АТ КБ «Приват Банк» декількома платежами перераховувались грошові кошти на загальну суму 15 005,03 грн. При цьому в призначенні платежу зазначалось «переказ власних коштів для поповнення картки НОМЕР_1 » (а.с. 9-15). Звертаючись до суду, позивач зазначала, що будь яких договірних відносин з ОСОБА_2 не має, а кошти були перераховані на його рахунок через її технічну помилку. Разом з тим, встановивши відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували існування у сторін наміру в майбутньому укласти будь-який договір щодо спірних грошових коштів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності вважати ці кошти безпідставно набутим майном. Натомість, в розумінні вищенаведених положень законодавства кошти, набуті відповідачем, з яким позивач не пов`язаний договірними правовідносинами щодо такого майна, є безпідставно набутим майном, яке він зобов`язаний повернути останньому. При цьому слід звернути увагу, що застосування положень законодавства щодо повернення безпідставно набутих коштів застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки відповідача - набувача грошових коштів або самого позивача, як потерпілої сторони (ч.2 ст. 1212 ЦК України). Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, ухвалене судом рішення, у зв`язку неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та суд апеляційної інстанції ухвалює нове судове рішення. судові витрати, понесені позивачем у суді першої та апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають перерозподілу. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню, то розмір сплаченого нею судового збору при зверненні до суду з цим позовом та з апеляційною скаргою підлягає стягненню з відповідача на її користь у загальній сумі 2 481,00 грн. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 15 005,03 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382 ,384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 15 005,03 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ять гривень три копійки ). Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2481 грн.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: